У дисертації на основі проведеного комплексного наукового дослідження наведено теоретичне узагальнення наукової задачі та обгрунтовано ряд принципових положень, які витікають з аналізу та синтезу фактичного матеріалу, спрямованих на покращення безпосередніх та віддалених клініко-функціональних результатів хірургічного лікування хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, ускладнену перфорацією. 1. У ранньому післяопераційному періоді після ушивання перфоративної виразки у 71,4% хворих встановлено підвищену або збережену кислотопродукуючу функцію шлунка. При цьому у 100% пацієнтів виявлено наявність підтвердженого морфологічно хронічного активного гастриту та дуоденіту, і у 21,1% обстежених відзначається гіперплазія гастринпродукуючих клітин антрального відділу шлунка. 2. Застосування стовбурової ваготомії з висіченням виразки і дренуючими шлунок операціями дозволило у 56,2% оперованих досягти значного зниження шлункової секреції у найближчому та віддаленому періоді. Ушивання перфоративної виразки не впливало на секреторну функцію шлунка. 3. За даними 13С-сечовинного дихального тесту, у 76,6% оперованих з приводу перфоративної виразки виявлено наявність Helicobacter pylori. Морфологічне дослідження, яке дозволило виявити хелікобактерний засів у 95% обстежених, є більш точним, але значно більш інвазивним і трудомістким дослідженням. 4. У пацієнтів з ушиванням перфоративної виразки, які не отримували антихелікобактерну терапію, на 10 добу післяопераційного періоду відзначалося зниження рівня хелікобактерного заселення слизової оболонки шлунка до 41,2%, що можна пояснити впливом антибактеріальної терапії перитоніту, що проводилася. Однак, у віддаленому періоді у цих хворих заселення Helicobacter pylori знову підвищувалося до 81,8%, що свідчило про короткочасний ефект та неповну ерадикацію. 5. Застосування в ранньому післяопераційному періоді у хворих, які перенесли ушивання перфоративної виразки дванадцятипалої кишки, сучасних антисекреторних препаратів дозволило досягти значного зниження кислотопродукуючої функції шлунка. Найбільш ефективним було внутрішньовенне введення омепразолу (лосек, омез), що дозволило вже на 2 день після операції досягти утримування рівня рН вище 3,5 од. протягом більше 21 години на добу, в той час як застосування фамотидину (квамателу) – тільки протягом 12 годин. 6. Застосування у хворих з ушиванням перфоративної виразки дванадцятипалої кишки запропонованих комплексів антихелікобактерної терапії дозволило добитися ерадикації Helicobacter pylori у 88,9% пацієнтів, що призвело до зниження рівня хелікобактерного засіву у віддаленому періоді до 16,6%. 7. Реабілітаційне лікування у ранньому післяопераційному періоді у хворих після ушивання перфоративної виразки дванадцятипалої кишки містило антисекреторну (інгібітори протонної помпи, блокатори Н2-рецепторів гістаміну) і антихелікобактерну терапію, що дозволило покращити найближчі та віддалені результати лікування, знизити кількість рецидивів у віддаленому періоді у 7 разів (з 31,8% до 4,3%). |