Загальні висновки за результатами дослідження зводяться до такого. 1. Нормотворчість представницьких органів МСВ є самостійним, поряд із законотворчістю і підзаконною нормотворчістю органів держави, видом правотворчості. Особливість їх співвідношення полягає в тому, що нормотворчість представницьких органів МСВ має субсидіарний характер стосовно законотворчості і підзаконної нормотворчості органів держави. Нормотворчість місцевих рад відрізняється від законотворчості і підзаконної нормотворчості органів держави: цілями, принципами, суб’єктно-діяльнісніми характеристиками, етапами. 2. Нормотворчість представницьких органів МСВ належить до сфери правотворчості, тобто пов’язана з творенням об’єктивного права. Діяльнісні характеристики нормотворчості представницьких органів МСВ полягають у виявленні волі територіальної громади; формуванні відповідно до неї владних імперативів; закріпленні цих імперативів у нормативно-правових актах місцевих рад. Результатом нормотворчості представницького органу МСВ є нормативно-правовий акт. 3. Прийняття представницькими органами МСВ нормативно-правових та індивідуальних актів у формі рішень заважає уявленню про властивості конкретного правового акта (його юридичні ознаки, порядок розробки і прийняття, порядок набрання чинності, порядок оскарження). На сучасному етапі розвитку МСВ залишається актуальним пошук співвідношення між юридичними властивостями та найменуванням (формою) правових актів місцевих рад. Пропонується на законодавчому рівні диференціювати правові акти місцевих рад залежно від їхньої нормативності, надавши їм різних найменувань. 4. Система нормативно-правових актів представницьких органів МСВ складається з двох видів актів: самоврядних актів, які прийнято в межах предмета відання МСВ, та регуляторних актів, які прийнято з метою реалізації державної регуляторної політики. Таке групування пояснює процедурно-процесуальні особливості їх підготовки і прийняття. 5. Прийняття нормативно-правових актів не є самоціллю - це спосіб реалізації тих повноважень представницького органу МСВ, які пов’язані із покладанням обов’язків на конкретно невизначене коло фізичних та юридичних осіб у розумінні здійснення ними дій, стримування від здійснення ними дій або не перешкоджання здійсненню стосовно них дій. Для забезпечення єдності правового простору України і попередження спорів про те, за яких обставин або для реалізації яких повноважень місцеві ради мають право (або зобов’язані) прийняти нормативно-правові акти, законодавство слід доповнити нормою, яка визначатиме коло питань, що встановлюються виключно нормативно-правовими актами. 6. В умовах відсутності закону про нормативно-правові акти особливого значення набуває проблема регламентного регулювання нормотворчої діяльності представницьких органів МСВ. Вибірковий аналіз регламентів місцевих рад свідчить про те, що вони вирішують одні і ті ж питання нормотворчої діяльності по-різному або зовсім їх не вирішують. Удосконаленню регламентного регулювання сприятиме прийняття Модельного регламенту представницького органу МСВ. В роботі запропоновано теоретико-прикладні підходи щодо підготовки та властивостей цієї моделі. 7. Оцінка якості нормативно-правових актів представницьких органів МСВ ґрунтується на уявленні про ідеальну нормотворчість, що передбачає певні заходи. По-перше, законодавче закріплення науково-методичних рекомендацій з підготовки проектів нормативно-правових актів, завдяки чому ці рекомендації набувають нормативного характеру. Законопроектні роботи у цьому напрямку ведуться в Україні вже близько десятиліття, але не можуть одержати свого завершення. По-друге, це додаткова юридична підготовка (щодо правил юридичної техніки) суб’єктів муніципальних нормотворчих правовідносин. 8. Офіційне внесення проекту нормативно-правового акта до представницького органу МСВ не слід ототожнювати лише з реалізацією права муніципальної нормотворчої ініціативи. Праву, яке належить суб’єктові муніципальної нормотворчої ініціативи, кореспондують обов’язки нормотворчого органу. Закон “Про місцеве самоврядування в Україні” не визначає ані кола суб’єктів права муніципальної нормотворчої ініціативи, ані умов та порядку реалізації цього права. Закон слід доповнити нормами, які запобігли б інфляції права муніципальної нормотворчої ініціативи, до якої може призвести його використання нічим не обмеженим колом суб’єктів. 9. Офіційне оприлюднення нормативно-правового акта має важливе значення для набрання ним чинності. У законодавстві слід детально визначити форми і порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів МСВ. Поряд із традиційними формами їхнього оприлюднення пропонується визнати таку форму як їх розміщення на офіційному Інтернет-сайті представницького органу МСВ. | 