Результатом дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення та методологічні рекомендації щодо удосконалення обліку і внутрішнього аудиту основних засобів портів морського транспорту, які відповідають задачі створення інформаційної бази для прийняття управлінських рішень. За результатами проведеного дослідження пропонується ряд наукових висновків, зміст яких полягає в наступному: 1. На підставі проведеного аналізу економічної сутності основних засобів пропонуємо відмовитися від застосування терміну “основні фонди” у нормативних документах, які регламентують ведення обліку операцій з основними засобами. Такий висновок випливає з того, що категорія “основні засоби” виражає натурально-речову і економічну сутність засобів праці, а категорія “основні фонди” – їх суспільний статус. 2. Виявлено, що різна вартісна межа віднесення матеріальних активів до основних засобів у різних портах, значно викривляє відомості про склад і структуру їх основних засобів. Внаслідок цього, не можливо отримати реальні результати від узагальнення цих показників. Зважаючи на це пропонуємо на рівні органу державного управління портами - Державного департаменту морського і річкового транспорту Міністерства транспорту України - ввести вартісне обмеження у визначенні терміну “основні засоби”, оскільки існує значна частина матеріальних активів, строк використання яких більше ніж один рік. Вважаємо також, що слід відмовитися від використання в бухгалтерському обліку такого поняття, як “інші необоротні матеріальні активи”. Якщо вартість об‘єкту основних засобів є нижче встановленої, пропонуємо її списувати на поточні витрати підприємства при введенні об‘єкта в експлуатацію. 3. Обґрунтована необхідність внесення доповнень до терміну “активи”, який використовується у національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. До визначення цього терміну пропонується додати, що активами також є ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, забезпечить надходження економічних вигод від інших активів у майбутньому. Це пов‘язано із тим, що деякі основні засоби безпосередньо не збільшують очікувані економічні вигоди підприємства, проте необхідні для отримання економічних вигод від інших активів. 4. Розроблена більш докладна класифікація основних засобів торговельних портів, яка детальніше розкриває склад основних засобів портів морського транспорту в залежності від їх ролі і значення у виробничому процесі. Більш диференційовані були ті групи основних засобів, які грають найбільш активну роль в діяльності портів. Нова класифікація спрямована на удосконалення аналітичного обліку і контролю за об‘єктами основних засобів по місцях експлуатації, дає можливість вивчати та контролювати структуру основних засобів і тенденції розвитку окремих їх видів. Вона також є корисною для нарахування амортизації та проведення переоцінки основних засобів. 5. Запропонована методика визначення справедливої вартості основних засобів портів при проведенні їх переоцінки на дату балансу. У відповідності до мети проведення переоцінки, обґрунтовані принцип і метод, якими доцільно керуватись членам комісії – фахівцям технічних та економічних служб порту - проводячи оцінку справедливої вартості об‘єктів основних засобів. Використання розробленої методики визначення справедливої вартості дозволяє максимально точно оцінити реальну ринкову вартість конкретного об‘єкту основних засобів порту, враховуючи його фактичний стан на дату проведення переоцінки. 6. Пропонується внесення додаткових показників до типових форм первинного обліку основних засобів: акту приймання-передачі (форма № ОЗ-1) та інвентарної картки (форма № ОЗ-6). Такими додатковими показниками є строк корисного використання основних засобів; справедлива вартість; метод нарахування амортизації; ліквідаційна вартість. 7. Розроблений ряд форм первинних документів та регістрів аналітичного обліку, спрямованих на удосконалення документального оформлення операцій з основними засобами в портах морського транспорту. Для отримання докладних відомостей про склад та формування початкової (інвентарної) вартості основних засобів, в залежності від шляхів їх надходження, розроблена форма “Розрахунку початкової (інвентарної) вартості основних засобів” як додаток до акту приймання-передачі основних засобів. Додатковою перевагою цієї форми є наявність у неї відомостей про суми непрямих податків, які були сплачені при надходженні об‘єкта основних засобів на підприємство. Введення такого документу дозволяє покращити інформативність первинного обліку основних засобів, проводити детальний аналіз складових первісної вартості основних засобів і контролювати правильність її визначення; Для визначення необхідності проведення переоцінки основних засобів розроблена форма “Акту оцінки справедливої вартості основних засобів”. Вона призначена для документального підтвердження справедливої вартості об‘єктів відповідної групи основних засобів і обґрунтованості рішення про проведення