1. Відсутність єдиного підходу до визначення витрат обігу як показника собівартості послуг торговельного підприємства породжує вільне трактування їх складу і впливає на показники фінансових результатів господарювання. Дослідження функцій підприємства роздрібної торгівлі дозволило уточнити визначення витрат обігу як виражених у грошовій формі витрат суспільно необхідної живої та уречевленої праці, що пов’язані з просуванням товарів від виробників до споживачів, зміною форм вартості та іншими функціями торгівлі, а саме: закупівлею товарів, стимулюванням збуту, реалізацією товарів, організацією торгівлі та управлінням торговельною діяльністю. 2. Найсуттєвішими з погляду ведення обліку витрат обігу є принципи нарахування та відповідності доходів і витрат та оцінки за історичною собівартістю. Для раціональної організації обліку та аналізу витрат обігу на підприємствах торгівлі доцільним є впровадження принципу єдності облікової номенклатури. Групування даних про витрати обігу в розрізі визначених розділів та статей номенклатури надає додаткових можливостей для їх аналізу з метою пошуку резервів скорочення витрат обігу за функціями, що виконуються підприємством торгівлі. 3. Класифікація витрат обігу є важливою умовою раціональної побудови методики їх обліку та формування інформаційної бази аналітичної роботи в торгівлі. Проведене групування всіх ознак класифікації витрат обігу у три сукупності дозволило виділити найбільш уживані в практиці обліку ознаки і визначити напрями подальшого вдосконалення деяких з них. Розроблено номенклатуру статей витрат обігу, яка є практичним втіленням класифікації витрат за видами. Поділ витрат обігу на чисті й додаткові має більш поглиблене практичне значення, оскільки дає можливість оцінити через вартісне вираження сукупних додаткових витрат обігу обгрунтованість сформованих показників собівартості реалізованих товарів і товарних залишків, а також через абсолютні та відносні показники чистих витрат проаналізувати ступінь диференціації завдань з реалізації товарів, виконуваних підприємствами торгівлі, від заходів з товаропросування, здійснюваних підприємствами виробничої сфери. 4. Від правильності та швидкості обробки первинних документів, якими оформлюються здійснені витрати, залежить вчасність та достовірність формування фінансового результату операційної діяльності підприємства торгівлі. Через це виникає потреба в перегляді вимог до організації документообігу. Основним напрямом удосконалення даного аспекту облікового процесу є кодування таких параметрів операції як центр відповідальності та вид витрат обігу з метою систематизації інформації про витрати в розрізі класифікаційних ознак, що використовуються при веденні управлінського та аналітичного обліку витрат обігу. Такі заходи дозволять активізувати процес прийняття управлінських рішень, оскільки формування інформації про витрати здійснюватиметься на стадії обробки документів. 5. Особливістю створеної концепції побудови номенклатури статей витрат обігу є те, що в її основу покладено функціонально-вартісний підхід до формування інформаційних сукупностей статей витрат обігу. Уточнене в дослідженні визначення витрат обігу дозволяє проводити їх групування за наступними функціями підприємств роздрібної торгівлі: закупівля товарів, стимулювання збуту, реалізація, організація торгівлі та управління. Щоб номенклатура витрат обігу задовольняла вимогам управління та особливостям діючої методики обліку, в її основу покладено рахунки, на яких обліковуються витрати. Запропонована номенклатура складається з 5 розділів (за кількістю рахунків, на яких відображаються витрати обігу). У складі кожного розділу наводяться ті види витрат обігу, які, відповідно до ПСБО, Плану рахунків та Інструкції про його застосування, обліковуються на конкретному рахунку. 6. Застосування номенклатури дає можливість удосконалити методику синтетичного та аналітичного обліку витрат обігу шляхом створення відомості аналітичного обліку витрат обігу шахової форми, використання якої дозволить систематизувати відомості про витрати обігу за видами і функціями та синтетичними рахунками, призначеними для їх обліку. Отримання показника собівартості послуг підприємства роздрібної торгівлі відбувається в фінансовому обліку шляхом додавання витрат обігу, згрупованих за синтетичними рахунками, а в управлінському – у процесі ведення їх аналітичного обліку за функціями підприємства торгівлі та видами витрат. 7. В умовах АСОЕІ в локальних комп’ютерних мережах ступінь раціоналізації організації обліку на ділянці витрат обігу визначається рівнем автоматизації формування вихідних облікових регістрів. Бухгалтер має виконувати контрольні функції перевірки законності віднесення видатків на витрати обігу; арифметичні підрахунки та визначення кореспонденції рахунків здійснюються в автоматизованому режимі. Запропонована схема автоматизації обліку витрат обігу дозволяє підвищити рівень його аналітичності та скоротити затрати праці на обробку та формування звітних даних про витрати обігу. 8. Використання коефіцієнтів реагування витрат обігу під час планування та аналізу діяльності підприємств торгівлі дає найточніші результати, але широкого застосування дана методика не набула через складність розрахунків. Для розширення використання цієї методики на основі загальних тенденцій поведінки витрат обігу проведено їх групування у три сукупності практично однорідних за характером реагування на зміни обсягу товарообороту витрат. Встановлені межі коливання коефіцієнту реагування для кожної сукупності витрат можна застосовувати як в індивідуальному, так і груповому порядку для визначення планових величин витрат обігу. 9. Підвищення оперативності виявлення та ефективності використання резервів скорочення витрат обігу пропонується здійснювати із застосуванням факторного аналізу на основі комплексу розроблених факторних моделей окремих видів витрат обігу, які мають найбільшу питому вагу у собівартості послуг торговельного підприємства. При цьому особливу увагу приділено встановленню наявності між результатним і факторними показниками функціональної залежності, що дає можливість застосовувати прийоми елімінування. Вважаємо, що теоретична розробка якомога більшої кількості факторних моделей залежності витрат обігу сприятиме активізації аналітичної роботи та економії ресурсів на підприємствах роздрібної торгівлі. | 