Сучасний період розвитку економіки нашої країни характеризується ринковими перетвореннями, що зумовило необхідність нормативної регламентації та розмежування функцій і методів фінансового і внутрішньовиробничого обліку. Невирішеність методологічних питань стосовно сутності собівартості як економічної категорії та об’єкту обліку, методів обліку витрат, зв’язку між обліком витрат та калькулюванням собівартості має негативний вплив на облікову практику. Запропоновано класифікацію методів обліку витрат в основу якої покладено способи накопичення інформації про витрати. Потребує уточнення назва, а також редакція П(С)БО 16 ”Витрати” з метою розмежування понять витрат та затрат, а також надання можливості самим підприємствам визначати витрати періоду. При цьому обов’язковим є дотримання принципу відповідності. Впровадження в практику господарювання національних стандартів пов’язано з необхідністю врахування конкретних галузевих та організаційних особливостей, що значною мірою стосується обліку витрат та формування собівартості. На перших етапах трансформування облікової системи доцільним є розробка галузевих рекомендацій щодо використання Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. В цьому зв’язку розроблено і запропоновано методику обліку витрат та формування собівартості, що побудована з врахуванням галузевих та організаційних особливостей. В основу методики покладено: накопичення витрат з розмежуванням інформації по технологічних стадіях, фінансових періодах та сезонах; розмежування функцій фінансового обліку та внутрішньогосподарського, що базується на диференціації елементів собівартості та пропозиції щодо обчислення собівартості за сезоном та фінансовим періодом. Наявність давальницької схеми переробки впливає на низьку її ефективність. Необхідно створити механізм економічних взаємовідносин між цукровими заводами та постачальниками цукросировини, адекватно вимогам ринку, що є об’єктивною передумовою зниження собівартості кінцевої продукції і, як наслідок, підвищення ефективності. На першому етапі формування такого механізму, з нашого погляду, неможлива відмова від давальницької схеми переробки цукрового буряка та бартерної форми розрахунків шляхом адміністрування. Відповідно до цього запропоновано заходи щодо трансформування діючого механізму та його адекватного відображення в обліку. Надано рекомендації щодо вдосконалення розрахунків між давальниками цукросировини та її переробниками. Запропоновано проводити розрахунок з давальниками за тарифом на переробку цукрового буряка в фізичній вазі, а також при укладанні угод виходити з ринкових категорій: тариф на переробку, ціна на придбання цукросировини; включати до умов угоди зобов’язання цукрового заводу щодо вилучення цукру. В результаті дослідження отримано модель собівартості 1 тонни цукру для потенційних давальників, яка може бути використана з метою оптимізації вибору партнерів з переробки за умовою фіксації в угоді нормативу виходу цукру. Запропонована методика обліку переробки давальницької сировини, що базується на врахуванні вимог П(С)БО та наявності різних варіантів розрахунків з давальниками. Для потреб ціноутворення та проведення аналізу ефективності виробництва рекомендовано формувати повну собівартість послуг з переробки по закінченню сезону цукроваріння в системі внутрішньогосподарського обліку. При цьому є доцільним при відокремленні елементів формування собівартості враховувати особливості умов угоди по розрахунках з давальниками. | 