Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.21 - травматологія та ортопедія. - Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, Донецьк, 2009.
Матеріалом для дослідження були результати обстеження та лікування 139 хворих (основна група) і 39 (контрольна група) з переломами дистального епіметафізу кісток гомілки. При виконанні роботи проведено комплекс медико-статистичних, клінічних, лабораторних, рентгенологічних і експериментальних досліджень.
Переломи дистального епіметафізу кісток гомілки частіше зустрічаються в пацієнтів найбільш працездатного віку від 31 до 50 років, що становить 74,2% випадків. Більшість хворих – 64,7% отримали пошкодження в побутових умовах. Превалював не прямий механізм травми, який встановлено в 87,1% пацієнтів. Найбільш часто серед переломів дистального епіметафізу великогомілкової кістки зустрічаються переломи типу А3 (28,0%), С1 (18,0%) і С3 (17,3%).
Проведене біомеханічне дослідження дозволило уточнити механічні характеристики сумково-зв'язкового апарату гомілковостопного суглоба, що дозволило об’єктивізувати можливість закритої репозиції відламків при застосуванні апаратів зовнішньої фіксації шляхом лігаментотаксису. Оптимізація матеріалів і діаметра стрижнів збільшила жосткість зв'язку кістка-імплантат.
На підставі клініко-інструментальних досліджень був розроблений лікувально-діагностичний алгоритм в основу якого покладені дві чільні ознаки: тип перелому та стан трофіки м'яких тканин.
Найбільш важкими ушкодженнями є переломи типу В2-3, С1-3, які відносяться до високоенергетичних ушкоджень. При таких ушкодженнях абсолютним показанням є використання розробленого комбінованого остеосинтезу, який полягає у відновленні конгруєнтності суглобової поверхні і фіксації відламків, які її утворюють, малоінвазивними конструкціями (частіше гвинтами). Додаткова стабілізація здійснюється за допомогою апарата зовнішньої фіксації.
На підставі індивідуального підходу при лікуванні пацієнтів даної категорії, що базується на визначених показаннях при виборі сбособу фіксації при кожному типі перелому, передопераційному плануванні, впровадженню комбінованого способу при переломах типу А добрі результати отриманы у 92,1%, задовільні у 7,9% пацієнтів, при перломах типу В: добрі - у 79,1%, задовільні – 17,9%, незадовільні – 3,0% потерпілих, відповідно при переломах типу С: 76,2%, 20,1%, 3,7%.
У дисертаційній роботі на основі комплексних клініко-рентгенологічних та біомеханічних досліджень представлено рішення актуального завдання травматології та ортопедії - покращення результатів лікування хворих з переломами дистального епіметафізу кісток гомілки шляхом обґрунтування диференційного підходу до вибору тактики надання допомоги потерпілим.
1. Переломи дистального епіметафізу кісток гомілки займають одне з провідних місць серед ушкоджень опорно-рухового апарата, частіше зустрічаються в чоловіків -69,8%, найбільш працездатного віку від 31 до 50 років, що становить 74,2% випадків. Більшість пацієнтів – 64,7% одержали травму в побутових умовах. Превалював не прямий механізм травми (87,1% пацієнтів).
Найбільш часто серед переломів дистального епіметафізу великогомілкової кістки зустрічаються переломи типу А3 (28,0%), С1 (18,0%) і С3 (17,3%).
Незадовільні результати лікування ушкоджень типу «pilon» («plafond») сягають від 40% до 60% та є причиною інвалідизації пацієнтів, що спостерігається до 40% випадків. Чинниками незадовільних результатів лікування даних ушкоджень є: інфекційні ускладнення (остеомієліт і нагноєння ран - до 37%, які є наслідком некрозу м'яких тканин у ранньому післяопераційному періоді), контрактури та розвиток важких форм деформуючого артрозу гомілковостопного суглоба, які вимагають артродезування - в 26% випадків, порушення вісі кінцівки - до 5%, незрощення - в 2% пацієнтів.
Істотним недоліком при лікуванні даних переломів є відсутність обгрунтованих показань не тільки до вибору способу, але й методу лікування.
2. На підставі власних досліджень розроблено та впроваджено діагностично-лікувальний алгоритм, який включає застосування рентгенологічного, КТ та МРТ досліджень, визначення ступеню трофічних порушень м’яких тканин, вимірювання підфасціального тиску та вибір способу фіксації відламків (гвинти, пластини, апарати зовнішньої фіксації, комбінований остеосинтез) в залежності від типу перелому, ступеню трофічних порушень та соматичного стану постраждалого.
