В дисертаційній роботі проведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, сутність якого полягає у визначенні одонтологічних ознак моляризації та інцизівації великих кутніх зубів серед студентської молоді Полтавського регіону та серед студентів Сирії, а також з’ясування особливостей перебігу фісурно-ямкового карієсу в залежності від одонтогліфічного малюнку та встановлення морфологічних проявів його в емалі та дентині. 1. Встановлені одонтологічні особливості одонтогліфічного малюнку великих кутніх зубів верхньої та нижньої щелеп в першій групі спостереження (студентська молодь Полтавського регіону) та другій групі (студенти Сирії) з урахуванням одонтологічних ознак всіх груп зубів, як прояв впливу поля інцизівації та моляризації. 2. Виявлено та статистично підтверджено, що в першій групі переважав «+»-одонтогліфічний малюнок коронок з наявністю горбика Карабеллі на верхній щелепі та Карабеллі де Йонге на нижній щелепі, що достатньо виражений як прояв впливу морфогенетичного поля інцизівації. В той час, коли в другій групі у великих кутніх зубах переважав «Y»-одонтогліфічний малюнок з наявністю -, - і -ямок, а також додаткових та дублюючих борозен, що обумовлено впливом морфогенетичного поля моляризації. 3. Встановлено, що при вираженому морфогенетичному полі інцізівації карієс великих кутніх зубів переважно зустрічався спочатку у фісурах, що відділяють стилоїдні структури – горбик Карабеллі та Карабеллі де Йонге, від решти елементів коронки, а потім в мезіальній, центральній, мезіолінгвальній, мезіодистальній борознах, які відповідно впадають в - і -ямки, особливо при збереженні симетричності одонтогліфічного малюнку. При вираженому морфогенетичному полі моляризації фісурно-ямковий карієс частіше зустрічався в додаткових та дублюючих борознах, а також в дистальних борознах коронки, що відповідно впадають спочатку в -, а потім в - і -ямки. 4. Виявлено, що гістотопографічно ямка (, і ) представляє собою дублікатуру кутикули у вигляді ШИК-позитивного та альціан-позитивного шарів, що за глибиною доходять до емалево-дентинної межі. Основні борозни з додатковими і дублюючими борознами та борозенками, маючи таку будову, не доходять до емалево-дентинної межі, але з’єднуються з нею ламелами. Відмінність додаткових та дублюючих борозен та борозенок від основних борозен полягає лише в тому, що після ШИК-позитивних структур, що знаходяться в центрі заглибленої ділянки, виявляється світла альціан-позитивна зона, яка з’єднана з емалево-дентинним кордоном за допомогою поодиноких ламел. 5. Гістотопографічно при карієсі в ямці та борозні визначаються деструктивні зони. Перша, забарвлена еріохромом Т-чорним – темна зона руйнування емалі завдяки деструкції кутикули. Друга зона представлена ШИК-позитивною речовиною, що накопичується в міжпризмових просторах за рахунок розм’якшення в сітчастому шарі емалі (демінералізація емалі). Третя – світла, альціан-позитивна зона збереженої емалі, в якій виявляється потовщення неуражених емалевих призм, їх гіпермінералізація, що свідчить про адаптаційно-компенсаторний процес. |
