Анотація до роботи:

Авер’янова Н.М. Образотворче мистецтво як чинник національного виховання особистості (українознавчий аналіз). Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.12 – українознавство. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2007.

Дисертація є філософським дослідженням специфіки образотворчого мистецтва в контексті національного виховання особистості. Теоретико-методологічною базою дисертаційного дослідження є українознавчий аналіз як комплексний соціогуманітарний підхід. Показано, що національне виховання постає потужним фактором формування цілісної особистості, яка відчуває себе повноцінним представником української нації, носієм національної культури, самостійним і творчим суб’єктом суспільного життя.

Українська образотворча спадщина як складова національної культури спроможна оптимізувати виховний процес завдяки своїм потенційним персонологічним (метахудожнім) можливостям. Адже українське образотворче мистецтво базується на зоровому сприйманні, образному мисленні, єдності пізнавальної й афективної сфер особистості і здатне виконувати смислопороджувальні функції; воно репрезентує ціннісно-смисловий вимір національного буття українства; унаочнює історичне буття українського народу; відображає духовні зв’язки особистості з нацією, духовну єдність і наступність поколінь; для нього характерна як образно-символічна, так і ціннісно-смислова атрибуція національних цінностей та ідеалів, що уможливлює створення образно-смислової опори для національного виховання особистості. Українське образотворче мистецтво як засіб національного виховання особистості може виконувати ролі: медіатора, конденсатора і транслятора культурно-історичного досвіду, історичної пам’яті, світоглядних настанов, цінностей, ідей, ідеалів, символів, культурних змістів, смислів тощо. На основі концептуалізації смислової проблематики запропоновано модель становлення цілісної особистості в системі національного виховання, що використовує потенційні можливості українського образотворчого мистецтва як засобу актуалізації ціннісно-смислової сфери особистості, оптимізації її духовного буття та її глибинної смислової перебудови.

У “Висновках” підведено підсумки і узагальнено результати дослідження.

Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що необхідною умовою утвердження української державності й розвитку української національної культури як квінтесенції життєдіяльних сил нації є становлення цілісної особистості, що здійснюється через систему національного виховання. Головною метою національного виховання є передача молодому поколінню культурно-історичного досвіду і духовних надбань українства, формування у особистості громадянськості, патріотичних почуттів та національної самосвідомості. Кінцевим результатом національного виховання має бути цілісна особистість як повноправний, самостійний і творчий суб’єкт суспільного й громадського життя, що відчуває свою співпричетність до української національної культури, ідентифікує себе з українською нацією та реалізує свої потенційні можливості на благо України.

Накопичення виховного й патріотичного потенціалу українського образотворчого мистецтва відбувалось в умовах художньо-просвітницьких та громадсько-мистецьких практик XVI – початку XХ ст. Це сприяло розвитку виховних функцій українського образотворчого мистецтва (пізнавально-просвітницької, емоційно-почуттєвої, етнокультурно-інформаційної, комунікативно-інтегративної, ціннісно-світоглядної, ідентифікаційної, експресивно-катарсичної, естетичної, художньо-концептуальної, формуючої).

В системі національного виховання особистості українознавство виступає як системоутворюючий духовно-світоглядний чинник. В сучасних умовах глобалізації, трансформації українського суспільства, бурхливого розвитку знань і технологій важливою умовою оптимізації системи національного виховання є залучення української образотворчої спадщини в процес виховання особистості. Українська образотворча спадщина як складова національної культури спроможна оптимізувати виховний процес завдяки своїм потенційним персонологічним (метахудожнім) можливостям. Адже українське образотворче мистецтво як засіб національного виховання особистості має кілька переваг: 1) воно репрезентує ціннісно-смисловий вимір національного буття українства, поєднуючи художньо-естетичні й національні цінності; 2) його мова є універсальною; 3) воно унаочнює історичне буття українського народу, містить “культурно закодований” етнографічний, морально-етичний і суспільно-політичний матеріал; тут змальовані відомі постаті української історії, науки і культури, образно змодельовані вікопомні історичні події, героїчні вчинки, переможні битви та драматичні ситуації українського буття; 4) воно відображає духовні зв’язки особистості з нацією, а також духовну єдність і наступність поколінь; 5) для нього характерна як образно-символічна, так і ціннісно-смислова атрибуція національних цінностей та ідеалів, що уможливлює створення образно-смислової опори для національного виховання особистості. Отже, українське образотворче мистецтво як засіб національного виховання особистості може виконувати ролі: медіатора (посередника) між культурно-історичним досвідом нації та особистістю; конденсатора (згущувача) ідей, образів, символів, цінностей, смислів тощо; транслятора (підсилювача і передавача) культурно-історичного досвіду, історичної пам’яті, світоглядних настанов, цінностей, ідеалів, ідеологем, культурних змістів, смислів тощо.

На основі концептуалізації смислової проблематики запропоновано модель становлення цілісної особистості в системі національного виховання, що використовує потенційні можливості українського образотворчого мистецтва як засобу актуалізації ціннісно-смислової сфери особистості, оптимізаціїї її духовного буття та її глибинної смислової перебудови, з метою встановлення системних духовно-світоглядних зв’язків між особистістю і ціннісно-смисловим універсумом української культури. Обґрунтовано необхідність уведення української образотворчої спадщини в програму національного виховання як чинника формування духовних потреб, патріотичних почуттів і національної самосвідомості особистості, здатного забезпечити смислове “представництво” національного образу світу й національної ідеї в структурі особистості, а також смислове “зв’язування” ціннісних орієнтацій особистості та національних цінностей українства. Отже, комплексний підхід до національного виховання особистості інтегрує дві змістовні лінії (художньо-естетичну та національно-патріотичну), базується на українській національній ідеї як ціннісно-смисловій домінанті національного виховання і дає змогу забезпечити українознавчі засади національного виховання молоді.

Публікації автора:

1. Авер’янова Н. Образотворче мистецтво в українських просвітницьких практиках кінця ХІХ – початку ХХ ст. (до проблем формування національної свідомості особистості) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія “Українознавство”. – Вип. 7. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2003. – С. 27 – 30.

2. Авер’янова Н. Становлення особистості як фундаментальна проблема суспільного розвитку // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук. праць. – Вип. 12 / Відп. ред. М. М. Бровко, О. Г. Шутов. – К.: Віпол, 2003. – С. 42 – 48.

3. Авер’янова Н. Образотворче мистецтво в контексті національного відродження ХVІ – ХVІІІ ст. // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2004. – № 1. – С. 80 – 85.

4. Авер’янова Н. Мистецтво як компонент всебічного розвитку особистості // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук. праць. – Вип. 13 / Відп. ред. М. М. Бровко, О. Г. Шутов. – К.: Віпол, 2004. – С. 188 – 194.

5. Авер’янова Н. Національна ідея як стрижнева основа державницької ідеології // Культура і сучасність: Альманах. – К.: ДАККіМ, 2005. – № 1. – С. 10 – 16.

6. Авер’янова Н., Воропаєва Т. Формування цілісної особистості в контексті трансформацій сучасного українського суспільства // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія “Українознавство”. – Вип. 10. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006. – С. 47 – 51.

7. Авер’янова Н. Українська образотворча спадщина в системі соціокультурних вимірів виховання цілісної особистості // Дні науки філософського факультету – 2007: Міжнар. наукова конф. (18 – 19 квітня 2007 р.): Матеріали доповідей та виступів. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2007. – Ч. ІІ. – 148 с. – С. 3 – 4.