Анотація до роботи:

Садова Т. В. Обмеження прав і свобод у кримінальному судочинстві України та держав англо-американської правової системи в контексті міжнародних стандартів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2009.

Дисертацію присвячено комплексному порівняльно-правовому аналізу теоретичних і практичних проблем, що виникають під час застосування заходів обмеження прав і свобод осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві на досудових стадіях кримінального процесу в Україні та державах англо-американської правової системи на прикладі США і Великобританії в контексті міжнародних стандартів. Розглянуті проблемні питання застосування примусу в ході здійснення запобіжних заходів а також слідчих дій, що можуть бути проведені у примусовому порядку. Розкривається зміст міжнародних стандартів, що регламентують застосування того чи іншого заходу примусу, які взяті за еталон у процесі порівняння.

Вивчення законодавства держав англо-американської правової системи зумовило формулювання конкретних пропозицій, спрямованих на вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України з метою забезпечення реального захисту прав і свобод під час застосування кримінально-процесуального примусу.

На основі аналізу чинного законодавства України та країн англо-американської системи права у порівнянні із нормами міжнародних стандартів, практики його реалізації, вивченні наукових здобутків вітчизняної та зарубіжної кримінально-процесуальної науки у цій сфері сформульовані основні результати проведеного дослідження, а також практичні й теоретичні пропозиції.

1. Застосування заходів обмеження прав і свобод у кримінальному судочинстві обумовлене не тільки нормами внутрішньодержавного, а й міжнародного права. З метою найбільш повного забезпечення прав і свобод учасників кримінального процесу під час їх застосування поряд з національними слід керуватися нормами та принципами, що містяться в міжнародно-правових актах. На шляху гуманізації кримінального судочинства необхідним бачиться звернення до досвіду передових демократичних країн світу, зокрема, Великобританії та США.

2. Права і свободи людини можуть бути обмежені на визначений строк, необхідний для здійснення загальнодержавних інтересів боротьби зі злочинністю. Якщо людина в процесі реалізації своїх прав і свобод посягає на права і свободи інших людей, в такому випадку врегулювання конфлікту інтересів є обов’язком держави. Ефективним інструментом в діяльності щодо охорони прав і свобод громадян виступає кримінальне судочинство.

3. На відміну від України, усі питання, пов’язані із затриманням і взяттям під варту в країнах англо-американської системи права, є об’єктом прямого судового контролю. Насамперед, це стосується затримання. У зв’язку з цим доцільним бачиться запровадження в Україні прямого судового контролю за затриманням шляхом розмежування двох видів затримання – як адміністративно-владної дії і як запобіжного заходу, останній слід оформляти постановою, затвердженою неупередженим судовим органом. Початком затримання слід вважати момент фактичного захоплення особи.

4. Встановлено, що в країнах англо-американської системи права тримання під вартою є виключним запобіжним заходом. В цих країнах існує розвинена система альтернативних запобіжних заходів, що застосовуються до підозрюваних та обвинувачених на стадії досудового слідства.

5. Зроблено висновок про те, що існуюча в Україні система запобіжних заходів, альтернативних взяттю під варту, потребує вдосконалення. У зв’язку з цим можливим бачиться введення до українського кримінально-процесуального права інституту звільнення за певної умови чи комбінації умов, до якого пропонується включити перелік усіх можливих умов звільнення з-під варти до суду та надати можливість органам досудового слідства і суду використовувати будь-яку комбінацію цих умов, яка на їх думку здатна забезпечити належну поведінку обвинуваченого в якості альтернативи взяттю під варту в кожному конкретному випадку.

6. Застава є одним з найпоширеніших заходів в США та Великобританії, однак в Україні вона застосовується вкрай рідко. З метою підвищення ефективності застави винесена пропозиція розмежування інститутів застави і виконання вироку в частині майнових стягнень, оскільки виконання вироку в частині майнових стягнень повинно здійснюватись за однаковою процедурою незалежно від виду обраного запобіжного заходу. Взаємозалежність цих інститутів гальмує розвиток застосування застави в Україні.

Розмір застави повинен визначати орган досудового слідства чи суд, беручи до уваги обставини справи, майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, інші дані про його особу, його зв’язки та його минуле, розмір заподіяних злочином збитків та розмір цивільного позову, в кожному конкретному випадку. На основі дослідженого досвіду Великобританії та США пропонується зазначити в законі положення про заборону встановлювати завідомо надмірну заставу, тобто в розмірі, який обвинувачений не здатен сплатити, з метою залишення його під вартою.

7. З’ясовано, що хоча міжнародні документи не встановлюють окремих вимог до застосування особистої поруки та поруки громадської організації, у них вказується на пріоритетність їх перед примусовими заходами, пов’язаними з обмеженням волі. Обґрунтовується необхідність замінити обов’язок поручителя доставити обвинуваченого в органи дізнання, досудового слідства чи до суду на першу про те вимогу обов’язком негайно інформувати суд про будь-які порушення або намір порушення умов звільнення обвинуваченим.

