Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. Київ, 2002.
Дисертація присвячена проблемі диференційованої терапії резистентної епілепсії з використанням ламікталу – антиконвульсанта фенілтріазинового ряду.
Виявлено, що ламіктал має широкий спектр дії: ефективність монотерапії резистентної первинно генералізованої епілепсії 80%, політерапії – 42,1% (p>0,05). Додаткова терапія ламікталом більш ефективна з препаратами вальпроєвої кислоти, ніж з антиконвульсанти, що активують ферменти печінки (60% та 22,2% відповідно, p>0,05). При лікуванні парціальної епілепсії ефективність ламікталу також є більшою при монотерапії, чим при політерапії (81,8% та 52,3% відповідно, p<0,05), але без суттєвих розбіжностей щодо ефекту політерапії в залежності від типу базисної терапії. Вперше встановлено, що ламіктал має більшу ефективність при нічних нападах. В цілому, застосування ламікталу є ефективним у 50% хворих на первинно генералізовану та у 56,5% хворих на парціальну епілепсію.
Досліджено, що ламіктал має власний психотропний ефект церебропротекторної спрямованості, який проявляється у психостимулюючій, ноотропній та мнемотропній дії у поєднанні з стабілізуючою настрій дією.
Базуючись на даних щодо побічних ефектів, запропоновано більш уповільнену схему дозування ламікталу для додаткової терапії з препаратами, які активують ферменти печінки. Під час додаткової терапії з препаратами вальпроєвої кислоти доведено необхідність попереднього зниження дози останньої до 20 мг/кг.
1. У дисертаційній роботі доведено доцільність застосування для лікування резистентних форм епілепсії антиконвульсивного препарату ламіктал: його призначення зменшує показники резистентності до лікування та, на відміну від традиційних схем лікування, призводить до покращання психічного стану хворих.
2. Застосування ламікталу дозволяє подолати резистентність до лікування у 56,5% хворих на парціальну епілепсію та у 50% хворих на первинно генералізовану епілепсію.
3. Лікування первинно генералізованих резистентних припадків найбільш ефективне при застосуванні монотерапії ламікталом (терапевтична ефективність становить 80% проти 42,1% ефективності під час додаткової терапії ламікталом, p>0,05). Серед різних видів додаткової терапії найбільш ефективна терапія хворих, які отримують препарати вальпроєвої кислоти (у порівнянні до додаткової терапії на тлі антиконвульсантів, що активують ферменти печінки, відповідно 60% та 22,2%, p>0,05).
4. При лікування парціальних резистентних припадків з або без вторинної генералізації також найбільш ефективна монотерапія ламікталом (81,8% проти 52,3% терапевтичної ефективності ламікталу як препарату додаткової терапії, p<0,05); ефективність додаткової терапії у хворих, які отримують препарати вальпроєвої кислоти, та у хворих, які отримують препарати, що активують ферменти печінки (фенобарбітал, карбамазепіни, діфенін), суттєвих розбіжностей немає (52,2% та 52%).
5. Ламіктал має широкий спектр протипароксизмальної дії. Його призначення доцільне при усіх формах резистентних припадків, і особливо тоді, коли є утруднення в ідентифікації форми припадка (первинно генералізований чи вторинно генералізований), що особливо часто спостерігається при нічній епілепсії. Показники терапевтичної ефективності ламікталу вищі при лікуванні нічних припадків, ніж при лікуванні денних та дифузних. Найбільш демонстративно це виявлено під час лікування первинно генералізованих припадків (показники ефективності 72,2% проти 33,3% під час лікування припадків неспання, p<0,05).
6. Запобіганню розвитку побічних впливів з боку ламікталу сприяє більш повільна схема його дозування при додатковій терапії у хворих, які отримують препарати, що активують ферменти печінки (фенобарбітал, карбамазепіни, діфенін), а саме: початкова доза 25 мг/добу перші три дні, а потім – по загально прийнятій схемі. При додатковій терапії хворих, які отримують препарати вальпроєвої кислоти, з цією метою доцільно попередньо зменшувати дози вальпроєвої кислоти до рівня не більше 20 мг/кг/добу.