3.Експериментальними біомеханічними дослідженнями встановлена жорсткість зв'язкового апарату гомілковостопного суглоба, що проводилася на нефіксованому препараті за допомогою натурних стендових випробувань і дорівнює 66,7±1,26 Н/м, а також були визначені оптимальні характеристики несучих систем (стрижнів) і розроблено шарнірно-дистракційний апарат.
4. Розроблена система оперативного лікування включає передопераційне планування та підготовку, яка спрямована на відновлення трофічних порушень м'яких тканин. Суттєвою складовою даної системи є розроблений спосіб комбінованого остеосинтезу, який включає малоінвазивний занурюючий остеосинтез, що забезпечує відновлення суглобової поверхні та фіксацію відломків. Додаткова фіксація і раннє відновлення рухів у гомілковостопному суглобі досягається за рахунок застосування апарата зовнішньої фіксації.
5. Застосування диференційного підходу до лікування пацієнтів з переломами дистального епіметафізу кісток гомілки, що базується на обгрунтованих показаннях до вибору методу і сбособу фіксації в залежності від типу перелому, передопераційному плануванні, впровадженню комбінованого способу остеосинтезу дозволило отримати добрі результати у 92,1%, задовільні у 7,9% пацієнтів з переломами типу А, при перломах типу В: добрі - у 79,1%, задовільні – 17,9%, незадовільні – 3,0% потерпілих, відповідно при переломах типу С: 76,2%, 20,1%, 3,7%.
Публікації автора:
1. Бур’янов О. А. Помилки та ускладнення при лікуванні переломів дістального епіметафізу кісток гомілки / О. А. Бур’янов, В. П. Кваша, Муаяд Мохаммад Аль-Хадж Хусейн Аюб [та ін.] // Літопис травматології та ортопедії.- 2008. № 1-2.-С. 79-82.
Автором самостійно виконано формування комп'ютерної бази даних, статистичну обробку, здобувач брав участь в розробці дизайну дослідження та в узагальненні результатів.
2. Бур’янов О. А. Особливості інфузійної терапії при високоенергетичних травмах дистального відділу кісток гомілки / О. А. Бур’янов, В. П. Кваша, Муаяд Мохаммад Аль-Хадж Хусейн Аюб // Український хіміотерапевтичний журнал.- 2008. № 1-2.-С. 95-98.
Автором самостійно проведене статистичну обробку отриманих результатів, брав участь в розробці досліджень та узагальненні результатів.
3. Бур’янов О. А. Оптимізація способів лікування переломів дистального епіметафізу великогомілкової кістки / О. А. Бур’янов, В. П., Кваша Муаяд Мохаммад Аль-Хадж Хусейн Аюб // Травма.- 2008. Т.9.-№4.-С. 396-398.
Здобувач брав безпосередню участь в лікуванні хворих, проведенні аналізу отриманих результатів та формуванні висновків.
4. Пат. Україна, МПК А61 У17/60, А61 F 5/00. Шарнірно-дистракційний апарат для гомілковоступневого суглоба БКЛ / Бур'янов О. А., Кваша В.П., Лакша А. М., Шидловський М.С., Муаяд Мохаммад Аль-Хадж Хусейн Аюб, заявник і патентовласник Національний медичний університет імені О. О. Богомольця.-№200808237; заяв. 18.06.08; опубл. 10.10.08, Бюл. №19.
Автором самостійно виконано збір клінічного матеріалу та оформлення документації, необхідної для одержання патенту.
5. Бур’янов О. А. Визначення жорсткості зв'язкового апарату надп'ятково-гомілкового суглоба за допомогою натурних стендових досліджень / О. А. Бур’янов, А. М. Лакша, М.С.Шидловський, Д.Ю. Шпак, Муаяд Мохаммад Аль-Хадж Хусейн Аюб // Актуальні проблеми артрології та вертебрології: міжнар. наук. конф., 4-5жов. 2007 р.: тези доп.- IX., 2007 - С. 25-27.
Автор приймав безпосередню участь при експерименті, провів аналіз результатів, формував висновки.
6. Бур’янов О. А. Обгрунтування способу зовнішнього остеосинтезу при лікуванні переломів дистального епіметафізу кісток гомілки ( клініко-експериментальне дослідження) / О. А. Бур’янов, В. П. Кваша, В. Ю. Гошко [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування.- 2008. -№4.-С. 35-40.
Здобувач брав безпосередню участь в лікуванні хворих, впровадженні способу, проведенні аналізу отриманих результатів.
