У дисертаційній роботі наведено теоретичні узагальнення та отримано нові вирішення наукових проблем щодо сутності та природи функціонування сучасних валютних ринків, валютних операцій комерційних банків, а також внесено пропозиції щодо підвищення ефективності організації діяльності банків на валютному ринку України. Загальні висновки, одержані в результаті дослідження, полягають у наступному. 1. Встановлено, що організація валютних відносин здійснюється в межах валютного ринку, який можна розглядати в широкому та вузькому розумінні. Валютний ринок в широкому розумінні (за своїм економічним змістом) можна розуміти як сукупність економічних відносин, що виникають при здійсненні операцій з відчуження іноземної валюти, а також операцій, пов’язаних з переміщенням валютних капіталів. У вузькому розумінні (з організаційної точки зору) валютні ринки розглядаємо як сукупність певних інститутів та механізмів, які у своїй взаємодії забезпечують можливість здійснювати валютні операції із врахуванням поточної ринкової ситуації. 2. Основними суб’єктами валютного ринку виступають комерційні банки, які відіграють роль інститутів цього ринку. Виходячи з існуючих різновидів операцій з іноземною валютою та враховуючи особливе місце комерційних банків у системі валютних відносин у країні, до ключових функцій банків на валютному ринку слід віднести: 1) посередництво у валютних конверсіях; 2) посередництво у русі валютних капіталів; 3) посередництво у міжнародних розрахунках. 3. Центральний банк є найдієвішим органом регулювання валютних відносин в країні, що лише підкреслює його значення у сучасній системі регулювання економіки відкритого типу. При цьому однією з головних переваг такої моделі регулювання є те, що центральний має найкращі можливості здійснювати його комплексно, системно, що обумовлено наявністю в його розпорядженні інструментів різного характеру й типу. Сучасні центральні банки володіють досить потужним інструментарієм, за допомогою якого вони спроможні ефективно впливати на внутрішній валютний ринок та валютні відносини в країні в цілому. Центральний банк, незважаючи на сучасні лібералізаційні тенденції, в ринковій економіці виступає ключовим та необхідним регулятором валютного ринку. 4. Провідними учасниками вітчизняного валютного ринку є комерційні банки, які можуть здійснювати найширший спектр валютних операцій. Разом з тим, потрібно зазначити, що валютні операції все ще не набули необхідного розвитку в українських банках, що певною мірою зумовлено недостатнім технічним оснащенням українських банків, недосконалістю відповідної законодавчої бази, браком кваліфікованого персоналу для здійснення подібних операцій, а також незначною потужністю переважної більшості українських банків. 5. Вітчизняний валютний ринок, у порівнянні з внутрішніми валютними ринками розвинених країн, є досить обмеженим стосовно асортименту валютних операцій. Майже весь обсяг конверсійних операцій становлять так звані “касові” операції, строк поставки валюти за якими не перевищує двох робочих днів. Крім цього, порівнюючи структуру вітчизняного валютного ринку зі структурою світових чи національних ринків інших країн, можна стверджувати, що однією з найбільш суттєвих відмінностей є мізерна частка біржових операцій із деривативами, базовим активом яких є іноземна валюта. 6. В результаті дослідження економічної сутності, причин виникнення валютного ризику, а також його різновидів, можна зробити висновок, що він є невід’ємною складовою сучасної банківської діяльності. Крім цього, дослідження вітчизняної практики у галузі мінімізації банківських ризиків засвідчило, що у процесі формування ефективної стратегії ризик-менеджменту та при підборі інструментів хеджування валютного ризику повинні обов’язково враховуватись специфіка та тенденції вітчизняного валютного ринку як біржового, так і позабіржового, а також загальна стратегія діяльності комерційного банку. 7. Через недостатню стабільність умов функціонування вітчизняного банківського сектору, недосконалість чинного законодавства для українських підприємців і банкірів спектр методів страхування валютного ризику залишається обмеженим, а головними серед них є: правильний вибір валюти платежу, регулювання валютної позиції, валютні застереження, конверсійні й арбітражні операції. 8. Вибір інструментів мінімізації валютного ризику і розробка системи управління ним повинні обов’язково розглядатись лише з позицій побудови єдиної стратегії та системи ризик-менеджменту в комерційному банку. Валютний ризик повинен оцінюватись не відособлено, а лише у комплексі з іншими різновидами ризиків, такими як кредитний, процентний, ризик ліквідності, операційно-технологічний та інші. Саме в такому випадку вдасться об’єктивно оцінити можливості банку щодо проведення тієї чи іншої операції та вибрати ефективні методи управління ризиками. 