У дисертації наведено теоретичне узагальнення і вказано нові шляхи вирішення наукової проблеми оптимізації правової взаємодії держави і громадянського суспільства при визначальній ролі об’єднань громадян з удосконаленням правового статусу ІДОГ, що ставить цей інститут на рівень повноцінного суб’єкту правового регулювання в механізмі взаємодії держави і громадянського суспільства. Громадянське суспільство запропоновано розглядати як макросоціосистему з закономірностями її функціонування, в якій державно-правовий механізм використовується для збереження загальнолюдських цінностей, розвитку форм і сфер суспільного життя на синергетичних зв’язках. В основі системи правового взаємозв’язку між державою і громадянським суспільством лежить баланс взаємних прав і обов’язків, який в пострадянських країнах порушений через відсутність достатньої правової бази громадських об'єднань. Модернізація ІДОГ як реального суб’єкта правового регулювання на територіях СНД досягається збагаченням його правового статусу і наданням йому законодавчо закріпленого права офіційного соціального контролю за функціями держави у процесі трансформації останньої у правову при забезпеченні нею цивілізованої системи гарантій основних прав і свобод людини. Оптимізація механізму правової взаємодії держави і громадянського суспільства через удосконалення правових засад ІДОГ може розглядатися як складова частина загальної проблеми демократизації суспільства у країнах СНД і як умова підвищення рівня правової культури і формування почуття громадянськості населення, поширення правозахисного руху та нейтралізації елементів субквазігромадянського суспільства і перетворення його в громадянське. Значна частина теоретично обґрунтованих пропозицій (до Законів України “Про політичні партії”, “Про свободу совісті та релігійні організації”, “Про об’єднання громадян”) надіслана автором на розгляд до Верховної Ради України. Багатогранність усіх аспектів проблеми цім дослідженням повністю не вичерпується. Тому вважаємо доцільним продовжити роботу над такими питаннями: правовий статус громадських об’єднань як фактор демократизації держави; правові основи міжнародних правозахисних об’єднань у механізмі інтеграційних процесів; офіційний соціальний контроль у структурі влади; соціальний контроль у змісті юридичних документів громадських об’єднань. |