У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в оптимізації прийомів вирощування озимої пшениці і стабілізації виробництва зерна з високими показниками якості в посушливих умовах південного Степу України. Дослідженнями виявлені особливості росту та розвитку рослин залежно від рівня мінерального підживлення, засобів захисту від бур’янів за різних строків їх внесення. Визначені оптимальні дози та строки проведення азотного підживлення, а також строки застосування гербіцидів в посівах озимої пшениці, починаючи з осіннього періоду вегетації. 1. Встановлено, що за роки проведення досліджень на час сівби озимої пшениці після соняшника у шарі ґрунту 0-10 см знаходилось на 46,1 % менше продуктивної вологи, ніж при сівбі по чорному пару. Рослини озимої пшениці при їх вирощуванні після соняшнику, восени 2005-2006 рр. отримали 170-174 С ефективних температур, що у 2 рази менше ніж по чорному пару, а тривалість періоду осінньої вегетації за таких умов була коротшою на 17 діб. 2. Польова схожість насіння в осінній період в значній мірі визначалась попередником. В середньому за роки досліджень при сівбі після соняшника вона становила 60,4 %, що на 15,7 % було менше ніж по чорному пару. За цих умов на 1 м2 посіву формувалося в осінній період на 12-14 рослин менше. 3. Сівба озимої пшениці після соняшника призводила до зменшення кількості пагонів на рослинах порівняно з чорним паром в осінній період вегетації на 47,2 % . До часу припинення осінньої вегетації абсолютно-суха маса 100 рослин, які вирощували на ділянках після чорного пару, була вищою на 16,1 г, ніж за сівби після соняшнику, кількість вузлових коренів на рослинах при цьому була також більшою на 30 %. 4. За сівби озимої пшениці по чорному пару залежно від строків та доз внесення азоту при підживленні, рослини до повної стиглості зерна для формування врожаю витрачали від 4626 до 4686 м3/га води, а після соняшнику – 3755-3806 м3/га, проте коефіцієнт водоспоживання на формування 1 т зерна був значно більшим у посівах після соняшнику (1069-1290 м3/га), ніж по чорному пару (819-923 м3/га). 5. Підживлення посівів добривами незалежно від попередника, сприяло більш економним витратам вологи на формування одиниці врожаю. На ділянках по чорному пару, де на фоні застосування N45Р45К30 вносили N30 по ТМГ та N30 локально навесні, при формуванні 1 т зерна витрачалось на 87 м3 вологи менше ніж на контролі, а на ділянках після соняшнику на фоні N60Р60К30 – на 204 м3 на 1 т зерна. 6. Посіви озимої пшениці залежно від різного рівня мінерального підживлення після соняшника, в фазі колосіння формували на 1 га 36,4-40,8 тис. м2 листкової поверхні, що на 10,0-24,0 % менше, ніж по чорному пару. Проведення азотного підживлення по ТМГ дозою 30 кг/га д.р. та N30 (по пару) і N60 (після соняшнику) локально навесні, сприяло зростанню площі листків порівняно з контролем на 24,5 та 12,1 % відповідно. 7. За період від відновлення весняної вегетації до фази колосіння величина ЧПФ посівів озимої пшениці залежно від мінерального підживлення по пару становило від 5,03 до 5,34 г/м2 за добу, а на ділянках, де сівбу проводили після соняшнику, цей показник не перевищував 2,47-2,90 г/м2 за добу, тобто був менше у 2,0 та 1,8 рази відповідно. 8. Встановлено, що внесення гербіцидів гроділ максі (100 мл/га) та гранстар (20 г/га) у різні фази вегетації рослин озимої пшениці, починаючи з осені, позитивно впливало на ріст і розвиток рослин озимої пшениці за рахунок ефективного знищення бур’янів у посівах. При цьому в зерні озимої пшениці, висіяної після соняшнику вміст білка збільшувався на 1,7 %, клейковини на 4,7 % , натура зерна на 3 г/л, а по чорному пару на 2,0 %; 3,1 % та 18 г/л відповідно. 9. Визначено, що за сівби озимої пшениці після соняшнику, на період повної стиглості зерна порівняно з чорним паром, кількість рослин знижувалась на 21,3-21,8 %; коефіцієнт продуктивного кущіння на 6,1-6,7 %; озерненість колосу на 9,1-9,4%; маса зерна з колосу на 15,5-21,0 % та маса 1000 зерен на 3,6-4,3 г. Проведення азотних підживлень суттєво збільшувало ці показники незалежно від попередника. 10. Врожайність зерна озимої пшениці після соняшника була на 37,8-42,0 % нижчою порівняно з чорним паром. Проведення азотних підживлень по ТМГ з наступним внесенням N30 та N60 локально навесні в фазу кущіння, збільшувало врожайність зерна на ділянках після соняшнику на 16,2-22,3 %, а по чорному пару на 8,4-12,4 %. 11. Внесення гербіциду гроділ максі весною при відновленні вегетації сприяло збільшенню зернової продуктивності пшениці по пару на 18,8 % порівняно з контролем та на 5,3 % більше, ніж з внесенням гербіциду гранстар в фазу виходу рослин в трубку, а після соняшнику на 35,0 % та 8,6 % відповідно. 12. Максимальний вміст білка та клейковини в зерні озимої пшениці був отриманий по чорному пару на ділянках з внесенням N30 по ТМГ рано навесні у поєднанні з локальним внесенням N30 в фазу кущіння весною, а після соняшнику на ділянках, де вносили при локальному підживленні 60 кг/га д.р. азоту. 13. Вирощування озимої пшениці в посушливих умовах Степу України по різних попередниках при проведенні підживлення рослин азотними добривами рано навесні по ТМГ поверхнево N30 з наступним внесенням N30 в фазу кущіння локально після соняшника, забезпечило врожайність зерна 3,56 т/га, чистий прибуток 1069 грн/га при рівні рентабельності 35,3 % та собівартості продукції 849,7 грн/т; а по чорному пару ці показники були значно вищими і становили – 5,59 т/га; 3547 грн/га; 95,4 % та 665,5 грн/т відповідно. |