Анотація до роботи:

Чемоданова О.І. Оптимізація діагностики та лікування хворих на хронічний червоний вовчак з урахуванням змін систем імунітету, гемостазу та ендоінтоксикаційного синдрому. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби, Інститут дерматології та венерології АМН України, Харків, 2004.

У дисертаційній роботі приведено результати комплексного клінічного, імунологічного, біохімічного аналізу 78 хворих на хронічний червоний вовчак. На основі вивчення специфічного перерозподілу рецепторів лектинів в ураженій шкірі при червоному вовчаку, червоному плоскому лишаю, псоріазі запропоновано високоінформативний метод диференційної діагностики.

Проведені дослідження системи імунітету встановили, що має місце наявність дисрегуляції системи антиендотоксинового імунітету, яка проявляється у зниженні середнього рівня анти-ліпополісахарид-IgM та анти-ліпополісахарид-IgA, та прямому кореляційному взаємозв'язку між підвищенними рівнями антиендотоксинових антитіл та аутоантитіл до ДНК, який спостерігався у 20% хворих на дисемінований червоний вовчак.

Виявлено наявність синдрому ендогенної інтоксикації, що може вказувати на інтегральні механізми формування патогенезу хронічного червоного вовчака.

Методом подвійної радіальної імунодифузії встановлено специфічну взаємодію антитіл із антигенами ураженої шкіри хворих на хронічний червоний вовчак, та наявність сенсибілізації лімфоцитів до цих антигенів, що вказує на загальність генезу різних форм червоного вовчака.

При вивченні взаємозв'язку систем імунітету та гемостазу виявлено виражену дисфункцію опсоно-фагоцитарного механізму, що призводить до системної гіперкоагуляції, яка в більшому ступені виражена у хворих на дисемінований червоний вовчак.

З урахуванням виявлених порушень запропоновано патогенетично обґрунтований метод комплексного лікування хворих на хронічний червоний вовчак з використанням антиагрегантної, протизапальної та дезінтоксикаційної терапії, який довів доцільність даної терапії на практиці, порівняно з традиційними методами.

В дисертаційній роботі приведено теоретичне обґрунтування та нове вирішення наукової задачі, яка заключається в підвищенні ефективності діагностики та лікування хворих на хронічний червоний вовчак на основі установлення патогенетичної ролі дисфункції імунітету, гемостазу та змін маркерів ендоінтоксикації.

1. За допомогою лектиногістохімічного аналізу виявлено специфічний перерозподіл рецепторів лектинів шкіри при хронічному червоному вовчаку, червоному пласкому лишаю та псоріазі, що є додатковим високоспецифічним критерієм у постановці діагнозу.

2. У хворих на хронічний червоний вовчак спостерігається виражена дисфункція системного опсоно-фагоцитарного механізму, яка проявляється зниженням здатності моноцитів експресувати рецептори до C₃b компоненту комплементу та Fc –фрагментів IgM та IgG на тлі підвищення активності НСТ-тесту моноцитів та нейтрофілів, зниження рівня плазмового фібронектину.

3. Встановлено підвищення рівнів аутоантитіл IgG до одно- та двониткової ДНК у хворих на хронічний червоний вовчак. Виявлено, що при хронічному червоному вовчаку має місце зниження середніх рівнів антиендотоксинових антитіл (анти-ЛПС-IgM та анти-ЛПС- IgА), але у 20% хворих на дисемінований червоний вовчак існує прямий кореляційний взаємозв’язок між вмістом рівнів антиендотокси-нових антитіл та аутоантитіл до ДНК (анти-ЛПС-IgM та анти-ssДНК-IgM r=0,94; анти-ЛПС-IgM та анти-dsДНК-IgM r=0,87), що може бути додатковим прогностичним критерієм можливості трансформації дисемінованої форми захворювання в системну.

