У дисертації досліджено сукупність питань теоретичного і прикладного характеру, що пов’язані з запровадженням спеціальних умов господарської діяльності, і наведене теоретичне узагальнення та нове розв’язання проблеми посилення їх ефективності і впливу на економічний розвиток, зокрема на мале і середнє підприємництво, обґрунтовані та розроблені теоретичні і методичні положення цільового програмування і розвитку підприємництва у межах спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку. До основних висновків і пропозицій можна віднести такі: Узагальнення тлумачень категорій “спеціальна економічна зона”, “спеціальний режим
інвестиційної діяльності” дозволяє розглядати спеціальні економічні утворення різних типів як квазісистеми, вилучені з національної соціально-економічної системи на певних специфічних умовах економічної діяльності з окресленою генеральною метою та засобами її досягнення. 2. Пріоритетними завданнями створення СЕЗ визначимо формування внутрішніх передумов і стимулів для мобілізації вітчизняних і залучення зарубіжних інвестиційних ресурсів, переструктурування господарських комплексів регіонів, зменшення рівня ризику підприємницької діяльності і, як наслідок, посилення ділової активності та пом’якшення негативних явищ трансформаційної кризи. 3. Дослідження проблем інвестиційної діяльності у перехідних економіках дозволяє стверджувати про можливість їх розв’язання в межах спеціальних економічних утворень різних типів при безумовній пріоритетності заходів зі створення інституційних передумов конкурентоспроможності зональних утворень, а також покращенні наукової обґрунтованості проектних рішень. В свою чергу, це потребує врахування критерію економічної безпеки, специфічних для кожного регіону факторних переваг успішного функціонування СЕЗ чи ТПР, як-то: національна належність зарубіжного капіталу; “якість” трудових ресурсів; етноісторична спільність країн-партнерів, географічне розміщення, геополітичні інтереси країн-лідерів світової економіки; регіональні економічні інтереси. 4. Недостатній вплив спеціального режиму господарювання на результати ЗЕД і розв’язання соціальних проблем обумовлює необхідність покращення обґрунтованості проектних рішень з урахуванням тенденцій світового інвестиційного процесу, раціональних форм інвестування, національної належності капіталу, рівня його технологомісткості та екологобезпечності. 5. На основі узагальнення та критичного аналізу підходів до покращення методичного забезпечення проектування запропонований агрегатний показник ефекту та оцінки конкурентоздатності на основі розрахунку “чистого доходу” і “видатків” зони з урахуванням інноваційного складника, а для оперативного моніторингу – модифікація “економічної нормалі” індексів змін рівнів “якості” життя, конкурентоздатності зонального утворення, іммобілізації вітчизняного капіталу, залучення зарубіжних інвестицій, створення робочих місць. 6. Незначний або й негативний вплив інвестиційної діяльності на інші сектори і галузі господарських комплексів зональних територій (мале підприємництво, роздрібну і гуртову торгівлю, сферу побутових послуг, житлове будівництво), потребує корегування проектних рішень, посилення системоутворюючого характеру і соціальної зорієнтованості СЕЗ та їх доповнення програмно-цільовими заходами вирішення цих завдань на регіональному рівні державного управління. В основу розробки таких програм доцільно покласти принципи взаємоузгодженості цілей з
цілями проектів СЕЗ, збалансованості і пропорційності розвитку, системоутворюючої орієнтації при обмежуючих критеріях економічної та екологічної безпеки, гармонізації з міждержавними багато- і двосторонніми угодами щодо регулювання економічних відносин, узгодження національної торговельної і конкурентної політики. Необхідні програмні заходи місцевих органів державного управління щодо пожвавлення ділової активності, залучення незадіяних у СЕЗ чи ТПР джерел інвестиційних ресурсів (коштів населення, позичкового та акціонерного капіталу, зарубіжних інвестицій невеликого розміру з прикордонних регіонів сусідніх країн). При цьому стратегічно важливо забезпечити узгодження муніципальних преференцій з технологомісткістю, мобільністю капіталів та зовнішньою конкурентоспроможністю продукції. Посилення впливу на динаміку розвитку МСП можливе шляхом реалізації сукупності
програм розвитку підприємництва, які розглядаються як “оболонка” проекту (програми) СЕЗ (ТПР) і реалізуються у формі сіткових структур. Послідовність вироблення стратегії програмних заходів передбачає: 1) обґрунтування стратегічних напрямів програми та територіального розміщення “вершин” сіткової структури; 2) розробка рішень щодо інституційного забезпечення та 3) методів підтримки (стимулів і преференцій) на муніципальному рівні. Критеріями визначення “стратегічного” характеру напрямів обрані істотність і довготривалість впливу заходів та незворотність змін. З цього погляду як стратегічні пропонуються програми стимулювання інноваційної діяльності, формування інституційної інфраструктури, інтегрування малого і середнього бізнесу. Рамкові рішення у формуванні і реалізації ефективної інноваційної політики окреслимо як: 1) створення інституційних передумов інноваційної активності; 2) реалізація сукупності програм стимулювання інноваційної діяльності (в НДІ та ВНЗ міста, у межах СЕЗ “Яворів”, у межах історичної забудови центру Львова) на місцевому рівні з розвитком в технополіс з відповідними загальнодержавними преференціями. Забезпечення конкурентоспроможності МСП в умовах спеціальних економічних режимів досягається реалізацією програм інтегрування підприємств цього сектора у формі горизонтальних і вертикальних угод, створення фінансово-торговельно-транспортних та фінансово-промислових груп, корпоратизації державної і комунальної власності, а також шляхом географічного розширення сіткових структур підтримки МСП у поєднанні з узгодженою дерегуляторною політикою на місцевому рівні та солідарною участю місцевих органів державного управління у реалізації активної інвестиційної та інноваційної політики.
|