7. Підтверджено, що фармакотерапевтичний ефект ламікталу у хворих на резистентну епілепсію обумовлений не тільки ступенем антиконвульсивної дії, але і покращанням психічних функцій: показників сенсо-моторних реакцій, короткочасної та довготривалої пам’яті, опосередкованого запам’ятовування, концентрації уваги, продуктивності розумової діяльності та працездатності. Виявлено зменшення інертності психічних процесів у хворих під час лікування ламікталом. Визначено, що фармакотерапевтичне покращення полягає в першу чергу в змінах інтелектуально-мнестичної сфери хворих. Доведено, що покращання показників інтелектуально-мнестичної сфери не залежить від ступеню антиконвульсивної дії ламікталу, що свідчить про наявність у ньго власних психотропних (церебропротекторної направленості) ефектів (психостимулюючих, ноотропних та мнемотропних), які поєднуються з тимостабілізуючим (тимолептичним) ефектом, що сприяє соціальному відновленню пацієнтів з резистентною епілепсією.
Публікації автора:
1. Марек Г.Л. Токсико-алергічні реакції під час лікування ламотріджином // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика.- 2000.-вип.9, книга 2.- С.311-316.
4. Марек Г.Л. Влияние ламотриджина на познавательную сферу больных с рефрактерной эпилепсией // Архів психіатрії.- 1999.- №1(19).- С.73-74.
5. Марек Г.Л., Музичук Л.Е., Ратманська В.В., Харчук С.М., Яшан Р.О. Сучасні принципи медикаментозного лікування епілепсії // Український вісник психоневрології. –1996.- Т.4, вип.5(12).-С.170-172.
6. Мінін С., Головач Т., Марек Г., Селюков Г. Практичні аспекти поліфармації у хворих на епілепсію з психічними розладами // Український вісник психоневрології. –1996.- Т.4, вип.5(12).- С.172-173.
7. Марек Г. Ламиктал, некоторые аспекты лечения больных эпилепсией // Тези I Міжнародної конференції Української протиепілептичної Ліги.- Київ.-1996.-С.41.
8. Марек Г., Обухова О. Ламіктал у комплексному лікуванні епілепсії // Тези I Конгресу Української протиепілептичної Ліги. - Одеса.- 1996.-С.45.
9. Марек Г. Терапия ламикталом: переносимость и побочные эффекты // Тези II Міжнародної конференції Української протиепілептичної Ліги. – Київ. –1998.-С.47.
10. Марек Г.Л., Завязкина Н.В. Влияние ламиктала на познавательную сферу больных рефрактерной эпилепсией // Тези III Міжнародної конференції Української протиепілептичної Ліги. – Київ. –1999.- С.48-49.
11. Марек Г. Гиперсенситивность к ламотриджину. Описание клинического случая // Тези III Міжнародної конференції Української протиепілептичної Ліги. – Київ. –1999.- С.50.
12. Марек Г. Результаты долгосрочной терапии ламикталом // Тези IY Міжнародної конференції Української протиепілептичної Ліги. – Київ. –2000.- С.57.
13. Mouzichouk L., Kharchuk B., Maryek G. Depakin-chrono and lamictal in treatment of epileptic patient with mental disorders: comparative characteristics // 2-th congress of epileptology.- Warsaw (Poland).- 1995.-P.94-95.
14. Mouzichouk L., Maryek G., Obukhova H. Lamotrigine in patients with treatment-resistant epilepsy // 21-st International Epilepsy Congress. - Sydney (Australia). - Epilepsia.- 1995.-Vol.36,Suppl.3.-S.114.
15. Maryek G., Mouzichouk l., Iashan R. Lamotrigine, some aspects in epilepsy treatment // International congress ”Epilepsy. A developing world”. – Beijing (China). - 1996. - P.53.
16. Maryek G., Kharchuk S. Optimization of the combined therapy of lamotrigine and valproic acid // 4-th European congress on epileptjlogy. - Firenze.-Epilepsia.- 2000.-Vol.41, Suppl. Florence.- P.103.
17. Zavyazkina N., Maryek G., Muzychuk L. Lamotrigine effects on cognitive functions and psychic processes of epilepsy patients // 4-th European congress on epileptjlogy.- Firenze.-Epilepsia.- 2000.-Vol.41, Suppl. Florence.- P.112.
