Анотація до роботи:

Петрова І.П. Нормативно-правове регулювання організації і діяльності міліції України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національна академія державної податкової служби України. – Ірпінь, 2004.

Дисертаційна робота є самостійною і завершеною науковою працею, в якій на основі вивчення теоретичних положень, нормативних джерел та матеріалів практики, у поєднанні з досягненнями вітчизняних та зарубіжних наук здійснено комплексний аналіз нормативно-правового регулювання організації і діяльності міліції України. Визначена характеристика нормативно-правового регулювання організації і діяльності міліції України (поняття, предмет, елементи та межі). Досліджені особливості нормативно-правового забезпечення організації і діяльності міліції України. При цьому маються на увазі дослідження конституційного, законодавчого і підзаконного рівнів вказаного регулювання, особливу увагу звернуто на особливості відомчого регулювання та роль міжнародно-правових актів у діяльності міліції України.

За результатами дослідження сформовано ряд висновків, практично-прикладних пропозицій і рекомендацій, які мають за мету вдосконалити нормативно-правове регулювання організації і діяльності міліції України в сучасних умовах.

1. Нормативно-правове регулювання організації і діяльності міліції України виступає як здійснюваний за допомогою норм права і актів реалізації права вплив на поведінку суб’єктів і об’єктів управління правоохоронною діяльністю з метою впорядкування організації і функціонування служб, структур, підрозділів міліції та їх особового складу у відповідності до цілей і завдань правової держави, розрахований на їх багаторазове застосування.

2. Межі зовнішньої правової діяльності міліції, спрямованої на врегулювання відносин з громадянами, іншими органами держави, посадовими особами, правоохоронними органами і т.д. повинні бути врегульовані тільки на законодавчому рівні, а межі внутрішньої правової діяльності, спрямованої на врегулювання відносин у процесі організації в середині самої системи мають бути врегульовані на рівні підзаконних (відомчих) актів.

3. Не вироблений єдиний підхід до визначення доцільності нормативного регламентування питань організації і діяльності міліції України. Одні напрями організації і функціонування нормативно урегульовані надто детально, інші опинилися поза системою правового забезпечення. Отже, вже тривалий час існує потреба прийняття законів про структурні складові міліції “Про управління по боротьбі з організованою злочинністю”, “Про органи попереднього слідства”, “Про кримінальну міліцію”, “Про міліцію громадської безпеки”, які повинні визначити структуру цих підрозділів, їх завдання, функції та місце в системі МВС України, а також розробити на належному рівні відповідні положення про ці підрозділи.

4. Існуюча законодавча база регулює лише функціонування окремих служб і підрозділів міліції без належного розмежування повноважень, завдань і функцій між ними. Для чіткого, налагодженого механізму співпраці підрозділів міліції та визначення їх меж компетенції, назріла потреба розробки та прийняття базового Закону України “Про органи внутрішніх справ України”, який певною мірою повинен ліквідувати прогалини в чинному законодавстві та усунути існуючі суперечності. Щодо Закону України “Про міліцію України”, то в ньому повинні бути розмежовані повноваження між підрозділами міліції, чітко окреслене коло співробітників підрозділів і служб міліції, які належать до цієї категорії і тим самим закріплений правовий статус працівників міліції в системі МВС України.

5. Основне джерело на видання нормативно-правових актів МВС – Положення про МВС України, з метою удосконалення класифікації видів нормативно-правових актів МВС, повинно дати максимально чіткий, юридично виражений та вичерпний перелік видів нормативно-правових актів, що видаються в МВС. При цьому дати їх визначення і критерії обмеження, а також встановити для кожного виду загальний порядок підготування, оформлення, публікування, сфери дії, тлумачення і систематизації. Враховуючи відсутність в МВС України спеціальної форми інтерпретаційних актів, необхідно передбачити такий вид офіційного нормативного тлумачення, як роз’яснення МВС.

6. До основних етапів підготовки проектів нормативних актів МВС України можуть бути віднесені:

- збір, вивчення, аналіз нормативних документів, які регулюють суспільні відносини;

створення робочої групи і розробка концепції нормативного акту;

складання плану-проспекта і плану-графіка;

- підготовка тексту документа, де відбувається творчий переклад закономірностей суспільного життя на мову юридичних нормативів;

доробка проекту з урахуванням отриманих зауважень і пропозицій;

комплексна оцінка проекту і підготовка остаточного тексту проекту;

погодження і візування проекту нормативного акта;

подання проекту на підпис;

державна реєстрація відомчого нормативного акту.

Публікації автора:

1. Петрова І.П. Шляхи удосконалення організації і діяльності міліції України в сучасних умовах // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки.- Вип. 16. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 157-162.

2. Петрова І.П. Роль міжнародно-правових актів у діяльності міліції // Науковий вісник Юридичної академії МВС України: Збірник наукових праць. – 2002. - № 2 (8). – С. 181-189.

3. Петрова І.П. Законодавче регулювання організації і діяльності міліції України // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2003.- № 2. – С. 306-311.

4. Петрова І.П. Вимоги, пред’явлені до нормативно-правових актів МВС України // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 8. - С. 122-125.

5. Петрова І.П. Нормотворчість в діяльності МВС України // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – Луганськ. – 2004. – Ч. 4. – С. 162-166.