У дисертаційній роботі на основі проведеного дослідження вирішено актуальне науково-практичне завдання щодо обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства. Основні висновки та результати, одержані в ході дослідження, зводяться до такого. 1. На основі узагальнення положень теорії інноватики і ризикології щодо інноваційної діяльності машинобудівного підприємства уточнено взаємозв’язок між поняттями «інноваційна діяльність», «інноваційний потенціал» та «ризик в інноваційній діяльності». Це дозволило структурувати інноваційний потенціал машинобудівного підприємства шляхом виокремлення його дослідницької, технологічної та стратегічної складових, що створює підґрунтя для більш точної оцінки ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства. 2. За результатами дослідження сутності ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства це поняття пропонується розглядати з урахуванням характеристик інноваційної діяльності та складових інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства, тобто як небезпеку несприятливих подій у процесі формування та використання дослідницької, технологічної та стратегічної складових інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства. Вивчення передумов обмеження ризику в інноваційній діяльності, до яких віднесено проведення його адекватної оцінки, вибір відповідних способів обмеження ризику з урахуванням інноваційного потенціалу підприємства та їх використання, дало можливість довести необхідність комплексного обмеження ризику, що розглядається як комплекс заходів, спрямованих на запобігання перевищенню гранично-допустимих значень ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства, локалізацію та компенсацію несприятливих наслідків у випадках, коли таке перевищення матиме місце. 3. На основі вивчення поняття інноваційного потенціалу підприємства, підходів до його оцінки та взаємозв'язку з ризиком в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства введено поняття ризикостійкості шляхом його застосування до інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства, яке відображає спроможність інноваційного потенціалу підприємства протистояти ризику в інноваційній діяльності за дослідницькою, технологічною та стратегічною складовими та є критерієм вибору інноваційних проектів і встановлення їх належності до певних зон ризику. 4. Узагальнення існуючих способів оцінки й обмеження ризику, виявлення їх переваг та недоліків, а також придатності для застосування в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства дозволило розробити підхід до оцінки ризикостійкості інноваційного потенціалу підприємства. Цей підхід передбачає розрахунок співвідношення між стандартизованими оцінками інноваційного потенціалу та ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства за дослідницькою, технологічною та стратегічною складовими, рівень якого виступає критерієм віднесення інноваційних проектів до певних зон ризику та вибору способу обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства. 5. Визначення можливості обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства шляхом її диверсифікації дало можливість встановити недосконалість методичної бази для кількісної оцінки ефекту обмеження ризику за рахунок використання диверсифікації. Тому в роботі запропоновано підхід до визначення ефекту обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства за рахунок диверсифікації цієї діяльності шляхом визначення ступеня використання можливостей диверсифікації та виявлення відповідних резервів. 6. Використання розроблених рекомендацій щодо обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства дозволило оцінити ризикостійкість інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства та запропонувати процедуру вибору способу обмеження ризику в інноваційній діяльності на основі віднесення інноваційних проектів до певних зон ризику за критерієм ризикостійкості інноваційного потенціалу підприємства. Результати апробації свідчать, що дана процедура дає змогу комплексно й адекватно оцінити ризик в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства, а також вибрати відповідний спосіб його обмеження, що сприятиме більш успішному здійсненню інновацій. Основні результати та рекомендації дисертації використано на промислових підприємствах і в навчальному процесі. |