У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукової проблеми щодо удосконалення методики обліку, аналізу і аудиту оборотних активів на промислових підприємствах з урахуванням міжнародного досвіду і національних стандартів з метою створення інформаційної бази системи управління підприємств, що знайшло відображення в таких одержаних автором наукових і практичних результатах: 1. Чинна практика обліку, аналізу і аудиту формування та використання оборотних активів на промислових підприємствах в умовах розвитку ринкового середовища України потребує вдосконалення. У зв’язку з тим, що наявні колізій між законодавчими документами різних рівнів, що виражається в непослідовності внесення змін, порушенні підпорядкованості документів, у помилках, закладенні методологічних суперечностей в документах обліку різного рівня, що впливає на якість фінансової звітності, здійснення контролю за виконанням операцій суб’єкта господарювання. 2. Проведені дослідження засвідчили існування в спеціальній літературі однакового економіко-правового визначення змісту термінів „оборотні активи” і „поточні активи”. Розкрито поняття „оборотні активи” як окремої обліково-правової категорії, визначено оборотні активи, як сукупність майнових цінностей, грошових коштів та їх еквівалентів, які обслуговують операційну діяльність підприємства, або призначені для реалізації чи споживання протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. 3. Вдосконалено класифікацію оборотних активів згідно з критеріями: ступеня ліквідності, ризику вкладених оборотних активів, характеру фінансових джерел, що дозволить систематизувати оборотні активи з метою їх ефективного управління. 4. Запропоновано методику оцінки первісної вартості дебіторської заборгованості з урахуванням поточної процентної ставки на основі комплексного підходу, який базується на коригуванні первісної вартості дебіторської заборгованості, що дозволяє оцінити дебіторську заборгованість суб’єкта господарювання в теперішній момент часу з урахуванням зростання вартості в часі та зміни загальної купівельної спроможності грошових коштів, що сприятиме створенню якісної інформаційної бази для проведення всебічного аналізу стану розрахунків із дебіторами на поточний момент. 5. Встановлено, що окремі аспекти переоцінки запасів не знайшли свого відображення в П(С)БО 9 „Запаси” і в інших нормативних документах, зокрема дооцінка раніше уцінених активів у разі відсутності сальдо на субрахунку 946 „Втрати від знецінення запасів”. З огляду на це, запропоновано облік таких операцій. Проблемним аспектом є розрахунок суми збитків, виявлених при інвентаризації. Запропоновано методику розрахунку коефіцієнта загального рівня інфляції при відображенні в обліку збитків від нестачі запасів, які підлягають стягненню з вини матеріально-відповідальної особи, що сприятиме достовірному визначенню суми збитків. 6. Вирішення проблеми раціонального використання матеріальних ресурсів залежить від організації бухгалтерського обліку як однієї з основних функцій управління економікою на рівні підприємства. Вдосконалення діючої на виробничих підприємствах методики обліку має здійснюватися за двома напрямами: раціональна організація документообігу та комп’ютеризація облікових робіт. Розроблено документи (акт на списання і переоцінку товарно-матеріальних цінностей, накладна на внутрішнє переміщення та відомість надходження товарно-матеріальних цінностей) з використанням програм для ведення обліку, що сприятиме підвищенню ефективності здійснюваних облікових і контрольних функцій. 7. Необхідність реформування й удосконалення національної системи бухгалтерського обліку оборотних активів в Україні зумовлена недосконалістю діючої системи та її нормативно-правової бази. Проблема полягає в оптимальному співвідношенні правил ведення бухгалтерського обліку і норм оподаткування з урахуванням умов господарської діяльності, що склалися. Інтеграція бухгалтерського обліку, в цілому та в частині оборотних активів на підприємствах, оподаткування та статистики дозволить підвищити можливість раціонального використання та економії ресурсів, скоротити вартість отримання інформації. Запропоновано методику накопичення інформації про валові витрати для цілей оподаткування від операцій з оборотними активами, що передбачає відповідну організацію аналітичного обліку запасів на окремих субрахунках обліку, вартості запасів, використання яких не пов’язано з господарською діяльністю підприємства. 8. Показники оборотності характеризують якісну сторону використання оборотних активів. Обґрунтовано доцільність розрахунку коефіцієнтів: оборотності запасів як відношення виручки від реалізації продукції до середньої вартості запасів, оборотності дебіторської заборгованості - діленням реалізації продукції в кредит на середній залишок дебіторської заборгованості. Запропоновано методику аналізу ліквідності оборотних активів, яка дозволить оцінити можливість підприємства своєчасно і повно розраховуватися за своїми зобов’язаннями, використовуючи власні запаси товарно-матеріальних цінностей та дебіторську заборгованість, забезпечити більш точну оцінку рівня платоспроможності підприємства, якості управління заборгованістю, зокрема доцільно доповнити існуючу систему показників такими коефіцієнтами: касової ліквідності, ліквідності дебіторської заборгованості, ліквідності запасів. 9. Доведено доцільність застосування аналітичних процедур при проведенні аудиту оборотних активів для одержання аудиторських доказів. Пропонуємо проводити аналіз рентабельності оборотних активів із використанням показників економічного ефекту, отриманого внаслідок прискорення оборотності поточної дебіторської заборгованості та коефіцієнта ефективності вивільнення оборотного капіталу за розрахунками з дебіторами. Рекомендовані показники характеризують рентабельність за різними аспектами і є взаємодоповнюючими. Застосування аналітичних процедур сприятиме підвищенню якості та скороченню витрат часу на проведення аудиту. 10. При проведенні аудиту використання оборотних активів особливої уваги потребує визначення аудиторського ризику. Розроблено алгоритм встановлення гранично припустимого розміру помилок (ГПРП) щодо оборотних активів, сутність його полягає в обчисленні абсолютних значень суттєвості по мінімальній і максимальній межах, розподілі загальної величини за елементами та в порівнянні з гранично припустимими, що дасть змогу виявити зони ризику для можливого розширення меж вибіркових досліджень для зменшення аудиторського ризику. 11. З метою вдосконалення методики використання оборотних активів запропоновано програму аудиторської перевірки, яка передбачає основні етапи, рекомендовані джерела, процедури та послідовність проведення перевірки з подальшим відображенням аудиторських доказів у робочих документах, що дозволяє оптимізувати процес дослідження операцій з використанням оборотних активів. |