У дисертації наведено обґрунтування теоретичних і методичних положень щодо удосконалення обліку, аналізу та аудиту запасів підприємств торгівлі з урахуванням управлінських потреб; запропоновано практичні рекомендації з організації та методики обліку, аналізу та контролю запасів підприємств торгівлі в умовах реформування облікової системи та інтеграції вітчизняної економіки до міжнародної економічної спільноти. На підставі проведених досліджень сформульовано такі висновки та пропозиції: 1. Враховуючи реформування вітчизняної системи обліку відповідно до вимог міжнародних стандартів, розглянуто економічну сутність категорії “запаси”, її трансформацію залежно від етапу економічного розвитку суспільного виробництва та місце у складі матеріальних ресурсів підприємств торгівлі. З метою дотримання вимог податкового законодавства щодо визначення впливу конкретної операції із запасами на формування об’єкта оподаткування для податку на прибуток та податку на додану вартість систематизовано та уточнено класифікацію запасів, що відрізняється від існуючих таким класифікаційним критерієм, як використання запасів у власній господарської діяльності підприємства торгівлі. Використання зазначеного класифікаційного критерію дозволить організувати такий порядок обліку використання запасів, який забезпечить достовірність не тільки фінансової, а й податкової звітності відповідно до особливостей визнання такої операції в податковому обліку. 2. Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку задекларовано принцип відповідності доходів і витрат, дотримання якого дає змогу достовірно сформувати фінансові результати господарської діяльності підприємства торгівлі. Цей принцип лежить в основі формування собівартості (первісної вартості) запасів підприємств торгівлі. Водночас Національним положенням (стандартом) 9 “Запаси”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. № 246, зі змінами та доповненнями, встановлено, що витрати (крім вартості придбання), пов’язані з доведенням запасів до стану, придатного до використання у запланованих цілях, повинні включатися до складу первісної вартості тільки тих запасів, що придбані за плату. У результаті дисертаційного дослідження конкретизовано, що вимога щодо формування первісної вартості запасів суперечить принципам обліку та економічній сутності категорії “собівартість”. Обґрунтовано доцільність формування первісної вартості запасів з урахуванням витрат, пов’язаних із їх доведенням до стану, придатного до використання у запланованих цілях, незалежно від шляху надходження таких запасів на підприємство торгівлі. 3. Згідно чинному законодавству України та господарським угодам, підприємства торгівлі за певних умов зобов’язані прийняти від покупців раніше продані товари. Формування вартості таких товарів, вибуття яких оцінювалось за методом ЛІФО або ФІФО з урахуванням ТЗВ, є досить проблематичним. У результаті дисертаційного дослідження запропоновано розрахунки та обґрунтовано доцільність їх застосування щодо формування вартості повернутих товарів, що дозволяє дотримуватися принципу бухгалтерського обліку відповідності доходів і витрат, достовірно визначати результати господарської діяльності звітного періоду, обґрунтовано формувати об’єкт оподаткування податком на прибуток. 4. Використання запасів за різним призначенням та їх внутрішнє переміщення вимагає такої організації обліку запасів, яка забезпечує: формування витрат, пов’язаних із використанням запасів, відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; визначення результату діяльності в кожному місці продажу товарів. Для досягнення зазначених цілей запропоновано розподіляти ТЗВ за наявними центрами обліку товарів; напрямами вибуття запасів. Базою розподілу пропонується приймати питому вагу: обсягу реалізації товарів у центрі обліку в загальному обсязі реалізації; обсягу вибуття запасів за конкретним напрямом у загальному обсязі їх вибуття. Застосування наданих пропозиції дозволяє формувати витрати відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, дотримуватися принципу обліку відповідності доходів і витрат, складати достовірну фінансову та податкову звітність. 5. Чинними нормативно-правовими актами облік невід’ємної від товару тари передбачений на рахунку 284 “Тара під товарами”. Дотримання зазначеної вимоги ускладнено під час роздрібного продажу товарів. Запропоновано облік тари, що є невід’ємною від товару вести на рахунку 282 “Товари в торгівлі”, що дозволить цілісно сприймати об’єкт продажу та відповідно відображати його в обліку. 6. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290, зі змінами та доповненнями, передбачено, що під час обміну подібними активами дохід не повинен визнаватися. Водночас міжнародними стандартами бухгалтерського обліку під обміном подібними активами розглядається територіальний перерозподіл товарів для подальшого продажу та вирівнювання попиту й пропозиції. Враховуючи викладене, а також відсутність у податковому обліку виключень для операцій із обміну подібними активами, запропоновано уніфікувати підхід до формування доходів і витрат під час обміну подібними запасами. Запропоновано також уніфікувати базу визначення доходу в фінансовому та податковому обліку від безкоштовно отриманих запасів на основі справедливої вартості, що відображена в фінансовому обліку. Впровадження наданих пропозиції дозволить визначати результати діяльності відповідно до економічної сутності операцій із запасами, підвищить достовірність фінансової та податкової звітності. 7. Враховуючи те, що сума податку на прибуток до сплати за результатами звітного періоду, формується на підставі даних податкового обліку, а фінансові результати діяльності підприємства торгівлі визначаються за даними фінансового обліку, для забезпечення можливості складання податкової звітності на підставі фінансового обліку запропоновано методику накопичення інформації щодо валових доходів і валових витрат для цілей оподаткування від операцій із запасами. Використання зазначеної методики передбачає відповідну організацію аналітичного обліку витрат, пов’язаних із вибуттям запасів (що з позицій податкового обліку не пов’язане із господарською діяльністю підприємства). Застосування запропонованої методики накопичення валових доходів і витрат, а також організації аналітичного обліку витрат, дозволить підвищити інформативність фінансового обліку, достовірність податкової звітності та спрощення процесу її складання. 8. За результатами дисертаційного дослідження конкретизовано чинники, що сприяли розвитку аудиту (зовнішнього та внутрішнього) операцій із запасами на підприємствах торгівлі. 9. Під час планування зовнішнього аудиту здійснюється оцінка аудиторського ризику. Враховуючи те, що міжнародними стандартами та національними нормативами аудиту не передбачена кількісна оцінка ризику невідповідності системи внутрішнього контролю та властивого ризику стосовно операцій із запасами та відображення їх у фінансовій звітності, запропоновано методики кількісної оцінки зазначених ризиків, розширено перелік критеріїв, за якими доцільно оцінювати такі ризики, що дозволить аудитору обґрунтовано спланувати обсяг, перелік і послідовність застосування аудиторських процедур щодо запасів. 10. Враховуючи, що для забезпечення ефективної господарської діяльності понесення витрат повинно бути обґрунтовано їхньою доцільністю, у результаті дисертаційного дослідження запропоновано до застосування методики визначення залежності ефективності витрат господарської діяльності підприємств торгівлі від зміни витрат, пов’язаних із використанням запасів (конкретного виду запасів) та проведенням їх аналізу. Використання методик дозволяє визначити доцільність використання певного виду запасів і, відповідно, понесення витрат на їх аналіз, що дозволить уникнути витрат, які не матимуть позитивного впливу на результати господарювання підприємства торгівлі. 11. З метою попередження укладання угод на придбання товарів за ціною, що не дозволить отримати очікуваний економічний ефект від дальшого продажу таких товарів, удосконалено методику визначення межі граничної вартості придбання товарів, яка забезпечує достатній рівень ефективності господарської діяльності підприємства торгівлі. |
