781. Феджага Олег Павлович. Оптимізація показів та вибору способу інтубації тонкої кишки при розповсюдженому перитоніті і гострій кишковій непрохідності: дис... канд. мед. наук: 14.01.03 / Вінницький національний медичний ун-т ім. М.І.Пирогова. - Вінниця, 2004. : табл.
Анотація до роботи:
Феджага Олег Павлович. Оптимізація показів та вибору способу інтубації тонкої кишки при розповсюдженому перитоніті і гострій кишковій непрохідності. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 – хірургія. Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова. Вінниця, 2004.
Робота присвячена об’єктивізації показів до інтубації тонкої кишки у хворих з гострою кишковою непрохідністю та розповсюдженим перитонітом на підставі дослідження динаміки кореляції величини внутрішньокишкової гіпертензії з показниками інтоксикації, морфологічними змінами в привідній петлі в експерименті та клініці. Обгрунтовано вибір способу інтубації в конкретному випадку на основі порівняльного аналізу клінічної ефективності різних методів інтубації тонкої кишки.
Вивчено характер затруднень при проведенні інтубаційного зонда через дванадцятипалу кишку під час назоінтестинальної інтубації, на основі чого розроблено та застосовано в клініці власний спосіб проведення зонда через неї. Запропоновано спосіб лікування ентеральної недостатності та ендогенної інтоксикації шляхом введення препаратів через інтубаційний зонд. Впровадження в практику результатів досліджень дозволило значно знизити частоту післяопераційних ускладнень, скоротити тривалість лікування в стаціонарі та значно знизити летальність у цього контингенту хворих.
Розповсюджений перитоніт та гостра кишкова непрохідність характеризуються розвитком синдрому ентеральної недостатності з порушенням всіх функцій кишківника: моторної, бар’єрної, порушуються всі види травлення, всмоктування, відбувається гіперконтамінація проксимальних відділів умовно патогенною флорою з наступною її транслокацією в черевну порожнину та кров’яне русло, одночасно наростає внутрішньокишкова гіпертензія. Інтубація тонкої кишки забезпечує тривалу декомпресію її просвіту, евакуацію високотоксичного вмісту, можливість ентеральної детоксикаційної терапії, корекції внутрішньокишкового середовища, що обумовлює її необхідність та ефективність при цій важкій патології.
Жоден із способів інтубації тонкої кишки не має переваг перед іншими способами стосовно впливу на показники інтоксикації при перитоніті та кишковій непрохідності. При відсутності протипоказів перевагу необхідно надавати назоінтестинальній інтубації, яка дозволяє значно знизити частоту ускладнень, характерних для відкритих способів інтубації, пов’язаних з накладанням стом.
При необхідності застосування ретроградної інтубації потрібно виконувати її через апендикостому чи цекостому. Інтубація через ілеостому, незважаючи на найбільшу технічну простоту, супроводжується найбільшою частотою і найважчим характером ускладнень, тому її застосування необхідно обмежувати.
У 75,01±4,02% випадків зустрічаються U-подібна та V-подібна форми дванадцятипалої кишки, при яких розташований заочеревинно перехід низхідної її частини у нижню горизонтальну під прямим чи гострим кутом значно затруднює проведення інтубаційного зонда. Сприятлива для його проведення О-подібна форма зустрічається у 24,14±3,97% випадків. Різко виражені ожиріння та спайковий процес в підпечінковому просторі різко затруднюють доступ до дванадцятипалої кишки, тому їх необхідно вважати протипоказами до антеградних способів інтубації.
Використання запропонованої методики проведення зонда через дванадцятипалу кишку з мобілізацією її нижнього вигину дозволяє значно спростити, зменшити травматичність та тривалість цієї маніпуляції, скоротити тривалість оперативних втручань з назоінтестинальною інтубацією при розповсюдженому перитоніті та гострій кишковій непрохідності.
При моделюванні гострої обтураційної кишкової непрохідності в експерименті зростає кореляція між показниками, що характеризують недостатність ентерального бар’єру та внутрішьокишковим тиском до досягнення ним 46,7±0,62 мм вод ст, що супроводжується появою виражених розладів кровообігу, дистрофічних явищ в стінці привідної петлі. При подальшому збільшенні внутрішньокишкова гіпертензія відображається лише на збільшенні діаметра кишки, а на показниках інтоксикації відображається все менше, одночасно з їх наростанням, яке є свідченням прогресуючого наростання ентеральної недостатності.
У хворих з гострою кишковою непрохідністю та розповсюдженим перитонітом кореляція показників ендогенної інтоксикації з внутрішньокишковим тиском наростає до досягнення ним 41,01,39 мм вод. ст., що супроводжується збільшенням діаметра привідної петлі до 5,710,5 см. Подальше збільшення внутрішньокишкової гіпертензії починає все менше відображатись на показниках інтоксикації, одночасно з їх наростанням. Відповідні значення внутрішньокишкового тиску та діаметра привідної петлі є об’єктивними показами до декомпресії тонкої кишки.
