Юсупов Володимир Васильович. Організація і тактика перевірки алібі у досудовому слідстві : дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2005.
Анотація до роботи:
Юсупов В.В. Організація і тактика перевірки алібі у досудовому слідстві. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза. – Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2005.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню сучасних проблем перевірки алібі в досудовому слідстві. Аналізуючи праці вітчизняних та зарубіжних вчених-криміналістів, розглянуто процес перевірки алібі в історичному аспекті; наведено розширене поняття “алібі”, яке охоплює випадки відповідних заяв при вчиненні злочину групою осіб або з використанням спеціальних пристроїв. У зв’язку з цим розкрито сутність елементів, що складають структуру алібі: місце злочину, час злочину, місце, де перебував суб’єкт алібі у час злочину. Запропоновано класифікацію алібі, у тому числі й неправдивого, залежно від різних критеріїв та охарактеризовано його види. На основі дослідження слідчої практики та літературних джерел визначені ознаки повідомлення неправдивого алібі та методи їх діагностики. Зазначено, що неправдиве алібі може виявлятися залежно від форми його повідомлення, а саме жестів, міміки, стану голосу та ін. Визначено поняття планування перевірки алібі як складової планування розслідування злочину в цілому, наведено його елементи. Вказані процесуальні документи, що рекомендується складати під час перевірки алібі. Розкриті типові версії щодо заявленого алібі, які класифіковані за різними критеріями. Визначені криміналістичні засоби і методи перевірки алібі. Розглянуті особливості проведення допиту, очної ставки, пред’явлення для впізнання, відтворення обстановки і обставин події, слідчого огляду, призначення експертиз, обшуку. Зазначено на удосконаленні тактичних прийомів проведення цих слідчих дій. На їх основі розроблено алгоритм дій слідчого при перевірці алібі.
У висновках сформульовано основні результати та пропозиції, які мають теоретичне і практичне значення, й полягають у такому:
1. Розвиток криміналістичного поняття “алібі” зумовлено потребами практики в різні історичні періоди боротьби з проявами протидії розслідуванню злочинів, зокрема повідомленням органам дізнання й досудового слідства неправдивих показань.
2. Розширено поняття “алібі” шляхом включення до нього вираження причинного зв’язку між діями учасників злочину на конкретній території. Алібі, у контексті цього дослідження, – це факт перебування підозрюваного або обвинуваченого в іншому місці, ніж місце підготовки, вчинення або приховування злочину в релевантні щодо розкриття й розслідування злочину інтервали часу.
3. При перевірці алібі підлягають встановленню такі його елементи: місце підготовки, вчинення та приховування злочину, час злочину, місцеперебування суб’єкта алібі в кримінально релевантні інтервали часу.
4. Класифікація алібі – це його систематизація на основі криміналістично значущих критеріїв, що сприяє висвітленню характеру зв’язків у структурі алібі, використанню організаційних і тактичних прийомів його перевірки органами дізнання та досудового слідства. Класифікація алібі на основі різних критеріїв має допоміжний характер при доборі тактичних прийомів слідчих дій, послідовності й комплексності їх застосування.
5. Діагностика ознак неправдивої заяви про алібі дозволяє слідчому своєчасно виявити її та спростувати, використовуючи певні тактичні прийоми слідчих дій. Ознаки неправдивого алібі виявляються, виходячи з форми його повідомлення. Як і будь-яка діяльність, підготовка та повідомлення неправдивого алібі відображається в об’єктивній дійсності. Встановлення відображень такої діяльності є виявленням органом дізнання і досудового слідства ознак неправдивого алібі.
6. Планування перевірки алібі є складовою частиною планування розслідування злочину в цілому та вирізняється певними особливостями щодо встановлення місця перебування підозрюваного або обвинуваченого у час злочину. Версії, що висуваються при перевірці заявленого алібі, найбільш вірогідно пояснюють перебування підозрюваного або обвинуваченого в конкретному місці: місці алібі або місці злочину.
7. Головне місце серед криміналістичних засобів перевірки алібі посідає допит. Тактичні прийоми допиту, спрямовані на перевірку алібі та спростування неправдивої заяви про алібі, використовуються за визначеною системою. При проведенні допиту підозрюваних та обвинувачених, що заявили про своє алібі, свідків та потерпілих їм ставляться питання, які нами узагальнено та класифіковано на види, залежно від різних критеріїв. Їх використання упорядковує процес перевірки алібі та підвищує його ефективність.
8. Проводячи очні ставки, пред’явлення для впізнання, відтворення обстановки і обставин події та інші дії, слідчий остаточно робить висновок про істинність або хибність заявленого алібі. Розроблений нами алгоритм перевірки алібі, що включає низку криміналістичних засобів і методів, дозволяє оптимально перевірити заявлене в досудовому слідстві алібі.
Публікації автора:
1. Юсупов В.В. Поняття алібі у кримінальному судочинстві // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. – 2002. – Вип. 2. – С. 240–245.
3. Юсупов В.В. Особливості перевірки алібі у досудовому слідстві // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. – 2003. – Вип. 2. – С. 233–244.
4. Юсупов В.В. Тактика допиту при перевірці алібі підозрюваного або обвинуваченого // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. – 2004. – Вип. 6. – С. 320–326.
5. Юсупов В.В. Поняття “алібі” у кримінальному судочинстві // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття і розслідування злочинів у сучасних умовах”, Київ, 22–23 берез. 2001 р. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2001. – С. 280–283.
6. Юсупов В.В., Ліпкан В.А. Недержавна безпека підприємництва – криміналістичний аспект // Недержавна безпека підприємництва як суб’єкт національної безпеки України: Зб. матеріалів наук.-практ. конф., Київ, 16–17 трав. 2001 р. / Редкол: І.І. Тимошенко (голова) та ін. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2001. – С. 88–95.
7. Юсупов В.В. Поняття “алібі” у кримінальному судочинстві // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. Президенту України, Верховній Раді України, органам центральної та місцевої виконавчої влади. Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників: Міжвід. наук. зб. / За ред. А.І. Комарової, М.О. Потебенька, В.П. Пустовойтенка та ін. – К., 2001. – Т. 22. – С. 558–560.
8. Юсупов В.В. Питання вивчення алібі в курсі криміналістики // Проблеми вищої юридичної освіти: Тези доп. та наук. повідом. наук.-метод. конф., Харків, 18–19 груд. 2001 р. / За ред. В.В. Комарова. – Х.: Нац. юридична акад. України, 2002. – С. 168–170.
9. Юсупов В.В. Навчання кадрів оперативних служб організації і тактиці перевірки заявленого алібі // Підготовка кадрів і робота з персоналом оперативних служб міліції: Тези доп. Міжнар. наук.-практ. конф. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2003. – Ч. 2. – С. 165–168.