4. Методом подвійної радіальної імунодифузії виявлено специфічні антитіла до антигенів шкіри хворих на хронічний червоний вовчак. За допомогою реакції бластної трансформації лімфоцитів встановлено сенсибілізацію лімфоцитів до антигенів патологічно зміненої шкіри у хворих на хронічний червоний вовчак, що підтверджує наявність системності захворювання та єдиний генез різних форм червоного вовчаку.

5. Аналіз показників системи гемостазу у хворих на хронічний червоний вовчак виявив зниження рівню антитромбіну III (ДскЧВ - 90,2±1,8%, (р<0,01); ДсмЧВ – 86,4±2,1%, (р<0,01) та скорочення активованого часткового тромбопластинового часу (ДскЧВ – 54,3±2,5с, (р<0,01); ДсмЧВ – 48,1±2,3с, (р<0,001), що вказує на ознаки системної гіперкоагуляції, в найбільшому ступені вираженій у хворих на дисемінований червоний вовчак.

6. У хворих на хронічний червоний вовчак виявлено зміни маркерів ендоінтоксикації- молекул середньої маси, які характеризувались підвищенням їх рівня у сироватці крові (ДскЧВ – 0,30±0,2 ум.од., (р<0,05); ДсмЧВ – 0,43±0,3 ум.од., (р<0,01) та зниженням їх рівня у сечі (ДскЧВ– 35,99±0,22 ум.од.,( р<0,05); ДсмЧВ – 32,64±1,39 ум.од., (р<0,05).

7. Розроблено патогенетично обґрунтований метод комплексного лікування хворих на хронічний червоний вовчак із застосуванням ентеросгелю, курантілу, німесуліду. Використання цього методу сприяє нормалізації показників імунітету, гемостазу та ендоінтоксикаційного синдрому; дозволяє у 1,3 рази скоротити терміни лікування, зменшити у 2,1 рази кількість рецидивів порівнянно з традиційною терапією.

Публікації автора:

1. Чемоданова Е.И. Синдром эндогенной интоксикации у больных красной волчанкой // Імунологія та алергологія. – 2002. - №4. – С.60-62.

2. Чемоданова Е.И. Энтеросорбция в комплексной терапии больных красной волчанкой //Таврический медико-биологический вестник. – 2003. - №1. – С.137-139.

3. Гордиенко А.И., Чемоданова Е.И, Притуло О.А., Химич Н.В. Сравнительный анализ состояния антиэндотоксинового иммунитета и его взаимосвязи с уровнями аутоантител к однонитевой и двунитевой ДНК у больных красной волчанкой // Імунологія та алергологія. – 2003. - №3. – С.41-48.

4. Чемоданова Е.И. Метод системной комбинированной терапии кожных форм красной волчанки //Таврический медико-биологический вестник. – 2003. - №2. – С.155-158.

5. Чемоданова Е.И., Притуло О.А., Шаповалова Е.Ю. Метод лектиногистохимии в дифференциальной диагностике красной волчанки //Таврический медико-биологический вестник. – 2003. - №3. – С.132-133.

6. Чемоданова Е.И. О влиянии антигенов кожи больных красной волчанкой на некоторые параметры иммунитета и гемостаза // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2003. - №4. – С.13-15.

7. Чинов Г.П., Притуло О.А., Чемоданова Е.И. Статистические данные о возникновении хронической красной волчанки в Крыму //Тезисы докладов II Национального конгресса дерматологов. – Донецк. – 2001. – С.113.

8. Чемоданова Е.И. Оптимизация наружной терапии кожных форм красной волчанки //Тезисы научно-практической конференции, посвященной 105-летию со дня рождения С.И.Георгиевского. – Симферополь. – 2003. – С.39-40.

9. Чемоданова Е.И., Притуло О.А. Лектиногистохимические маркеры в диагностике хронической красной волчанки //Актуальные проблемы дерматологии и венерологии: Тезисы докладов научно-практической конференции. – Одесса. – 2003. – С.133-134.

10. Пат.№58443 А. Спосіб лікування хворих на червоний вовчак / Чемоданова О.І.; заявл.18.06.03; Опубл. 15.07.2003, Бюл.№ 7.