Анотація до роботи:

Поліщук Г.В. Норма і варіативність у системі дифтонгів британського та американського варіантів англійської мови (на матеріалі лексикографічних джерел). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2001.

Дисертацію присвячено вивченню вільного фонемного варіювання (ВФВ) дифтонгів у кодифікованих вимовних нормах британського та американського варіантів сучасної англійської мови. Систематизовано інвентар вільного фонемного варіювання дифтонгів, якому надано лінгвістичну інтерпретацію. Установлено зв’язок ВФВ дифтонгів у фонемних структурах слів з іншими його характеристиками: складовою, акцентною, морфемною, а також довжиною слова у фонемах, етимологією і доведено, що характерні особливості ВФВ дифтонгів залежать від дії цих чинників, що сприяють або обмежують варіювання у фонемних структурах слів. Виявлено спільні й відмінні риси процесу ВФВ дифтонгів у британському та американському варіантах. Визначено сучасні тенденції у фонемному варіюванні дифтонгів: монофтонгізація, звуження позицій уживання британських дифтонгів.

Вільне варіювання дифтонгів у фонемних структурах слів британського та американського варіантів є особливою рисою динаміки чинної фонологічної системи англійської мови, регулюється закономірностями, які пов’язані зі своєрідністю фонологічної системи у різних варіантах. Дифтонги варіюють з дифтонгами або з монофтонгами, що в загальному вигляді характеризується так: дифтонг – дифтонг, дифтонг – монофтонг.

У вільному варіюванні в структурі слів південноанглійської вимовної норми беруть участь вісім дифтонгів із восьми, однак вони виявляють різну частоту у ВФВ: ядро варіювання складають дифтонги /a, , e/; до периферійної підсистеми варіювання належать дифтонги /e, , a, /; дифтонг // – належить до основної підсистеми ВФВ. Загальноамериканській вимовній нормі властива участь у ВФВ п’яти дифтонгів із п’яти, і ядром варіювання дифтонгів є дифтонг /o/; до основної підсистеми належить дифтонг /e/, а дифтонги /a, a, / належать до периферії ВФВ.

Основним видом вільного фонемного варіювання дифтонгів в обох досліджуваних варіантах англійської мови встановлений дифтонг-монофтонг (RP – 95,4%; GA – 97,9%), що підтверджує тенденцію до монофтонгізації. Вид варіювання дифтонг-дифтонг в інвентарі ВФВ дифтонгів британського та американського варіантів не поширений, однак дифтонги цих варіантів переважно варіюють з дифтонгами однакового глайду (77,1% – RP; 78,6% – GA).

Частота дифтонгів у ВФВ виявляє залежність від частоти цих фонем у мові. Встановлена межа варіювання дифтонгів у фонемній структурі одного слова: кожен окремий дифтонг британського варіанта може мати від десяти (/e/) до трьох (//) “вільних” варіантів, а дифтонги американського варіанта – від восьми /e/ до трьох //.

Розходження в інвентарі ВФВ дифтонгів британського та американського варіантів не дозволяють встановити спільне ядро і основну підсистему ВФВ. Виявлена периферія ВФВ дифтонгів обох варіантів /a, / свідчить про специфіку процесу ВФВ в системах дифтонгів, де британський та американський варіанти мають певні системні відмінності свого варіювання.

Системна вмотивованість вільного фонемного варіювання дифтонгів доводить перевагу розрізнювальних елементів процесу ВФВ у британському та американському варіантах англійської мови. Вона полягає в тому, що існує зв’язок між вільним варіюванням дифтонгів і такими характеристиками слова, як: а) акцентна: дифтонгам американського варіанта властиве варіювання у ненаголошених позиціях у слові; дифтонги британського варіанта віддають перевагу наголошеним позиціям; б) складова структура слова: ВФВ дифтонгів обох варіантів переважає в словах із довжиною у три склади; в) джерело походження слова: близько 96% досліджуваного корпусу слів відноситься до запозиченої лексики; г) впливом морфемної будови слова: дифтонгам південноанглійської вимовної норми притаманне ВФВ у кореневій морфемі; дифтонги загальноамериканської – переважно варіюють у префіксальних морфемах іншомовного походження; д) довжина слова у фонемах: ВФВ дифтонгів британського варіанта переважає в шестифонемних словах і зі збільшенням кількості фонем у словах відбувається зсув позиції, сприятливої для варіювання, до кінця слова, яка інформаційно не навантажена; дифтонги американського варіанта частіше варіюють у восьмифонемних словах і зі збільшенням кількості фонем зсув позиції відбувається в протилежному напрямі – початку або середини слова. Однакові тенденції зафіксовано для дифтонгів периферійної підсистеми ВФВ обох варіантів.

Динамізм вимовних норм зумовлюється виникненням та зникненням чинних вимовних варіантів слів, утворених фонемним варіюванням; утворенням нових варіантів (переважно монофтонгів), витісненням старих варіантів.

Результати аналізу лексикографічного матеріалу, перевірені на мовленнєвому матеріалі, підтвердили факт вільного фонемного варіювання дифтонгів у мовленні носіїв британського та американського варіантів англійської мови. Реальна вимовна норма повністю відображається лексикографічними джерелами на сучасному етапі свого розвитку.

У межах однієї роботи неможливо охопити все коло питань, пов’язаних з досліджуваною проблемою. Перспективним вбачається вивчення специфіки функціонування дифтонгів у фонемних структурах слів у різних вимовних нормах англійської мови, дослідження закономірностей функціонування дифтонгів у текстах різних стилів, а також у діахронії.

Публікації автора:

1. Інноваційні фонетичні процеси в британській нормі англійської вимови // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. – К.: КДЛУ. – 1999. – Т.2, №2. – С. 203-209.

2. Міра стабільності норми вимови // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Вип. 22. – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка. – 2000. – С. 214-225.

3. Особливості системи дифтонгів британського та американського варіантів англійської мови // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Вип. 35. – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка. – 2001.– С. 210-216.

4. Системна мотивованість вільного фонемного варіювання дифтонгів: складова та акцентна структури слова // Восточноукраинский лингвистический сборник: Выпуск 7. – Донецк: Донеччина. – 2001. – С. 333-340.

5. Diphthongs in General American Pronunciation Standard // Materials of the 6^th National TESOL Conference “The Way Forward to English Language and ESP Teaching in the Third Millennium”. – Vinnytsia: Vinnytsia State Pedagogical Univ. – 2001.– P. 52-53.

6. Patterns of simplification of British English Diphthongs in Informal Speech // Proc. International Conference “At the Threshold of the Millennium. Linquapax - VIII.” – Київ: КДЛУ. – 2000. – P. 7-12.

7. Зв’язок вільного фонемного варіювання дифтонгів англійської мови з морфемною структурою слова // Тези Всеукраїнської наукової філологічної конференції “Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики”. – Черкаси: ЧІТІ. – 2001. – С. 112-113.