У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової задачі, що полягає у підвищенні ефективності діагностики та моніторингу безпеки грудного вигодовування немовлят від матерів, котрі отримали з приводу сифілісу повний курс специфічного та профілактичного лікування під час вагітності. 1. За даними МРП і РЗК з кардіоліпіновим антигеном у кількісному варіанті виконання, у всіх вагітних і породіль, які отримали специфічне і профілактичне лікування сифілісу під час вагітності, встановлено задовільне зниження титрів антитіл у 4 та більше рази протягом перших 6 місяців після пологів. Серед 90 обстежених, у 66 (73,33 %) жінок, котрі пройшли протисифілітичне лікування у другій половині вагітності, виявлено достовірне підвищення рівня маркерів синдрому ендогенної інтоксикації (СМП254, СМП280, ЦІК) у порівнянні з групою контролю. Нормалізація цих показників відбулася протягом 6 місяців після пологів, і була найпізнішою у 24 (26,67 %) породіль, котрі отримали специфічне лікування після 28 тижня гестації. Специфічний протисифілітичний імуноглобулін класу М, виявлений у 25 (27,78 %) із 90, хворих на сифіліс вагітних, повністю негативізувався з 2 місяця після пологів. У всіх обстежених жінок на момент пологів у крові не було виявлено трепонемної ДНК методом ПЛР. Такі результати підтверджували ефективність проведеної пеніцилінотерапії під час вагітності. 2. Виявилось, що з грудним молоком можливо провести МРП з кардіоліпіновим антигеном, ІФА специфічних антитіл та ПЛР ДНК блідої трепонеми, а виконання РЗК і РІФ було технологічно неможливим. У сироватці грудного молока 24 (26,67 %) породіль, які закінчили специфічне лікування сифілісу до 20 тижнів вагітності, із 90 обстежених, за весь час спостереження відмічалися негативні результати МРП, що вказувало на високу ефективність вчасно проведеної терапії. На 5 день після пологів негативні результати МРП у зразках грудного молока були виявлені у 29 (69,05 %) із 42, матерів лікування яких проводилося у періоді з 20 до 28 тижня вагітності, та у 12 (50,00 %) із 24 жінок, пролікованих після 28 тижня гестації. Динаміка негативації МРП у грудному молоці була задовільною і відбулася до 6 місяця лактації у всіх матерів, крім 3 (12,50 %) жінок останньої групи. На безпечність грудного молока додатково вказувала відсутність відхилень показників СМП254, СМП280, ЦІК, загальних імуноглобулінів А, М, G та лізоциму в усіх матерів, які отримали повний курс протисифілітичного лікування. 3. Протягом періоду спостереження специфічний протисифілітичний імуноглобулін М методом ІФА та ДНК Тreponema pallidum методом ПЛР не були виявлені у жодній пробі грудного молока, що вказувало на відсутність його контамінації блідою трепонемою в усіх матерів, котрі отримали повний курс протисифілітичного лікування під час вагітності. 4. У кожної обстеженої дитини показники КСР та РІФ на момент народження не перевищували результат матері на момент пологів і мали задовільну динаміку негативації. Відсутність ДНК блідої спірохети, протисифілітичного імуноглобуліну М у всіх немовлят, а також задовільні показники інфекційно-інтоксикаційного синдрому підтверджували епідеміологічну безпечність природного вигодовування. На момент народження у групі з 24 немовлят (26,67 %), матері яких отримали протисифілітичне лікування після 28 тижня гестації, з усіх 90 обстежених, було виявлено ознаки синдрому ендогенної інтоксикації в антенатальному періоді, на що вказували достовірно підвищені, у порівнянні з групою контролю, показники ЦІК, СМП254 та СМП280 крові пуповини. Подальша нормалізація цих показників з 2 місяця життя немовлят, на фоні природного вигодовування, вказувала на нетоксичність грудного молока. 5. Провідним критерієм безпечності природного вигодовування немовлят групи ризику є закінчення курсу специфічного та профілактичного лікування сифілісу у їх матерів під час вагітності. Закінчення протисифілітичного лікування матерів після 28 тижня вагітності не дозволяє оцінити якість проведеної терапії на момент пологів, в зв’язку з чим новонароджені цих матерів мають підлягати профілактичному лікуванню. |