Узагальнені дані експериментальних досліджень, що представлені у дисертаційній роботі, розкривають можливі шляхи підвищення кормової продуктивності однорічних ярих агроценозів за участю злакових, бобових, капустяних та інших видів культур, адаптованих для конвеєрного використання в умовах північного Степу України. 1. Ярі капустяні культури (гірчиця біла, редька олійна, гірчиця сарептська і ріпак ярий) відрізняються високою інтенсивністю реалізації потенційної продуктивності та перевищують за врожайністю зеленої маси (на 42,7-176,0 ц/га) і сухої речовини (на 6,4-23,6 ц/га) горох зерновий, забезпечують надходження зеленого корму на 41-й – 54-й день після сходів. 2. Важливою біологічною особливістю ярих капустяних культур є їх висока фотосинтетична продуктивність. Облистяність цих культур у фазі цвітіння складає 36,4-44,8%, площа листкової поверхні – 33,0-38,3 тис. м2/га, фотосинтетичний потенціал – 0,92-1,17 млн. м2-днів/га. Пік активності фотосинтезуючої діяльності спостерігається в період “бутонізація – цвітіння” і становить 3,05-5,20 г/м2 добу. 3. Основна частина коріння (85,4-87,3%) у капустяних культур формується в шарі ґрунту 0-30 см. Глибина проникнення головного кореня у цих рослин залежить від виду і складає 0,75-0,95 м, а повітряно-суха маса коріння розташованого в шарі ґрунту 0-60 см становить 8,6-12,1 ц/га. 4. При вирощуванні капустяних культур на зелений корм сумарне їх водоспоживання складає 776-1418 м3/га і залежить, як правило, від гідротермічних умов, видових особливостей рослин, тривалості періоду вегетації та продуктивності. Коефіцієнти водоспоживання у цих культур при утворенні зеленої маси становили 44,6-46,6, а сухої речовини – 320-354 м3/т. 5. Вища кормова продуктивність (229,0-302,1 ц/га зеленої маси і 29,6-39,8 ц/га сухої речовини) відмічена у пізньостиглих видів капустяних культур – гірчиці сарептської і ріпаку ярого. Винятком при цьому була ранньостигла редька олійна, яка відрізнялась високою інтенсивністю ростових процесів і до укісної стиглості формувала 286,7 ц/га зеленої маси і 40,0 ц/га сухої речовини. 6. Найбільш придатною для утворення високопродуктивних агроценозів з горохом зерновим і ячменем є редька олійна. При однаковій густоті рослин капустяних культур у сумішках меншу частку в зеленій масі мали гірчиця сарептська (7,3-11,8%) і ріпак ярий (3,1-6,4%). Використання цих видів рослин або збільшення кількості компонентів у сумішці (до п’яти) при однаковій загальній густоті травостою зменшувало частку високоврожайних культур і призводило до зниження збору зеленої маси і сухої речовини. 7. Оптимальне співвідношення компонентів у трикомпонентному агроценозі забезпечує сумішка, яка складається із 100% посівної норми редьки олійної, 50% – гороху зернового і 25% – ячменю, що становить 2,0 млн. шт./га схожих насінин редьки олійної, 0,7 млн. шт./га – гороху і 1,25 млн. шт./га – ячменю. 8. Сумісні посіви ячменю з горохом і редькою олійною у фазі цвітіння капустяного компонента, перевищували рекомендовану ячмінно-горохову сумішку і редьку олійну за збором сухої речовини на 4,4-10,1 ц/га, кормових одиниць – на 2,8-8,8 ц/га, перетравного протеїну – на 0,28-0,78 ц/га. 9. Ранні строки використання трикомпонентних сумішок на зелений корм покращують їх агротехнічне значення як попередника для післяукісних посівів. Найбільший урожай зеленої маси післяукісні культури формують при збиранні весняних агроценозів у період “бутонізація – цвітіння” капустяного компонента. 10. Для одержання зеленого корму у післяукісних посівах найбільш придатною за своїми біологічними особливостями є сумішка кукурудзи (0,175 млн. шт./га) з суданською травою (1,75 млн. шт./га). Поєднання сумішки ячменю з горохом і редькою олійною з післяукісним посівом кукурудзи з суданською травою забезпечувало отримання урожайності зеленої маси 506,8 ц/га і сухої речовини 82,8 ц/га. 11. Внесення мінеральних добрив дозою N120Р90К60 під зяблеву оранку дозволило отримати загальну найбільшу урожайність зеленої маси (728,1 ц/га) та збір сухої речовини (118,0 ц/га) сумішки ячменю з горохом і редькою олійною та післяукісного посіву кукурудзи з суданською травою. 12. Короткий період вегетації (40-45 днів після повних сходів) агроценозів ячменю з горохом і редькою олійною дозволяє накопичити до сівби озимої пшениці у шарі ґрунту 0-100 см від 70,9 до 85,0% продуктивної вологи відносно цих показників по чорному пару, що забезпечує сприятливі умови для одержання своєчасних сходів, росту і розвитку її рослин в осінній період. 13. Використання різночасно дозріваючих сумішок ячменю, вівса, гороху з капустяними культурами або соняшником підвищує врожайність зеленої маси на 19,5-30,0%, сухої речовини – на 4,2-28,5% порівняно з ячмінно- та вівсяно-гороховою сумішками. 14. Високу урожайність зеленої маси забезпечують посіви кукурудзи з соєю (341,1 ц/га) і соняшником (416,6 ц/га), а також цукрове сорго (566,3 ц/га) і сумісний агроценоз кукурудзи з суданською травою (509,7ц/га). Посів амаранту має високу протеїнову поживність кормової маси (151 г/к.од.) і за два укоси забезпечує вихід перетравного протеїну на 1,2 ц/га більше порівняно з одновидовим посівом кукурудзи. 15. Економічно ефективним є поєднання сумішки ячменю з горохом зерновим і редькою олійною з післяукісним посівом кукурудзи з суданською травою, які забезпечили прибуток 465,8-782,6 грн./га і рівень рентабельності виробництва від 40,6 до102,9%. |