8. На основі аналізу кримінально-процесуального законодавства України та країн англо-американської системи права доведено необхідність законодавчого закріплення переліку невідкладних випадків, в яких проведення обшуку житла та іншого володіння особи можливий без постанови суду. Обґрунтовується необхідність запровадження судового контролю також і за особистим обшуком, який є прямим втручанням у сферу прав і свобод.

9. Встановлено, що основним стандартом щодо проведення освідування та одержання зразків для експертного дослідження згідно міжнародних документів є заборона на вчинення (або невчинення) особами, які беруть участь у зазначених слідчих діях, будь-яких дій, що потягнули за собою приниження честі і гідності освідуваної особи або особи, у якої відбирають зразки, та нанесли шкоду її здоров’ю.

Підтримується положення про можливість одночасного проведення освідування і огляду одягу та взуття з оформленням їх в одному протоколі. Скорочення часу проведення і оформлення слідчої дії в даному разі буде не розширенням, а навпаки, економією примусу, адже освідуваний буде підданий обмеженню права на особисту та тілесну недоторканність протягом значно коротшого терміну. Обґрунтовано, що примусове освідування потерпілого і свідка повинно проводитись у виключних, чітко визначених законом випадках за рішенням суду.

10. Доцільним бачиться надання можливості освідуваному, а також особі, в якої відбираються зразки для порівняльного дослідження, вирішувати питання щодо присутності понятих на власний розсуд. Загалом, з огляду на спільну природу отримання зразків для експертного дослідження повинне здійснюватись за такими ж правилами, що й освідування.

11. З метою дотримання критерію співрозмірності та чіткого законодавчого врегулювання питання втручання у сферу приватного життя вважаємо за необхідне доповнити норму КПК виключним переліком злочинів, обґрунтована підозра у вчиненні яких або обґрунтована підозра щодо наявності в певної особи інформації про вчинення яких стане достатньою підставою накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв’язку як до, так і після порушення кримінальної справи.

12. В Україні, на відміну від США, судовий контроль за дотриманням прав людини в ході зняття інформації з каналів зв’язку та накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію здійснюється за ініціативою судді, який може витребувати матеріали з результатами проведення слідчої дії для перевірки. Оскільки на практиці це відбувається далеко не завжди, вважаємо за необхідне зобов’язати суд слідкувати не тільки за законністю підстав для зняття інформації з каналів зв’язку, а й за дотриманням законності і конфіденційності під час проведення цієї слідчої дії, так само як контролювати результат її проведення.

Публікації автора:

1. Садова Т. В. Поняття, підстави та процесуальний порядок проведення обшуку та виїмки за кримінально-процесуальним законодавством США / Т. В. Садова // Південноукраїнський правничий часопис. – 2007. – № 2. – С. 176–179.

2. Садова Т. В. Поняття, підстави та процесуальний порядок застосування арешту за кримінально-процесуальним законодавством США / Т. В. Садова // Вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 1. – С. 334–342.

3. Садова Т. В. Застава в контексті англо-американської правової традиції / Т. В. Садова // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 7. – С. 141–144.

4. Садова Т. В. Особливості проведення обшуку та виїмки в контексті міжнародної концепції прав людини / Т. В. Садова // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 10. – С. 158–161.

5. Садова Т. В. Захист права на таємницю приватного та сімейного життя, листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції під час проведення слідчих дій в Україні та країнах англо-американської правової системи / Т. В. Садова // Південноукраїнський правничий часопис. – 2008. –
   № 2. – С. 174–177.

6. Садова Т. В. Міжнародні стандарти застосування заходів процесуального примусу / Т. В. Садова // Держава і закон: теорія, практика, методика : зб. наук. праць. – Івано-Франківськ : ПЮІ ЛьвДУВС, 2008. – Вип. 3. – С. 208–218.

7. Садова Т. В. Деякі аспекти забезпечення права на свободу і особисту недоторканність в контексті міжнародних стандартів / Т. В. Садова // Матер. Всеукр. наук.-практ. конфер. [“Досудове слідство : шляхи вдосконалення кримінально-процесуального законодавства”], (Івано-Франківськ, 30 лист. 2007 р.). – Івано-Франківськ : ЗАТ “Надвірнянська друкарня”, 2008. – С. 132–138.

8. Садова Т. В. Міжнародний досвід вдосконалення системи запобіжних заходів, альтернативних взяттю під варту // Матер. міжнар. наук.-практ. конфер. [“Процесуальні, тактичні та психологічні проблеми, тенденції і перспективи вдосконалення досудового слідства”], (Одеса, 30 трав. 2008 р.). – Одеса, 2008. – С. 79–82.

9. Садова Т. В. Деякі аспекти забезпечення права на недоторканність житла в контексті міжнародних стандартів / Т. В. Садова // Матер. наук.-практ. конфер. [“Проблеми забезпечення конституційних прав громадянина в кримінальному судочинстві”], (Львів, 26 жов. 2007 р.). – Львів : ЛьвДУВС, 2008. – С. 195–199.