Анотація до роботи:

Лук’янець В.Л. Оптимізація структури сільськогосподарських угідь і попередників озимої пшениці для Черкаської області при переході села до ринкових відносин.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.01 – загальне землеробство. Інститут землеробства УААН , смт. Чабани, 2003.

Дисертаційна робота присвячена вивченню двох питань: оптимізації структури сільськогосподарських угідь Черкащини та поліпшенню складу попередників озимої пшениці.

Встановлено, що для екологічної стабілізації агроландшафтів всі орні землі на схилах крутизною 5 і більше повинні вилучитись з площі ріллі для наступного залуження і заліснення, а для стабілізації виробництва продовольчого зерна з структури попередників необхідно вилучити всі стерньові культури і збільшити частку багаторічних бобових трав і гороху за рахунок кукурудзи на силос та чистого пару.

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в удосконаленні структури сільськогосподарських угідь для Черкаській області за рахунок виведення з ріллі земель на схилах більше 5⁰ та обгрунтуванні видового складу попередників озимої пшениці як провідної зернової культури регіону.

2. Висока розораність ( біля 90%) та незначна частка сіножатей і пасовищ (близько 8%) та багаторічних насаджень ( біля 2%) свідчить про екологічну нестабільність агроландшафту області.

3. Значна частка орних земель (25,6%) знаходиться на ерозійно небезпечних схилах, що зумовлює високу еродованість грунтів, площі яких щорічно зростають на 2,55 тис.га. .

4. В останні роки в структурі посівних площ області різко (з 9,0 до 5,6%) зменшилась частка гороху і намітилась тенденція до збільшення частки озимої пшениці (з 19,6 до 22,2%). В структурі попередників озимої пшениці частка гороху зменшилась з 41 (1991 р.) до 20% (2000 р.), багаторічних трав з 19 до 14% при одночасному збільшенні частки кукурудзи на силос з 24 до 32%, стерньових колосових - з 0 до 5-7%, чистого пару - з 0 до 6-8% і ці зміни потребують глибокого наукового обгрунтування.

5. Включення в структуру попередників озимої пшениці кукурудзи на силос і чистого пару супроводжувалось помітним зниженням вмісту агрономічно цінних агрегатів та коефіцієнта структурності 20-сантиметрового шару ґрунту. На достовірну величину поліпшувались названі показники при вирощуванні озимої пшениці після люцерни і чим довшим було використання травостою люцерни, тим це поліпшення було більш вираженим.

6. Найкращі умови водного режиму для озимої пшениці складались після чистого пару, а найгірші - після кукурудзи на силос, але гідрологічна роль чистого пару обмежувалась практично лише осіннім періодом вегетації. Тривалість використання травостою люцерни негативно не відбивалось на зволоженості ґрунту на час сівби озимої пшениці.

7. Заміна вико-вівсяного пару чистим або люцерновим позитивно позначалось на забезпеченні посівів наступної озимини нітратним азотом, а найгірше умови азотного живлення складались після стерньового попередника і кукурудзи на силос.

8. Найкращим фітосанітарний стан посівів озимої пшениці складався після чистого пару, хоч його перевага в порівнянні із зайнятим за забур'яненістю і ураженням рослин кореневими гнилями була недостовірною. Після обох непарових попередників різко зростала забур'яненість посівів, а після стерньового - і ураженість озимини кореневими гнилями.

9. Після непарових попередників через погіршення умов вологозабезпеченості знижувалась густота сходів висіяної озимини, а найвищим цей показник був після чистого пару. Але різке зниження зимостійкості рослин парової озимини врожаю 1999 року привело до того, що в середньому за три роки густота продуктивного стеблестою на фоні чистого, вико-вівсяного і люцернового парів формувалась майже однаково. Нижчими ці показники були після непарових попередників.

10. При заміні вико-вівсяного пару чистим і люцерновим середня за 1998-2000 рр. урожайність зерна озимої пшениці підвищувалась відповідно на 1,8 і 3,0-2,9 ц/га при підвищенні вмісту клейковини відповідно на 2,2 і 1,1 -0,9%. Різке зниження урожайності зерна і погіршення його якості відмічалось при вирощуванні озимої пшениці після непарових попередників, в результаті чого в 2000 році Черкащина недобрала 100 млн.125 тис.грн.

11. Включення в структуру попередників озимої пшениці чистого пару і кукурудзи на силос супроводжується порушенням екологічної рівноваги за рахунок деградаційних процесів, зумовлених високою мінералізацією органічної речовини ґрунту та вищим потенційним його змивом на схилах. Стійкість ґрунтового середовища до деградаційних процесів підвищується при заміні однорічних трав багаторічними та при більш тривалому використанні їх травостою.