В дисертації теоретично узагальнено стан існуючих землекористувачів і запропоновано нове вирішення наукової та народногосподарської задачі щодо формування нових землекористувачів і власників землі в умовах реформування земельних відносин. Основні наукові і практичні результати роботи зводяться до наступного: 1. Науково обгрунтовано трансформацію землекористувань, зміни їх структури і складу земельних угідь за десятирічний період проведення земельної реформи на основі аналізу господарських, соціально-політичних та юридичних можливостей використання їх в державі. 2. Вперше розроблена методологія формування землекористувань різних категорій земель, які є основою функціонування різних форм власності на землю та майно, що відповідає вимогам чинного земельного законодавства, нормативних документів, економічних законів розвитку підприємств, наукових розробок вчених, практичного досвіду, якості земель та інших факторів. 3. Удосконалено методичний підхід до формування сільськогосподарських підприємств методом проектування і створення планово-картографічної бази та інформаційної системи за принципом "від загального до окремого", де загальним є розробка програм формування всіх землекористувань на території області або району. Окремою є розробка проекту створення нового землекористування і організація використання земель кожної ділянки. Такий підхід в практичній діяльності ліквідує стихійність вирішення поставленої задачі і забезпечить прогнозованість розвитку і управління територіями. 4. Запропоновано новий диференційований підхід формування оптимальних землекористувань і землеволодінь та комплексне використання земельних ресурсів в приміській зоні. Впровадження такої розробки у виробництво дозволить: –сформувати оптимальні розміри ділянок землекористувачів і власників землі; –найвигідніше розвивати і формувати території населених пунктів; –рівномірно і взаємозв’язано розмістити між собою об’єкти культурно-освітнього, оздоровчого, фізкультурно-спортивного, торгівельного, комунально-побутового комплексів, рекреаційних територій; –оптимально розвивати транспортні сполучення міст-центрів агломерації з кожним населеним пунктом; –розмістити промислово-виробничі комплекси і розширити території міст за рахунок земель, непридатних або малопридатних для сільськогосподарського виробництва; –найкраще сформувати структуру земельних угідь і впровадити комплексну систему заходів захисту земель від водної, вітрової ерозії та техногенного забруднення грунтів; –ефективно використовувати трудові ресурси; –оптимізувати територію агроландшафтів; –цілеспрямовано і ефективно управляти земельними ресурсами. 5. Удосконалено структуру функціонального зонування міської агломерації, формування території міста, землеволодінь і землекористувань в населених пунктах на основі нового земельного законодавства та нових державних будівельних норм і правил. 6. Виконано порівняльну експертну оцінку за важливістю ознак, які впливають на формування оптимальних землекористувань. 7. Розроблено математичну модель варіантного вирішення формування сільськогосподарських товаровиробників за такими ознаками: грунтами, рельєфом, конфігурацією, кількістю ділянок, меліоративним станом, шляховою мережею та віддаленістю ділянок відносно господарського центру. 8. Результати виконаних досліджень знайшли впровадження у практику і можуть використовуватися при плануванні, проектуванні та управлінні територіями і земельними ресурсами на господарському, локальному, регіональному і національному рівнях, а також в навчальних програмах при підготовці фахівців за спеціальністю "Землевпорядкування та кадастр", "Геоінформаційні системи і технології", "Міське будівництво та господарство" тощо. |