В дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове практичне вирішення актуальної наукової задачі гінекології – підвищення ефективності лікування жінок репродуктивного віку, хворих на рецидивуючий генітальний герпес (РГГ), шляхом удосконалення лікувальних заходів, спрямованих на зниження частоти рецидивів генітального герпесу (ГГ), нормалізацію імунологічної реактивності організму та відновлення метаболічного гомеостазу, на підставі застосування сучасного імуноактивного препарату поліоксидонію в лікувальній схемі при рецидиві захворювання. 1. Ретроспективний аналіз довів, що у жінок із запальними захворюваннями урогенітального тракту в 71,4% випадків має місце інфікування ВПГ. У 55,5% жінок, інфікованих ВПГ, обтяжений акушерський анамнез (викидні в різні терміни гестації, передчасні пологи, анте- або інтранатальна загибель плода, вагітності малих строків, що не розвиваються, анембріонії, вади розвитку плода). Серед гінекологічної патології превалювали: гострі вагініти - 82,4% та вульвіти - 70,9%; рецидивуючі вагініти - 50,1% та вульвіти – 22,1%; бактеріальний вагіноз - 77,9%, ендоцервіцити - 61,9%, хронічні сальпінгоофорити - 47,3%, ерозії шийки матки - 41,7%, непліддя - 18,8%, ЗПСШ - 12,0%. 2. За даними проспективного аналізу встановлено, що при РГГ превалює атиповий перебіг захворювання – 82,6% випадків, типова форма спостерігалась у 17,4%. Легкий ступінь РГГ встановлений у 57,4% жінок, середній ступінь - у 42,6%. Рецидив ГГ в 62,6% випадках перебігає з продромальним періодом, в 45,2% - із загальноінфекційними симптомами та в 53,9% розвивається на тлі дисбіозу піхви. 3. Встановлено, що у обстежених жінок під час рецидиву ГГ мають місце Т-лімфопенія зі зниженням кількості СD3+-клітин на 15% (Р<0,05), зниження СD4+-лімфоцитів в 1,3 та імунорегуляторного індексу в 1,2 рази (Р<0,05), а також достовірне пригнічення показників ФАМ на тлі дисімуноглобулінемії сироватки крові зі зниженням рівнів IgА в 1,7 та IgG в 1,4 рази (Р<0,05) при паралельному збільшенні вмісту IgМ в 1,3 рази (Р<0,05), підвищення вмісту в крові ЦІК у середньому в 2 рази (Р<0,05). 4. У жінок, хворих на РГГ, має місце дисбаланс цитокінового профілю з підвищенням вмісту в крові прозапальних цитокінів (ФНП в 2,8 та ІЛ-1 в 2 рази; Р<0,05) на тлі недостатності протизапальних (ІЛ-4 в 2 та ІЛ-10 в 2,1 рази; Р<0,05), а також пригнічення показників системи інтерферону - зниження рівня -ІФН в 2,1 та -ІФН в 1,9 рази (Р<0,05). Також встановлено пригнічення місцевого імунітету - зниження вмісту IgА в 1,6, sIgА в 1,9 та лізоциму в 2 рази (Р<0,05) в піхвовому вмісті та цервікальному слизі. 5. У жінок, хворих на РГГ, під час рецидиву встановлено підвищення рівня СМ у крові в 2,2 рази (Р<0,05), що свідчить про наявність у них СМІ, на тлі активації процесів ліпопероксидації (накопичення у крові продуктів ПОЛ - ДК в 1,6 та МДА в 1,7 разів; Р<0,05) та пригнічення функціональних спроможностей ферментної ланки системи АОЗ (зниження активності КТ в 1,4 та СОД в 1,5 разів; Р<0,05). 6. Розроблена схема лікування РГГ у жінок репродуктивного віку із застосуванням імуноактивного препарату з антиоксидантними та детоксикуючими властивостями сприяє прискоренню в 2 рази клінічного одужання при рецидиві (Р<0,05), обумовлює нормалізацію показників загального та місцевого імунітету, прискорює ліквідацію проявів СМІ, зменшує активність ліпопероксидації та підвищує спроможність системи АОЗ, забезпечує стійку клініко-лабораторну ремісію захворювання – у 86,2% пацієнток відсутні рецидиви протягом диспансеризації, у 13,8% - знижена частота рецидивування. Вищенаведене свідчить про патогенетичну обґрунтованість і доцільність використання розробленої схеми при лікуванні РГГ у жінок репродуктивного віку та дозволяє рекомендувати її до застосування в практичній гінекологічній службі. |