Виконане дисертаційне дослідження, підґрунтям якого стали наукові розробки вітчизняних та закордонних науковців, практичний досвід діяльності низки підприємств, узагальнена інформація про стан розвитку найбільш чисельної форми господарювання на селі – фермерських господарств, має результатом наступні висновки: 1. Прогнозний аналіз зміни кількості фермерських господарств до 2010 року показав, що ця форма господарювання на селі залишаться домінуючою формою ведення господарства для середньої ланки сільськогосподарських виробників. Площа землекористування, що припадає на одне ФГ, постійно збільшується. Розбіг між розмірами землекористування фермерських господарств дуже великий: структурно на господарства землекористування до 1000 га припадає 86,2 %, а від 1000,1 до 3000 га – 13,8 % загальної площі земельних угідь ФГ Долинського району Кіровоградської області. Основна частина фермерських господарств землекористуванням до 1000 га займається традиційними напрямками діяльності для регіону, в якому вони розташовані. Ці господарства знаходяться в одній конкурентній групі з великими аграрними формуваннями, але внаслідок цілої низки проблем не можуть витримувати боротьби на ринку сільськогосподарських продуктів. Для таких господарств пошук і застосування прогресивних управлінських технологій є необхідною умовою для забезпечення фермера стабільним доходом, зменшення ризикованості та підвищення конкурентоспроможності виробництва. 2. Стійке економічне становище підприємства досягається шляхом розробки чіткої стратегії та доцільної тактики діяльності підприємства через систему цілей, які охоплюють процес: „визначення проблеми + план розв’язання проблеми + розв’язок”. Саме такою є прогресивна технологія управління – бюджетування, яка забезпечує оперативність і адаптивність в управлінні за рахунок гнучкості прийняття управлінських рішень з урахуванням швидкозмінюваності зовнішнього та внутрішнього середовищ та, як результат, реалізацію філософії виробництва “точно у строк” на тлі економічності та доступності реалізації самої технології для всіх суб’єктів господарської діяльності. 3. Досвід управлінської діяльності у промисловому секторі, що ґрунтується на бюджетуванні, не може бути формально перенесеним на фермерські господарства із землекористуванням до 1000 га. Це пов’язано з тим, що в таких господарствах центри управління, центри відповідальності та центри прибутковості поєднані та представлені однією особою або обмеженим колом осіб, пов’язаних родинними стосунками. Основна проблема реалізації бюджетування зміщується з процесу погодження окремих функціональних підрозділів у бік процесу визначення дієвого стратегічного плану розвитку. 4. Аналіз проведеного анкетного опитування щодо стану планової роботи виокремленого діапазону фермерських господарств Долинського району Кіровоградської області свідчить, що більшість фермерів-керівників усвідомлюють необхідність і спонтанно застосовують окремі елементи бюджетування. Побудована лінія регресії на основі показників має додатний кутовий коефіцієнт, що свідчить про зміцнення зв’язку між обраними питаннями-проблемами по мірі усвідомлення фермерами важливості планування як необхідного компонента управлінської діяльності. 5. Найбільш значущою необхідною та проблематичною для фермерських господарств передумовою ефективного бюджетування є визначення місії й розробка стратегії діяльності господарства на основі аналізу умов макро-, мезо- та мікросередовищ із використанням доступних для фермера наукових методів дослідження. 6. Реалізація бюджетування здійснюється через низку операційних бюджетів з урахуванням технологічних особливостей виробництва певної сільськогосподарської культури та інноваційного плану розвитку господарства. Відхилення, що виникають в процесі реалізації, потребують фіксації, накопичення й аналізу причин їх виникнення. Це досягається в процесі внутрішньогосподарського контролінгу. 7. Оскільки запровадження і здійснення бюджетування потребують використання науково технічної і ринкової інформації, що створює проблеми для фермерів, та супроводжується виконанням значної кількості складних розрахунків, то виникає необхідність в створенні обслуговуючого кооперативу фермерів – дорадчої організації фермерів (ДОФ), для своєчасного надання сервісних послуг кожному господарству. 8. Основними напрямами діяльності ДОФ мають бути допомога фермерам у переході від орієнтації на виживання до орієнтації на результат/прибуток через зміцнення ринкового становища членів ДОФ за рахунок консолідації пропозицій; диверсифікації виробництва та впровадження нетрадиційних видів діяльності; створення передумов для спеціалізації і відповідно зниження витрат на одиницю продукції; збільшення інформаційної цінності бюджетів усіх рівнів, у тому числі й державного; зміцнення зв’язку між аграрною політикою та оперативним керуванням на місцях; визначення показників для якісного дослідження шляхів їх досягнення; соціальний розвиток району. Реалізація цих напрямів діяльності ДОФ є можливою на основі здійснення зовнішнього контролінгу діяльності фермерів – членів ДОФ. |