9. Будь-який комерційний банк повинен здійснити розробку ефективної програми управління банківськими ризиками, реалізація якої в поєднанні з постійною модифікацією розроблених технологій оцінки і регулювання ризиків дозволить банку зміцнити свої позиції на валютному ринку України, забезпечити рентабельну роботу та відповідати стандартам надійності і ліквідності. Банки зобов’язані намагатися створити комплексну систему ризик-менеджменту, яка забезпечувала б надійний процес виявлення, оцінки, контролю та моніторингу всіх видів ризику на всіх рівнях організації, у тому числі з урахуванням взаємного впливу різних категорій ризиків, а також сприяла вирішенню питання конфлікту завдань між необхідністю отримання доходу та мінімізацією ризиків. 10. Національний банк володіє доволі широким спектром інструментів регулювання валютних операцій комерційних банків, які є об’єктом особливо пильної уваги з боку держави. В цілому ж можна стверджувати, що НБУ сформував досить жорстку й ефективну систему валютного регулювання, яка поєднує в собі як економічні, так і адміністративні важелі. До того ж, у моменти кризових явищ центральний банк використовує здебільшого адміністративні заходи. Це пов’язано з тим, що валюти перехідних економік значною мірою схильні до девальвації і короткострокових коливань курсу. Їх ринок не має належної глибини і суттєво залежить від пропозиції іноземної валюти, рівновага на ньому менш стійка і потребує великих зусиль з боку влади. Такі зусилля і проявляються в різного характеру обмеженнях. 11. Йдучи шляхом поглиблення міжнародних економічних зв’язків, Україна повинна здійснювати поступову лібералізацію валютних відносин, враховуючи при цьому досвід розвинених країн та близьких сусідів у цій сфері та надаючи перевагу економічним важелям впливу. Разом з тим, поруч із подальшим розвитком та впровадженням ринкових інструментів валютного контролю та регулювання при нестабільній економічній ситуації і не надто стійкому валютному ринку, Національний банк повинен залишати за собою право на застосування певних адміністративних методів та інструментів управління валютними відносинами. Таким чином, на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки регулятивний вплив та контроль за валютними операціями повинні не скасовуватись, а вдосконалюватись. 12. Одним із перших кроків у напрямку розвитку валютних відносин в Україні повинно стати вдосконалення відповідної нормативно-правової бази. Зокрема, найбільш нагальним та необхідним, на наш погляд, є прийняття Закону, який би прийшов на зміну діючому Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” та чітко окреслив місце комерційних банків у системі валютних відносин. 13. Автором запропоновано концепцію валютної політики комерційного банку, яка могла б бути оформлена окремим документом внутрішньобанківського характеру. Вказаний документ повинен бути складовою частиною загальної стратегії розвитку банку і може складатись на строк, який не перевищує три роки, що пов’язано з урахуванням мінливих умов зовнішнього середовища. 14. Один з основних напрямків вдосконалення діяльності вітчизняних комерційних банків на валютному ринку пов’язаний з інтенсифікацією розвитку строкового сегменту ринку як невід’ємного атрибуту сучасної економічної системи. Саме його розвиток є питанням найпершої необхідності, оскільки для комерційних банків операції з валютними деривативами можуть принести потрійну користь. По-перше, вміле застосування строкових валютних операцій забезпечує можливість для створення ефективних механізмів хеджування валютного ризику, забезпечуючи підвищення у такий спосіб фінансової стійкості банків. По-друге, позитивна роль строкового валютного ринку обумовлена й тим, що він виконує роль індикатора майбутньої кон’юнктури спотового ринку і дає змогу вже сьогодні отримати модель майбутнього розвитку ринкової ситуації. І по-третє, біржова валютна торгівля є джерелом отримання високих прибутків за умови вмілого застосування ефективних методів прогнозування валютних курсів. 15. Одним із найперспективніших напрямків розширення спектру валютних операцій є освоєння діяльності вітчизняних банків на світовому валютному ринку FOREX. Потрібно зазначити, що у світовій практиці вирішального поштовху даному напрямку діяльності надало інтенсивне впровадження сучасних інформаційних технологій, оскільки останні допомагають банкам вирішувати багато проблем, пов’язаних з торгівельними операціями на валютному ринку. Адаптація у цьому напрямку банківських послуг у сфері валютних операцій, незважаючи на досить високі витрати з точки зору первинної організації та практичного впровадження, на наш погляд, у довгостроковій перспективі буде виграшною як для комерційних банків, так і для їхніх клієнтів, так як операційні та інші види витрат, пов’язані з торгівлею валютою, будуть невпинно та стабільно знижуватись. Таким чином, теоретичне обґрунтування сутності та механізму діяльності комерційних банків на валютному ринку, а також визначення ключових практичних засад оптимізації роботи банків у сфері валютних операцій дало змогу сформулювати в дисертації цілісну, ґрунтовну концепцію удосконалення функціонування банківської системи України та гармонізації її розвитку із завданнями щодо стимулювання інтенсифікації міжнародних економічних відносин. |
