Анотація до роботи:

Гулей Я.Т. Обгрунтування комплексного консервативного методу лікування хворих на уретеролітіаз на основі дослідження функціонального стану нирок та сечовивідних шляхів.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.06 – урологія. Державна установа «Інститут урології АМН України». Київ, 2009.

Дисертація присвячена актуальній проблемі клінічної урології – підвищенню ефективності комплексного консервативного лікування хворих на уретеролітіаз. Повноту та час блоку нирки контролювали шляхом кольорового доплерівського картування викидів сечі із вічок сечоводу. У дисертації доведено, що у хворих на уретеролітіаз під час блоку нирки розвивається порушення ниркової гемодинаміки, знижується азотовидільна та електроліторегулююча функції нирки. На тлі незадовільної мікроциркуляції нирки відбуваються порушення рівноваги процесів вільнорадикального окислення та антиоксидантної системи, що проявляється накопиченням токсичних продуктів пероксидації: дієнових кон’югатів та малонових діальдегідів у мембранах клітин, сечі, пригніченням активності супероксиддисмутази та гіперактивацією каталази в крові. За даними радіоізотопного дослідження та доплероскопії судин нирок встановлено значне зниження всіх показників видільної функції блокованої нирки та підвищення індексів резистентності її судин.

Розроблена та впроваджена методика комплексної консервативної терапії хворих на уретеролітіаз з використанням Диклоберлу, Фокусину, Канефрону, Крен-Максу, антибіотиків, уросептиків, сечогінних трав та сеансів гіпербаричної оксигенації, в 69,3 % випадків сприяла самостійном відходженню конкрементів, проти 35,6% із традиційним методом лікування в групі порівняння.

Доведено, що в процесі лікування уретеролітіазу курс консервативної терапії хворих з каменями сечоводів не повинен перевищувати 10 діб.

Застосування розробленої методики консервативного лікування хворих з каменями сечоводів призводить до більш повного і раннього відновлення функціональних показників блокованої нирки.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в обгрунтуванні комплексної консервативної терапії з визначенням терміну, доцільності її застосування у хворих на уретеролітіаз на основі встановлення функціонально-відновних можливостей блокованої нирки, що дозволяє забезпечити раціональний вибір тактики ведення зазначеної категорії хворих, зменшити кількість оперативних втручань, і має суттєве медико-соціальне значення.

1. Максимально припустимий термін курсу консервативної терапія при каменях сечоводів за умов повного блоку нирки не повинен перевищувати 10 діб, (при відсутності гострого пієлонефриту), оскільки подальше проведення лікування стає малоефективним, в цих випадках доцільним є замінити консервативну терапії на інвазивні методи лікування.

2. При повному блоці нирки спостерігається активація процесів перекисного окислення ліпідів, в біомембранах клітин організму, передусім в нирковій перенхімі; рівень перекисного окислення ліпідів залежить від ступеня обструкції каменем сечоводу і проявляється збільшенням вмісту дієнових кон’югатів (в 1,5-2 рази) та малонового діальдегіду (в 1,5-1,6 разів) в еритроцитах та підвищенні екскреції малонового діальдегіду з сечею (в 23-26 рази) проти норми. Це пов’язано зі зниженням захисної функції антиоксидантної системи: чим повніша обструкція сечоводу, тим більше пригнічення та дисбаланс антиоксидантів (зменшення активності супероксиддисмутази на 38-43%, гіперстимуляція каталази на 40-60% та накопичення надлишку окисної форми НАД до 5 разів). В результаті порушується рівновага в системі ПОЛ-АОС, а також порушується азотовидільна та електролітокорегуюча функція нирки.

3. Кольорове доплерівське картування сечовідно-міхурового викиду сечі надає можливість оцінити середню швидкість викиду сечі з сечоводу, його тривалість в часі, початкову та кінцеву швидкість струменя сечі. Аналіз змін цих параметрів дозволяє контролювати функціональну спроможність нирки та сечоводу при блоці каменем та активно змінювати тактику лікування хворого.

4. При комплексному лікуванні хворих на уретеролітіаз активність вільно радикального окислення в біомембранах клітин за показниками дієнових кон’югатів та малонового діальдегіду еритроцитів протягом І доби та на 10 день після відходження каменя зменшується на 58% а при традиційному - всього на 18%.

5. На відміну від традиційного методу під впливом лікування із застосуванням комплексної терапії хворим на уретеролітіаз зменшується вміст продуктів пероксидації малонового діальдегіду та дієнових кон’югатів сечі на 10-13% в порівнянні зі станом до лікування (р<0,02-0,01); в антиоксидантній системи підвищується компенсаторна спроможність інгібітора перекисного окислення ліпідів – супероксиддисмутази на 60%, посилюється утилізація НАД - Н2 в якості антиоксиданта на 16%.

6. В умовах повного чи часткового блоку нирки при виявленні дисбалансу процесів перекисного окислення ліпідів – антиоксидантного захисту доцільне застосування комплексної консервативної терапії, що дає змогу зменшити місцеве кисневе голодання нирки, покращити її мікроциркуляцію, попередити розвиток процесів ліпопероксидації, сприяти нормалізації основних ферментативних процесів, в результаті чого відбувається більш повне відновлення основних функцій нирки, в порівнянні з традиційним методом.

7. Комплексне лікування хворих на уретеролітіаз забезпечує самостійне відходження каменів сечоводів у вірогідній більшості випадків у порівнянні з традиційною терапією (69,3% - 35,6% відповідно; р <0,05).