Анотація до роботи:

Лук’янченко О. М. Організація педагогічної практики в різних типах педагогічних навчальних закладів України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01. – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди, Харків, 2005.

У дисертації вперше здійснено цілісний аналіз організації педагогічної практики в історико-педагогічній ретроспективі (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). Розкрито розвиток та становлення системи підготовки педагогіч-них кадрів в Україні для різних типів шкіл в контексті суспільно-політич- них подій досліджуваного періоду.

Установлено внесок педагогів досліджуваного періоду у визначення ролі, значення педагогічної практики у професійній підготовці майбутніх учителів та розробку її мети, завдань, принципів організації, змісту.

У ході дослідження науково обґрунтовано сутність педагогічної практики майбутніх учителів, досліджено генезу змісту педагогічної практики в закладах середньої педагогічної освіти та вищих закладах, установлено провідні тенденції й етапи розвитку організації педагогічної практики, виявлено і накреслено напрями творчого використання вітчизняного досвіду минулого в сучасних умовах.

Уведено до наукового обігу невідомі і маловідомі архівні документи, окремі факти й теоретичні положення, які пов’язані з проблемою організації педагогічної практики в історичному аспекті.

Ключові слова: педагогічна практика, типи педагогічних закладів, форми організації педагогічної практики.

1. Організація педагогічної практики є актуальною історико-педагогічною проблемою, інтенсивна розробка якої почалася з ХІХ ст. зарубіжними і вітчизняними педагогами. Установлено, що їхній внесок у розробку теоретичних засад організації педагогічної практики становить: обгрунтування мети і завдань практики, основних принципів її організації (установлення тісного взаємозв’язку з теоретичною підготовкою; поступовість проведення з ускладненням видів практичної діяльності); визначення основних видів “практично-педагогічних занять”, які пов’язані з виконанням обов’язків учителя, зі спостереженнями, узагальненнями педагогічного досвіду, та форм організації практики; ствердження необхідності існування при учительських закладах зразкових шкіл.

2. Установлено, що педагогічна практика зафіксована у нормативних документах державного та місцевого значення досліджуваного періоду як невід’ємний компонент професійної педагогічної освіти вчителів різних типів шкіл. У них, з одного боку, було сформовано умови для здійснення професійної та змістовної педагогічної практики майбутнього вчителя, а з іншого, – надмірне внормування орієнтувало на формальне вироблення конкретних умінь та навичок викладання.

3. З’ясовано, що організація педагогічної практики в різних типах педагогічних навчальних закладів протягом досліджуваного періоду мала певні відмінності в меті, завданнях, змісті, формах реалізації.

3.1. Специфічним в організації практики в середніх учительських закладах було: домінування її в навчально-виховному процесі; проведення без відриву від поточних занять; тісний зв’язок з педагогічною теорією; високий рівень організації і планування (особливо в учительських інститутах); здійснення систематичного і ретельного контролю та оцінювання діяльності практикантів; досягнення зразкової постановки навчального процесу в базових навчальних закладах; реалізація змісту в різноманітних організаційних формах.

3.2. Характерним для організації педагогічної практики у вищих закладах освіти було: перманентний характер її здійснення; малий обсяг годин; недостатня забезпеченість теоретико-методичною підготовкою майбутніх учителів.

4. Установлено провідні тенденції організації педагогічної практики в досліджуваний період: прагнення до тісного зв’язку педагогічної теорії з практикою; досягнення ідентичності у змісті практики для вчителів різного фаху; використання передового педагогічного досвіду тогочасного шкільни-цтва; здійснення системного й ретельного контролю та оцінювання практичної діяльності на засадах гуманності і вимогливості; утворення базових нав-чальних закладів. Визначено етапи розвитку ідеї організації педагогічної практики:1860-1874 рр. – організаційне становлення основ педагогічної практики в учительських семінаріях й інститутах, організаційне та змістовне становлення педпрактики в системі вищих педагогічних курсів при імператорських університетах; 1875- 1904 рр. – етап протиріч: з одного боку, - розбудова змісту педпрактики в умовах активного поширення мережі вчительських семінарій та інститутів, формування організаційного та змістового компонента педпрактики в автономно функціонуючому закладі (Ніжинському історико-філологічному інституті), а з іншого - занепад педагогічної практики в системі університетської освіти; 1905-1917 рр. – вдосконалення системи організації практики в умовах реформування вчительських семінарій та інститутів, розробка змісту практики у проектах професійної підготовки вчителів середньої школи.

5. Установлено, що на сторінках педагогічної преси досліджуваного періоду відображалось позитивне і негативне в змісті, формах здійснення практики в різних типах учительських навчальних закладів, надавалась можливість представлення існуючого досвіду організації практики, пропонувались конкретні шляхи щодо її поліпшення, що свідчить про значну роль журналістики в удосконаленні педагогічної практики.

6. Намічено напрями творчого використання вітчизняного досвіду організації педагогічної практики у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. в сучасних соціально-економічних умовах.

