У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоноване вирішення наукової проблеми, що виявляється у дослідженні та розробці науково-методичних підходів і обґрунтованих практичних рекомендацій щодо удосконалення обліку та контролю грошових активів і дебіторської заборгованості як на рівні держави, так і на рівні окремих підприємств. Загальні висновки, одержані в результаті дослідження, наступні: 1. Поєднання юридичного та економічного підходів до розуміння основних понять дозволяє стверджувати про необхідність заміни в системі бухгалтерського обліку поняття “грошові кошти” (яке характеризує не тільки безпосередньо активи, але й джерело їх одержання) поняттям “грошові активи” (готівка, гроші на рахунках в банках та інші активи, які можуть бути перетворені на готівку протягом 48-и годин) та некоректності трактування стандартами обліку дебіторської заборгованості як активу, що контролюється підприємством і приносить підприємству економічні вигоди. В зв’язку з цим вважаємо доцільним трактувати актив як ресурси, контрольовані підприємством, або права на отримання таких ресурсів, що виникли в результаті минулих подій, використання або отримання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому. 2. Розрахункові відносини знаходять своє відображення в бухгалтерському обліку через аналітичну інформацію, тому виступають інтегрованим об’єктом обліку, а дебіторська і кредиторська заборгованості – безпосередніми його об’єктами, що вимагає окремого ведення рахунків по заборгованості різного роду. Пропонуються зміни у назві рахунків бухгалтерського обліку, що містять термін “розрахунки”, на термін “заборгованість”. Назву існуючого (діючого) рахунку 38 “Резерв сумнівних боргів” вважаємо доцільним змінити на “Сумнівні борги”. Цей рахунок повинен мати три субрахунки: 381 “Сумнівна заборгованість покупців і замовників”; 382 “Резерв сумнівних боргів”; 383 “Інша сумнівна дебіторська заборгованість”. 3. Класифікація дебіторської заборгованості для потреб бухгалтерського обліку до цього часу не пропонувалась. При класифікації дебіторської заборгованості некоректно вживати терміни “поточна”, “товарна”, “нетоварна”. Враховуючи ліквідність статей, в балансі дебіторську заборгованість слід поділяти на довгострокову і короткострокову в наступних розрізах: дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; векселі одержані; інша дебіторська заборгованість. Подібна класифікація є більш корисною для користувачів фінансової звітності при здійсненні ними оцінки фінансового стану підприємства, надає більш повну інформацію про рівень дебіторської заборгованості і можливість її перетворення на грошові активи. 4. При дослідженні економічної сутності грошей виявлено, що їх функції реалізовують себе в системі бухгалтерського обліку, зокрема, через принцип грошового вимірника та окремі елементи методу бухгалтерського обліку (оцінка, документування, рахунки, подвійний запис), що в теоретичному аспекті дозволяє прослідкувати взаємозв’язок економічної теорії і бухгалтерського обліку і стверджувати про необхідність відпрацювання єдиної понятійної бази. 5. Враховуючи недостатнє вирішення проблеми, пов’язаної з визнанням та оцінкою сумнівної і безнадійної заборгованості, пропонується законодавчо затвердити перелік документів, що підтверджують і обґрунтовують визнання заборгованості сумнівною (безнадійною). Розрахунок резерву сумнівних боргів пропонується проводити на підставі середніх статистичних даних (фактично списаної безнадійної дебіторської заборгованості та місячних залишків дебіторської заборгованості протягом періоду спостереження), що враховує економічну інтерпретацію дебіторської заборгованості. 6. Звіт про рух грошових коштів повинні надавати лише підприємства, звітність яких підлягає оприлюдненню. Для інших підприємств інформацію про рух грошових коштів слід подавати як додаток до бухгалтерського балансу в примітках до річної фінансової звітності. Потрібно також дозволити підприємствам складати Звіт про рух грошових коштів за самостійно обраним методом. 7. Обґрунтований в дисертації підхід до облікової політики підприємства дозволяє отримувати достовірну, точну та повну інформацію про грошові активи та дебіторську заборгованість підприємств. В роботі визначений перелік її елементів (зокрема, чіткий перелік видів діяльності в залежності від специфіки конкретного підприємства, порядок ведення претензійної роботи, списання дебіторської заборгованості, створення резерву сумнівних боргів, критерії сумнівності заборгованості), які підприємствам слід оформлювати відповідними організаційно-розпорядчими документами. 8. У зв’язку з тим, що теорія і організація системи внутрішньогосподарсь-кого контролю в частині вивчення достовірності операцій з грошовими активами та дебіторською заборгованістю є недостатньо дослідженою, запропоновано його проводити за розробленою методикою (з використанням розроблених програми внутрішнього контролю, робочих документів контролера, класифікатора можливих порушень та способів їх виявлення), що сприятиме ефективному проведенню внутрішнього контролю на підприємствах як харчової промисловості, так і інших галузей економічної діяльності. 9. При аналізі комп’ютерних програм з’ясовано, що недоцільно проводити автоматизацію обліку грошових активів та дебіторської заборгованості як окремої ділянки. Оптимальним варіантом є комплексна автоматизація системи управління за допомогою системи “Парус” в поєднанні з системою електронного бізнесу. В дисертації розроблено методичні підходи і практичні рекомендації для створення комп’ютерної системи обліку грошових активів та дебіторської заборгованості, що дозволить підвищити аналітичність, оперативність та точність облікових даних, і, в свою чергу, сприятиме зростанню ефективності прийняття управлінських рішень. |