їх переоцінки. Для обліку результатів переоцінки основних засобів розроблений регістр аналітичного обліку – “Відомість обліку результатів переоцінки основних засобів”. Розрахунок показників в обох запропонованих формах автоматизований на базі програми для Microsoft Excel`2000. З метою підвищення рівня наочності та інформативності первинних документів, скорочення документообігу з обліку ремонтів основних засобів розроблена єдина форма документа – “Комплексний акт з планування і обліку ремонту (поліпшення) основних засобів”. Ця форма поєднує дефектний акт, кошторис витрат на проведення ремонту і акт приймання-здавання відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об‘єктів (форма №ОЗ-2). Замість трьох окремих документів створено один, який фіксує усі стадії проведення ремонту - від його планування до приймання виконаних робіт і дозволяє відстежити відхилення планових витрат від фактичних за їх видами. Обґрунтовано, що ефективним напрямком гармонізації бухгалтерського і податкового обліку основних засобів є використання певних масивів інформації з бухгалтерського обліку для формування балансової вартості основних засобів у податковому обліку. З метою практичної реалізації цієї пропозиції, розроблена форма накопичувальної відомості з обліку надходження основних засобів. Вона дає змогу частково усунути подвоєння облікових робіт в портах, оскільки поєднує відомості про надходження основних засобів, які необхідні як в бухгалтерському так і у податковому обліку. Відсутність законодавчо встановленої форми протоколу засідання комісії за результатами інвентаризації основних засобів ускладнює оцінку стану внутрішнього контролю в портах за цим напрямком. Аналіз законодавчих вимог щодо змісту протоколу дозволив розробити форму “Протоколу засідання інвентаризаційної комісії за результатами інвентаризації основних засобів”. У випадку проведення інвентаризації основних засобів працівниками служби внутрішнього аудиту, запропонована форма протоколу може використовуватися ними як робочий документ з перевірки даних про фактичну наявність основних засобів. 8. Для збору та узагальнення в обліку інформації про витрати на поліпшення основних засобів запропоновано виділити окремий субрахунок “Капітальні інвестиції на поліпшення основних засобів” на рахунку 15 “Капітальні інвестиції”, оскільки такі витрати за своїм економічним змістом належать до капітальних інвестицій. Обґрунтована необхідність окремого ведення обліку витрат на капітальний ремонт основних засобів від витрат на поточний ремонт. Для цього пропонується відкрити спеціальний субрахунок “Капітальний ремонт основних засобів” до рахунку 39 “Витрати майбутніх періодів” і в подальшому списувати зібрані витрати на капітальний ремонт на витрати підприємства поступово, протягом певного часу (в залежності від їх змісту та обсягу). Внесення такої пропозиції обумовлено суттєвою різницею між вказаними видами ремонту основних засобів, насамперед в періоді проведення, причинах і характеру здійснення, а також в їх вартості. Також включення витрат на проведення капітального ремонту у повному обсязі до поточних витрат в періоді, коли такий ремонт проводився, може призвести до несподіваного значного викривлення фінансового результату підприємства. 9. Запропоновано застосовувати методи нарахування амортизації, які передбачені П(С)БО 7 “Основні засоби", в залежності від функціонального призначення основних засобів. Щодо груп основних засобів портів, які наведені у розробленої облікової класифікації, існуючі методи нарахування амортизації у бухгалтерському обліку доцільно використовувати таким чином: прямолінійний метод амортизації запропоновано застосовувати до капітальних витрат на поліпшення земель, будівель, споруд, передавальних пристроїв, господарського інвентарю; амортизацію за методами зменшення та прискореного зменшення залишкової вартості запропоновано застосовувати до машин та обладнання (переважно до вантажно-розвантажувальних машин та обладнання); кумулятивний метод запропоновано застосовувати для нарахування амортизації машин та обладнання і транспортних засобів, тобто активної частини основних засобів підприємства; виробничій метод нарахування амортизації запропоновано застосовувати до транспортних засобів (переважно для вантажних автомобілів). 10. Розроблена програма внутрішнього аудиту основних засобів портів морського транспорту, яка складається з двох етапів – підготовчого та основного. Кожний з вказаних етапів містить окремі напрямки перевірки. В запропонованій програмі внутрішнього аудиту на кожному етапі і за кожним напрямком перевірки визначені: нормативні документи, що регламентують ведення обліку основних засобів, аудиторські докази (первинні документи, облікові регістри, форми звітності), а також методи аудиту, якими доцільно користуватись при проведенні перевірки за відповідним напрямком. Для документального оформлення результатів аудиту за окремими напрямками розроблені відповідні форми робочих документів. | 