Застосування в післяопераційному періоді запропонованої череззондової лікувальної програми дало можливість повніше використати інтубацію тонкої кишки для боротьби з ентеральною недостатністю, разом з об’єктивізацією показів до інтубації та своєчасним її проведенням забезпечили достовірне покращення динаміки показників інтоксикації у хворих з розповсюдженим перитонітом та гострою кишковою непрохідністю, дозволили скоротити тривалість їх перебування в стаціонарі (з 28,88±2,04 до 19,74±1,09 ліжко-днів, р<0,001) та знизити летальність (з 34,66±5,49% до 7,69±4,27%, р<0,01).
Публікації автора:
Шапринський В.О., Гладишенко О.І., Феджага О.П. Актуальні аспекти антибіотикотерапії при лікуванні післяопераційного перитоніту // Вісник Вінницького державного медичного університету. – 2000. - №1. – С.196-197. (Особистий внесок полягає у проведенні відбору хворих, досліджень та розрахунків, аналізі первинного матеріалу).
Шапринський В.О., Гончаренко О.В., Феджага О.П. Декомпресія тонкого кишечника у хворих з деструктивним панкреатитом // Збірник наукових праць співробітників КМАПО. – 2000. – Випуск 9. – Книга 4. – С.612-613. (Особистий внесок полягає у проведенні клінічних досліджень та аналізу первинного матеріалу).
Шапринський В.О., Феджага О.П. Способи інтубації кишечника при гострій кишковій непрохідності та розповсюдженому перитоніті // Вісник Вінницького державного медичного університету. – 2001. - №1. – С.278-279. (Особистий внесок полягає у вивченні сучасного стану проблеми за даними літератури, проведенні відбору хворих, аналізі первинного матеріалу).
Шапринський В.О., Покидько М.І., Феджага О.П., Павлик І.В. Аналіз ефективності інтубації тонкої кишки в комплексному лікуванні гострої спайкової кишкової непрохідності та розповсюдженого перитоніту // Вісник наукових досліджень Тернопільської державної медичної академії. – 2001. - №2. – С.44-45. (Особистий внесок полягає у проведенні відбору хворих, аналізі і статистичній обробці первинного матеріалу, формулюванні висновків, впровадженні результатів дослідження в клінічну практику).
Шапринський В.О., Феджага О.П. Об’єктивізація показів до інтубації кишечника при гострій кишковій непрохідності та розповсюдженому перитоніті // Збірник наукових праць співробітників КМАПО. – 2001. – Випуск 10. – Книга 4. – С.806-809. (Основна думка, збір, аналіз, статистична обробка матеріалу належить здобувачу).
Шапринський В.О., Гладишенко О.І., Феджага О.П. Діагностика та особливості лікування гострої спайкової кишкової непрохідності // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія медицина. – 2001. – Випуск 14. – С.51-53. (Особистий внесок полягає у проведенні відбору клінічного матеріалу, його аналізу, розрахунків).
Шапринський В.О., Феджага О.П., Федорченко О.В. Роль внутрішньокишкової гіпертензії в розвитку ентеральної недостатності при гострій обтураційній непрохідності в експерименті // Хірургія України. – 2002. - №2. – С.65-66. (Особистий внесок полягає у проведенні експерименту, ідея якого належить здобувачу, проведенні лабораторних досліджень, аналізу та статистичній обробці матеріалу).
Шапринський В.О., Феджага О.П. Палісан в комплексному лікуванні розповсюдженого гнійного перитоніту і гострої кишкової непрохідності // Вісник Вінницького державного медичного університету. – 2002. - №2. – С.369-370. (Особистий внесок полягає у проведенні відбору хворих, досліджень та розрахунків, аналізу первинного матеріалу).
Шапринський В.О., Феджага О.П., Пасічник І.В. Особливості форми дванадцятипалої кишки, які перешкоджають проведенню зонда при антеградних способах інтубації тонкої кишки // Вісник мофології Вінницького національного медичного університету. – 2003. - №1. – С.37-38. (Основна думка, збір, аналіз та статистична обробка матеріалу належить здобувачу).
Феджага О.П. Вплив внутрішньокишкової гіпертензії на показники інтоксикації при розповсюдженому перитоніті та кишковій непрохідності // Вісник Вінницького державного медичного університету. – 2003. - №2/2. – С.754-755. (Особистий внесок полягає у проведенні відбору хворих, аналізу первинного матеріалу, виконанні статистичної обробки матеріалу, впровадження результатів дослідження в практику).
