У дисертаційній роботі наводяться результати досліджень щодо обґрунтування закономірностей формування кормової і насіннєвої продуктивності еспарцету першого року життя залежно від комплексної дії агротехнічних факторів і практичного вирішення питань вдосконалення технології його вирощування з метою використання як попередника під озиму пшеницю та ярий ячмінь. 1. Польова схожість насіння еспарцету у перший рік його вирощування залежала від норм висіву та способу сівби і становила при нормі 2,0 млн/га схожих насінин у суцільному (15 см) посіві – 81,8%; широкорядному (45 і 70 см) – 85,0 та 85,4%. Із збільшенням норми висіву до 5,0 млн /га, незалежно від способу сівби, схожість насіння знижувалась до 72,1; 74,9 і 77,5% відповідно. 2. Рослини еспарцету першого року життя залежно від густоти та площі живлення мали неоднакові темпи середньодобового лінійного приросту. Найбільшим він був у міжфазний період „бутонізація – цвітіння” і становив в суцільних (15 см) посівах – 1,78 см/добу, а в широкорядних з міжряддями 45 та 70 см – 1,49-1,40 см/добу відповідно. 3. Накопичення надземної маси рослинами еспарцету першого року життя суттєво не змінювалося від норм висіву та способів сівби. Абсолютно суха маса 20 рослин у фазі цвітіння становила при суцільному способі 53,3-61,4 г, а при широкорядному з міжряддями 45 і 70 см – 52,6-57,8 г. Середньодобовий приріст надземної маси в міжфазний період „бутонізація – цвітіння” у широкорядних посівах еспарцету складав 2,68 г/добу, а у суцільних – 2,63 г/добу. 4. Використання запасів продуктивної вологи залежало від способів сівби та норм висіву еспарцету в перший рік життя. Найекономнішим водоспоживанням відмічалися рослини еспарцету в широкорядних (45 і 70 см) посівах з нормою висіву 4,0 млн/га, які на формування 1 т насіння витрачали 1957 та 2067 м3 води, що було менше ніж при суцільній сівбі на 791 і 901 м3. Збільшення або зменшення норми висіву призводило до підвищення водоспоживання рослин еспарцету у перший рік його вирощування. 5. Встановлено, що найбільша кількість рослин еспарцету за період вегетації випадає із травостою при суцільній сівбі і залежно від норм висіву вона становила від 11,6 до 16,8%, а при сівбі з міжряддям 45 і 70 см – 9,1-13,1 та 8,6-13,6% відповідно. При збільшенні норми висіву насіння, незалежно від способу сівби, відсоток загиблих рослин еспарцету зростав. 6. Виявлено, що за однакових умов вирощування при безпокривних широкорядних (45 і 70 см) посівах залежно від норм висіву корені рослин еспарцету у рік сівби проникали на глибину 120-135 см, а при суцільному (15 см) – 100-110 см. Максимальна маса абсолютно сухої речовини коріння еспарцету (27,43-29,5 ц/га) накопичувалась у шарі грунту 0-150 см у широкорядних посівах, що на 3,33-5,40 ц/га більше, ніж при суцільному способах сівби. 7. Рослини еспарцету першого року життя мали різні біометричні показники залежно від їх густоти стояння та площі живлення. Площа листкової поверхні у фазі цвітіння в широкорядних посівах 45 і 70 см коливалась відповідно в межах від 14,2 до 19,2 і від 15,3 до 19,9 тис. м2/га; а чиста продуктивність фотосинтезу – від 3,95 до 4,11 і від 3,98 до 4,13 г/м2 за добу. При суцільному способі сівбі ці показники зменшувалися і складали відповідно 9,4-14,7 тис. м2/га і 3,75-3,78 г/м2 за добу. 8. Суцільний безпокривний посів еспарцету першого року життя забезпечив високу кормову продуктивність. Залежно від норм висіву, збір з 1 га становив: 25,0-29,7 ц сухої речовини; 21,2-25,7 ц кормових одиниць та 3,49- 4,24 ц перетравного протеїну. 9. Структурні показники врожайності насіння еспарцету першого року життя суттєво залежали від густоти стояння рослин і способу сівби. Максимальна кількість продуктивних гілок (3,0-3,3 шт.), суцвіть (10,6-11,7 шт.), маса насіння з рослини (0,91-0,99 г) формувались у широкорядних посівах з міжряддями 45 і 70 см. У суцільному посіві ці показники зменшувалися і складали 2,5; 5,7 шт. та 0,63 г на рослину відповідно. 10. Способи сівби та норми висіву насіння, забезпечили різну врожайність насіння еспарцету у перший рік його вирощування. Вона становила при широкорядних 45 і 70 см посівах відповідно 15,3-16,0 і 16,3-16,9 ц/га, а при суцільному – 11,8-13,0 ц/га. Збільшення, або зменшення оптимальної норми висіву 4,5 млн/га при суцільному посіві та 4,0 млн/га при широкорядному, призводило до зниження насіннєвої продуктивності еспарцету. 11. Посівні якості насіння еспарцету, отриманого у перший рік вирощування – маса 1000 насінин, енергія проростання та лабораторна схожість, відповідали вимогам Державного стандарту України. 12. Вирощування еспарцету першого року життя на зелений корм залежно від способу сівби та норм висіву, сприяло накопиченню нітратного азоту у шарі грунту 0-30 см від 22,7 до 26,9 мг/кг грунту. Використання еспарцету на насіння, внаслідок значних його витрат на формування врожаю, призводило до зниження N-NO3 до 10,3-10,9 мг/кг грунту, або в 2,1-2,6 раза. 13. На фоні весняного локального підживлення N30 озимої пшениці, що вирощувалась після еспарцету, зібраного на зелений корм у рік сівби, її врожайність становила 51,5-52,0 ц/га; без підживлення – 46,4-46,9 ц/га; а ярого ячменю, висіяного після насінницьких посівів еспарцету, на фоні передпосівного внесення N30Р30К30 – 29,7-30,7 ц/га; без внесення добрив – 26,9-27,6 ц/га. Прибавка врожаю озимої пшениці та ячменю, залежно від внесення мінеральних добрив була економічно недоцільною. Якість отриманого зерна пшениці та ячменю по попереднику еспарцет була високою. Вміст білка в зерні пшениці становив 13,21-13,45%; клейковини 26,2-27,4% у ячменю 7,8-8,0% білка і 58,7-60,7% крохмалю. 14. Вирощування еспарцету першого року життя на зелений корм і насіння, з наступним використанням його як попередника під озиму пшеницю та ярий ячмінь є економічно вигідним та доцільним. Ця технологія забезпечує на 1 га посіву 2498-2887 грн витрат, 1309-4653 грн чистого прибутку при рівні рентабельності виробництва від 50,9 до 177,2% |
