1. Ефективний розвиток виробництва олійних культур стратегічно важливий не лише для підтримання продовольчої безпеки, але і енергетичної та екологічної складових національної безпеки України. Економічна ефективність виробництва продукції олійних культур є результатом сукупного впливу технологічної ефективності та дії ринкового механізму. Основними показниками економічної ефективності виробництва олійних культур слід вважати собівартість, трудомісткість одиниці продукції, олійність, прибуток на 1 га ріллі та на 1 ц продукції, рентабельність продаж, рівень рентабельності. Поряд із загальноприйнятими показниками доцільно використовувати інтегральний індекс сукупної ефективності, який, на відміну від пропонованих раніше показників, визначатиметься відношенням добутків індексів урожайності, ціни реалізації, собівартості та трудомісткості. 2. У сільськогосподарських підприємствах Черкащини за 1990-2003 рр. внаслідок дії екстенсивних факторів виробництво насіння олійних культур зросло удвічі і досягло 1714,3 тис. ц. Площа під соняшником збільшилась у 2,8, сої – у 4,8, ріпаку – у 4,5 раза, тоді як зросла урожайність лише ярого ріпаку з 5,9 до 10,8 ц/га. Домінуючою олійною культурою в регіоні продовжує залишатися соняшник, проте його частка в посівних площах олійних культур скоротилась до 82,0% у 2003 р. Фактором, що стримує розширення виробництва сої та ріпаку, є низька їх урожайність та вищі, порівняно із соняшником, затрати в розрахунку на 1 га посівів. Вирощування олійних культур є прибутковою галуззю аграрного сектору економіки регіону. Рівень рентабельності виробництва соняшнику, починаючи з 1999 р. не був нижче 58,0%, а сої – 18,6%. 4. Виробництво олії в регіоні за 1990-2003 рр. скоротилось на 9,0% і в 2003 р. становило 4418 т. Основною сировиною для її виробництва залишається насіння соняшнику, на соєву олію припадає менше 1% загального обсягу виробленої продукції. Олійниці, що функціонують як структурні підрозділи сільськогосподарських підприємств, забезпечують виробництво понад третини загального обсягу олії. Нестабільність валових зборів альтернативних олійних культур, особливо ріпаку, стримує розвиток їх переробки в регіоні. 5. Формування стратегії ефективного виробництва продукції олійних культур здійснювалось на основі комплексного оптимального плану розвитку всіх галузей сільськогосподарських підприємств Черкащини. Пріоритет у виробництві олійних культур належатиме соняшнику, проте його площі важливо скоротити до 59,18 тис. га. Частку соняшнику в структурі посівних площ регіону доцільно зменшити з 12,2% у 2003 р. до 7,6%. Оптимальними витратами при вирощуванні соняшнику мають бути 650-1100 грн./га. При цьому рівень рентабельності виробництва соняшнику досягне 87,7%. Виробництво соняшникової олії збільшиться до 15,9 тис. тонн, соєвої – до 3,4 тис. тонн, що дозволить забезпечити необхідні обсяги споживання. 6. Доцільним є розширення площі посіву сої та поступове доведення її до 25 тис. га. Середня урожайність сої по регіону становитиме 16,0 ц/га, в східній зоні є можливість отримати по 17,0 ц/га. Це дасть змогу зібрати 40,0 тис. тонн насіння сої, в тому числі 24,6 тис. тонн у східній зоні. Переробка 28,5 тис. тонн сої шляхом екструдування в комплексі з використанням ріпакового шроту та соняшникової макухи дозволить усунути дефіцит білкових кормів, збалансувати раціони годівлі тварин за протеїном. Оптимальні площі посівів сої, підбір сортів, дотримання технології дасть змогу довести прибуток від реалізації сої до 5,1 млн. грн., рівень рентабельності – до 84,0%. 7. Важливою складовою стратегії розвитку галузі є розширення вирощування ярого й озимого ріпаку та налагодження виробництва біодизельного палива. Для цього в підприємствах західної частині регіону необхідно довести посіви ріпаку до 17,1 тис. га, східної підзони – до 5,7 тис. га. При середній урожайності озимого –14,0, а ярого ріпаку – 20,1 ц/га за умови досягнення вказаних розмірів площ можливо отримати 36,7 тис. тонн насіння ріпаку в західній зоні регіону, 9,6 тис. т – у східній. Це дасть змогу забезпечити сировиною три заводи із виробництва біопалива: однин потужністю 11500 т на рік у зоні концентрованого виробництва та два заводи потужністю 1500 т на рік у зоні розвинутого виробництва. Потреба в інвестиціях для їх спорудження становить 87,5 млн. грн. 8. Конкурентоспроможність виробництва біодизельного палива досягатиметься завдяки нижчій його вартості порівняно з ціною звичайного палива. При собівартості 1 кг біопалива 1,70 грн. на великому заводі та 2,00 грн. при використанні міні-установок строк окупності інвестицій становитиме відповідно 8 та 10 років. Ефективно працююча в регіоні система з вирощування та переробки насіння ріпаку більш, як на 20% забезпечить потреби аграрного сектора регіону в дизельному паливі. Розвиток ріпаківництва та налагодження виробництва біодизельного палива в регіоні буде однією з умов безперебійного забезпечення агропромислового сектору паливно-енергетичними ресурсами, диверсифікації джерел їх надходження, виступатиме гарантом зміцнення енергетичної безпеки держави, сприятиме поліпшенню екологічної ситуації. 9. Важливою передумовою підвищення ефективності виробництва олійних культур є запобігання втратам виробників внаслідок різкого сезонного коливання цін, яке досягає 35% (не враховуючи піку цін у травні). Тому необхідним є удосконалення механізму заставних закупівель через гарантування кожному товаровиробникові можливості реалізувати таким шляхом певну (однакову для кожного учасника) частку продукції. 10. Найбільш доцільним є функціонування агроторгових домів, засновниками яких є товаровиробники, що створює умови для вигідного продажу виробленої продукції, усуваючи зайві посередницькі ланки. Для ефективного функціонування системи цінового моніторингу як складової інфраструктури аграрного ринку важливим є налагодження надійного комунікаційного зв'язку із сільськогосподарськими підприємствами. Реалізація запропонованої стратегії та провадження в практику підприємств викладених у дисертації рекомендацій стане надійною основою ефективного функціонування галузі олійних культур як складової аграрного сектора Черкащини. |
