У дисертації проведене теоретичне узагальнення та наведені дані нового вирішення наукової проблеми щодо шляхів оптимізації профілактики і комплексного лікування дисменореї у жінок, які не народжували при поєднаних формах урогенітальної інфекції. На основі комплексного вивчення клініко-мікробіологічних, ендокринологічних та імунологічних особливостей запропоновано удосконалену методику лікувальних заходів вказаної патології. 1. У жінок з дисменореєю і поєднаними формами урогенітальної інфекції (ВПГ, ЦМВ, хламідіозі) спостерігається достовірне зниження всіх досліджуваних ланок клітинного і гуморального імунітету, а саме: Т-лімфоцитів до 47,2±1,42 %; Т-хелперів до31,1±1,11 %; Т-супресорів до 12,1±0,78 %; В-лімфоцитів до 6,3±0,50. 2. Дисменорея і хронічна урогенітальна інфекція сприяє достовірним дисгормональним змінам: в 1 фазу менструального циклу - зниження вмісту ФСГ до 7,60±0,20 нмоль/л, прогестерону до 1,27±0,11 нмоль/л на фоні незмінних значень ЛГ і естрадіолу; у ІІ фазу менструального циклу - зниження вмісту ЛГ до 7,30±0,31 нмоль/л, прогестерону до 32,32±2,05 нмоль/л на фоні незмінних значень ФСГ і естрадіолу. 3. Аналіз показників менограми після запропонованого лікування у 92 % випадків виявив встановлення двофазного менструального циклу у жінок. 4. Використання запропонованого комплексного лікування із застосуванням антигомотоксичної терапії (мулімену, гінекохелю, енгістолу, ехінацеї-композитуму) ліквідує больовий синдром у 80 % обстежених жінок, значно зменшує вегето-судинні та психо-емоційні прояви дисменореї, нормалізує стан досліджуваних ланок імунної системи та сприяє тривалій ремісії захворювання. 5. Хронічна урогенітальна інфекція (ВПГ, ЦМВ, хламідіоз) сприяє розвитку дисменореї: 61 % жінок з дисменореєю страждають поєднаними формами урогенітальної інфекції, причому, у 35 % діагностована рецидивуюча форма досліджуваних видів урогенітальної інфекції. 6. Етіологія хронічної урогенітальної інфекції характеризується переважним поєднанням форм: цитомегаловірусної, герпетичної, кандидозної інфекції зі штамами стафілокока – у 24 %; цитомегаловірусної, герпетичної, кандидозної інфекції – у 32 %; герпетичної, хламідійної, кандидозної інфекції – у 22 %; цитомегаловірусної, хламідійної, кандидозної інфекції зі штамами стафілокока – у 13 %; герпетичної, цитомегаловірусної, хламідійної та кандидозної інфекції – у 9 %. 7. Основними клінічними проявами дисменореї при поєднаній урогенітальній інфекції є: біль у животі – у 100 %, біль в молочних залозах – у 68 %, монофазний менструальний цикл – у 37 % випадків. 8. Значний вплив на виникнення дисменореї мають шкідливі звички: паління і вживання слабоалкогольних напоїв з пубертатного віку. 62 % жінок з дисменореєю палять, 93 % вживають слабоалкогольні напої. |