У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми щодо вдосконалення організації та методики бухгалтерського обліку й контролю виробничих витрат у тваринництві відповідно до вимог нових Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що виявляється в наступних отриманих автором наукових і практичних результатах. Тваринництво України сьогодні перебуває у стані занепаду, обсяги виробництва і поголів’я тварин зменшились за останні десять років у 2-4 рази. Зруйнована значна кількість приміщень тваринницьких ферм, у критичному стані знаходиться племінна справа. У зв’язку з цим потрібна Державна програма розвитку тваринництва з акцентом на розвиток племінних якостей тварин, автоматизації виробничих процесів і створення умов для пільгового кредитування та оподаткування.
2. На організацію обліку і контролю виробничих витрат в тваринництві суттєво впливають характерні для нього технологічні особливості, зокрема: розведення, вирощування (дорощування) та відгодівля тварин; природно-економічна зона розведення тварин, спосіб їх утримання, масштаби сільськогосподарських підприємств, забезпеченість трудовими ресурсами, рівень механізації виробничих процесів, режим роботи тваринників; співіснування у тваринництві різних форм власності та форм господарювання. 3. Основними напрямами удосконалення обліку в тваринництві є: оптимізація первинних документів та облікових реєстрів, вдосконалення методики, організації та практики ведення обліку і контролю; розробка та вдосконалення форм і варіантів бухгалтерського обліку, скорочення звітності, поліпшення якості та підготовки бухгалтерських кадрів (бухгалтерів основного виробництва, обліковців). 4. Витрати на виробництво продукції тваринництва рекомендується класифікувати за такими основними ознаками: співвідношенням витрат до норм (нормативів); рівнем складності віднесення витрат на об’єкти обліку (прямі та непрямі); видами виробленої продукції тваринництва (витрати на основну (суміжну) продукцію та витрати на побічну продукцію); характером витрат (виробничі та невиробничі); центрами витрат (за групами тварин, конкретними працівниками ферми, цехами, бригадами); відношенням до обсягу випуску продукції (умовно-постійні та змінні витрати); калькуляційними статтями та економічними елементами витрат; тривалістю здійснення витрат (довготривалі, повсякчасні, короткотривалі та періодичні). 5. Для вдосконалення обліку і контролю за витратами кормів рекомендується щомісячно вести “Відомість аналітичного обліку витрат кормів” за принципом побудови форми 13 “Виробництво і собівартість продукції тваринництва” (розділ 7 “Витрати кормів”) річного бухгалтерського балансу підприємства. Записи слід робити за місяць і зростаючим підсумком з початку року. Оплату праці тваринників доцільно контролювати під час перевірки правильності заповнення “Розрахунків нарахування оплати праці працівникам тваринництва”(ф. 69 с.-г.). 6. Серед непрямих витрат на виробництво продукції тваринництва домінують витрати на енергоносії (нафтопродукти, електроенергію), витрати на ремонтні роботи на фермах та амортизацію основних засобів тощо. Економія енергоносіїв досягається шляхом встановлення щомісячних лімітів і норм витрачання нафтопродуктів, електроенергії; закріпленням відповідальних осіб за режимом економії на фермі. 7. Втрати від падежу тварин слід розцінювати як безповоротний брак у виробництві. Ці втрати рекомендується відображати на синтетичному рахунку 24 “Брак у виробництві”, замість рахунка 91 “Загальновиробничі витрати”. 8. Контроль за відхиленнями від норм витрат у тваринництві пропонується класифікувати за: часом проведення (попередній, поточний і наступний контроль); джерелами контрольних даних (документальний, фактичний контроль); способами здійснення (розслідування, господарська суперечка, обстеження, економічний аналіз, ревізія). В процесі контролю доцільно використовувати прогресивні методи обліку та контролю, зокрема: стандарт-кост (нормативний метод), директ-кост, контролінг. |