Анотація до роботи:

Хотинська О.З. Обов’язковість судових рішень як конституційна засада судочинства України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.10 – судоустрій; прокуратура та адвокатура. – Академія адвокатури України, Київ, 2006.

Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням принципу обов’язковості судових рішень як конституційної засади судочинства в умовах подальшого здійснення судово-правової реформи в Україні.

На підставі теоретичних здобутків вчених – юристів та аналізу чинного законодавства автором розкривається сутність та зміст принципу обов’язковості судових рішень, його процесуальні гарантії. Крізь призму досліджуваної конституційної засади, в роботі сформульовано власне розуміння понять „правосуддя”, „судова влада” та, у зв’язку з цим, організації органів судової влади. Наведена характеристика окремих суб’єктів, по відношенню до яких обов’язковість судового рішення розкривається найбільш повно і, які відіграють активну роль в процесі реалізації цього принципу. Особливу увагу в роботі приділено судовому контролю за виконанням судових рішень: наведено його авторське визначення та запропонована його класифікація. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення положень чинного законодавства, яке регулює відносини, що складаються в процесі реалізації принципу обов’язковості судових рішень.

У дисертації наведені теоретичні узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, суть якого полягає в комплексному дослідженні обов’язковості судових рішень як конституційної засади судочинства в умовах подальшого здійснення судово-правової реформи в Україні. Зокрема, сформульовані такі результати дослідження:

1. Загальнообов’язковість – це спосіб регулювання відносин, які виникають при реалізації всіх судових рішень, незалежно від суб’єктивного ставлення осіб до приписів, які містяться в акті правосуддя.

2. Принцип обов’язковості судових рішень містить дві складові: загальнообов’язковість як властивість судового рішення та обов’язковість виконання як гарантію його реалізації.

3. До судового ладу можуть входити інші суб’єкти, які безпосередньо не здійснюють правосуддя (у розумінні судового розгляду справи). Тому підтримується пропозиція виведення Державної судової адміністрації України із системи виконавчої влади та підпорядкування їй державної виконавчої служби.

4. Підтримується пропозиція назвати розділ VIII Конституції України „Судова влада”, оскільки лише в такому випадку логічним буде наявність в ньому засад організації судового ладу, тобто сукупності суб’єктів як носіїв судової влади та їх принципів.

5. Пропонується доповнити ст. 382 КК України частиною першою наступного змісту: „Умисне невиконання чи ухилення від виконання рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, – карається громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин.” У зв’язку з цим диспозицію частини першої статті 382 КК України викласти у такій редакції: „2. Ті самі дії, вчинені службовою особою, -”. У зв’язку з цим частини другу і третю вважати частинами третьою і четвертою відповідно.

6. Судовий контроль за виконанням судових рішень – це самостійна, законодавчо закріплена, правова форма реалізації судової влади, яка відображає як основні риси останньої, так і ознаки юрисдикційної діяльності органів державної виконавчої служби, спрямована не лише на забезпечення законності в процесі примусового виконання судових рішень та захист прав і законних інтересів учасників цього процесу, а й на реальне виконання рішення суду, гарантуючи тим самим обов’язковість такого виконання.

7. Пропонується викласти частини 1 та 2 ст. 267 КАС України у такій редакції:

„1. Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право у рішенні зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого воно ухвалене, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

2. За наслідками розгляду звіту або у разі його ненадходження у встановлений строк суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності суб’єкта владних повноважень”.

Публікації автора:

1. Хотинська О.З. Роль державного виконавця у виконавчому провадженні (порівняльна характеристика законодавства України і Росії) // Право України. – 2002. – № 8. – С. 91 – 94.

2. Хотинська О.З. Процесуальне становище сторін виконавчого провадження // Право України. – 2004. - № 3. – С. 85 – 87.

3. Хотинська О.З. Преюдиціальність як прояв обов’язковості судових рішень // Вісник Академії адвокатури України. – 2005. – № 4. – С. 37 – 42.

4. Хотинська О.З. Форми судового контролю за виконанням рішень судів в Україні: критерії та проблеми їх розмежування // Вісник Академії адвокатури України. – 2006. – № 5. – С. 53 – 59.

5. Хотинська О.З. Обов’язковість судових рішень – як конституційна засада здійснення судочинства // Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку: Тези доп. та наук. повідом. учасників наук. конф. молодих учених та здобувачів. – Х: Нац. юрид. акад. України. – 2005. – С. 32 – 35.