Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють сформулювати такі висновки і рекомендації, що характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення: 1. Теоретично обґрунтовано комплексну систему, яка дала змогу провести аналіз технологій та трансферу технологій як економічних категорій. Структурно система складається з таких складових частин: пакету трансферу технологій, форм трансферу технологій, основних механізмів трансферу технологій, категорій трансферу технологій, вимірів технологій. 2. Наявність у міжнародних корпорацій нематеріальних активів є конкурентною перевагою, яка дає змогу корпорації створювати міжнародну ієрархічну структуру. Застосування нематеріальних активів та технологій у рамках міжнародних корпорацій зумовлено тим, що нематеріальним активам властиві певні недоліки, що стримують їх зовнішній трансфер, а з другого боку, зовнішній трансфер нематеріальних активів стримується недосконалістю ринків технологій. Використання концепції трансакційних витрат для аналізу доходів та витрат трансферу технологій створює можливості для прийняття рішень щодо вибору форми трансферу технологій. Доповнені й уточнені фактори, що впливають на вибір форми трансферу технологій та ведуть до модифікації еклектичної парадигми в цілому з урахуванням тенденцій збільшення контрактних форм трансферу технологій та трансферу у сфері послуг. 3. На країни Тріади (США, Японія, ЄС) припадає 87% загальносвітових витрат на НДДКР, 94% отриманих патентів США, 84% отриманих технологічних платежів та 57% експорту ПІІ. Існує тенденція збільшення частки трансферу технологій через філії порівняно з контрактним трансфером технологій, також існує залежність вибору форм трансферу технологій від галузі, у якій здійснюється трансфер. Форма трансферу технологій також залежить від характеристик розміщення країни-реципієнта технології. 4. Фактори міжнародних корпорацій, що впливають на вибір форми трансферу технологій, поділяються на три категорії: 1) фактори власне корпорації: розмір, витрати на НДДКР, міжнародний досвід, рівень диверсифікації, вид корпорації, країна материнської компанії, інституціональна форма підрозділів трансферу технологій; 2) фактори корпорації, що стосуються технології, трансфер якої здійснюється: належність технології до основного бізнесу компанії, досвід корпорації з технологією, тип міжнародного виробництва, вік філії, галузь; 3) стратегічні та конкурентні фактори: інтенсивність конкуренції, активність інших корпорацій, агресивний чи захисний трансфер технологій, стратегічні мотиви та загальна стратегія корпорації. 5. Зростання рівня глобалізації та інтеграції світової економіки посилює вплив факторів розміщення на вибір форми трансферу технологій. Існує три групи характеристик розміщення: 1) характеристики країни-реципієнта: розмір ринку, прогнозований попит, рівень освіти населення, інвестиційний ризик; 2) державне регулювання: національна політика ПІІ, рівень тарифних ставок, наявність обмінного контролю та оцінки інвестицій; 3) відмінності між країною-донором та реципієнтом: схожість демографічних та факторних умов, смаків, релігії та мов, відстань між країнами. Рівень інтелектуалізації факторів розміщення зростає: тобто відбувається перехід від факторних умов до умов, що зумовлюються постіндустріальним характером сучасної світової економіки. 6. На базі систематизованих та синтезованих факторів технологій, корпорацій та розміщення створена інтегрована модель вибору оптимальної форми трансферу технологій. З математичної точки зору визначена функція нелінійної залежності вибору міжнародними корпораціями форми трансферу технологій (загалом 16 форм) від залежних змінних (характеристик технологій, корпорацій та розміщення). Проведено анкетування 500 міжнародних корпорацій за допомогою відправки анкети, що складається з 84 питань. За результатами отриманих анкет (описано 103 трансакції трансферу технологій) і створених баз даних за характеристиками розміщення та параметрами міжнародних корпорацій сформовано єдину базу даних, що складається з 185 параметрів по 103 трансакціях трансферу технологій. 7. Проведений аналіз економіко-математичних методів, що можуть бути застосовані для виявлення залежностей у створеній базі даних. Як оптимальний вибрано метод штучних нейронних мереж. Для отримання формату даних, необхідних для нейронної мережі, було виконано нормування даних у інтервалі [-1,1]. Модель дозволяє з певним рівнем вірогідності (залежно від параметрів, що надаються, - факторів розміщення, технології та корпорації) визначити оптимальну форму трансферу технологій. 8. Державна політика у сфері регулювання і стимулювання ПІІ та трансферу технологій повинна концентруватися на трьох основних завданнях: 1) залученні більш масштабних ПІІ та трансферу технологій; 2) максимізації вигод від залучених ПІІ та трансферу технологій; 3) мінімізації можливого негативного впливу від ПІІ та трансферу технологій. У формуванні політики державного регулювання ПІІ і трансферу технологій та макроекономічної політики України необхідно знаходити баланс між ринковими факторами залучення технологій, формальними умовами трансферу та імпортним протекціонізмом. На практиці оптимальним рішенням має бути селективний баланс між перевагами більшого притоку технологій у вже існуючі філії міжнародної корпорації і можливими витратами у виді зменшення обсягу нових прямих іноземних інвестицій. Наведені типізація, стратегія та інструменти політики стимулювання і регулювання трансферу технологій. |