Разом з тим, дослідження не вичерпує всіх проблем, що пов’язані з питаннями організації педагогічної практики. Серед перспективної тематики подальших історико-педагогічних досліджень визначено такі: досвід педагогічних курсів як ефективної форми підвищення практичної підготовки вчителів-практиків; розкриття педагогічною журналістикою шляхів удосконалення практичної підготовки майбутніх учителів, організація практики в системі університетської освіти та деякі ін.

Публікації автора:

І. Статті в наукових фахових виданнях:

1. Лук’янченко О. М. Організація практики в педагогічному інституті ім. П. Г. Шелапутіна // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. – Харків: ХДПУ, 1998. – Вип. 8-9. – С. 173-176.

2. Лук’янченко О. М. Проблеми організації практики вчителів у педагогічній спадщині К. Д. Ушинського // Вісник ХДПУ / Педагогіч. науки. – Харків: ХДПУ, 1999. – № 7. – Вип. 1. – С. 37-39.

3. Лук’янченко О. М. Особливості організації педагогічної практики в учительських інститутах Росії у 70-80-тих роках XIX ст. // Педагогіка, психологія та методико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. ХХПІ. – 1999. – С. 3-5.

4. Лук’янченко О. М. Вітчизняні педагоги про взаємозв’язок теорії та практики у системі підготовки педагогічних кадрів // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. – Харків: ХДПУ, 2000. – Вип. 11. –С. 66-73.

5. Лук’янченко О. М. Професійна спрямованість педагогічної практики майбутніх учителів (історико-педагогічний аспект) // Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. – Харків: ХДПУ, 2001. – Вип. 17. – С. 116-121.

6. Лук’янченко О. М. Питання практичної підготовки учителів у педагогічних семінаріях ХІХ ст. // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – К.-Запоріжжя, 2001. – Вип.. 18. – С. 86-92.

7. Лук’янченко О. М. Питання практичної підготовки вчителя у педагогічній журналістиці другої половини ХІХ ст. // Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб. наук. пр. – Слов’янськ: Видавничий центр СДПІ, 2001. – Вип. ХІ. – С. 127-132.

8. Лук’янченко О. М. Принцип єдності теорії та практики у системі підготовки вчительських кадрів у спадщині М. І. Пирогова // Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб. наук. пр. – Слов’янськ: Видавничий центр СДПІ, 2001. – Вип. ХІІ. – С. 16-20.

9. Лук’янченко О. М. Вітчизняні педагоги минулого про шляхи підвищення кваліфікації вчителів // Педагогіка, психологія та методико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. – Харків: ХІПІ, 2001. – № 25. – С. 6-10.

ІІ. Матеріали конференцій, тези доповідей:

10. Лук’янченко О. М. Проблеми організації педагогічної практики в учительських інститутах у 70-80-тих роках ХІХ століття // Науково-практична конференція молодих вчених: Тези. – Харків: “ОВС”, 2000. – Вип.1. – С. 38-40.

11. Лук’янченко О. М. Філософсько-педагогічна думка про співвідношення теорії та практики в організації підготовки вчителів // Науковий вісник. Серія “Філософія” / Харківський державний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди. – Харків: “ОВС”, 2002. – Вип. 11. – С.34-36.

12. Лук’янченко О. М. Педкурси як форма підвищення кваліфікації вчителів народної школи (за матеріалами звітів педкурсів у Харківській гу- бернії на початку ХХ ст.) // Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених за 2001 рік. – Харків: “ОВС”, 2001. – С.24-27.

13. Лук’янченко О. М. Урядова політика з питань організації педагогіч-ної практики майбутніх вчителів народної школи (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) // Наукові записки. Серія: Педагогіка і психологія. – Вип. 6. – Вінниця: РВВ ДП “Державна картографічна фабрика”, 2002. – С. 221-224.

14. Лук’янченко О. М. Вітчизняні педагоги другої половини ХІХ століття про роль педагогічної практики у сучасній системі підготовки вчителів та підвищення їх кваліфікації // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта 2004”. – Т. 37. Проблеми підготовки фахівця. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 64-65.

Анотації

Лук’янченко О. М. Організація педагогічної практики в різних типах педагогічних навчальних закладів України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01. – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди, Харків, 2005.

У дисертації вперше здійснено цілісний аналіз організації педагогічної практики в історико-педагогічній ретроспективі (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). Розкрито розвиток та становлення системи підготовки педагогіч-них кадрів в Україні для різних типів шкіл в контексті суспільно-політич- них подій досліджуваного періоду.

Установлено внесок педагогів досліджуваного періоду у визначення ролі, значення педагогічної практики у професійній підготовці майбутніх учителів та розробку її мети, завдань, принципів організації, змісту.

У ході дослідження науково обґрунтовано сутність педагогічної практики майбутніх учителів, досліджено генезу змісту педагогічної практики в закладах середньої педагогічної освіти та вищих закладах, установлено провідні тенденції й етапи розвитку організації педагогічної практики, виявлено і накреслено напрями творчого використання вітчизняного досвіду минулого в сучасних умовах.

Уведено до наукового обігу невідомі і маловідомі архівні документи, окремі факти й теоретичні положення, які пов’язані з проблемою організації педагогічної практики в історичному аспекті.

Ключові слова: педагогічна практика, типи педагогічних закладів, форми організації педагогічної практики.