Анотація до роботи:

Качмарська М.О. NO-залежні процеси у печінці та їх зв’язок з моноцитарно-ендотеліальними асоціаціями при хронічній гіперімунокомплексемії. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04 – патологічна фізіологія. – Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського МОЗ України. Тернопіль, 2005.

Дисертаційна робота присвячена вивченню гепато-моноцитарно-ендотеліальних асоціацій NO–залежних процесів за умов хронічної гіперімунокомплексемії і патогенетичних шляхів їх фармакокорекції корвітином. В експериментах на білих щурах-самцях досліджено показники системи оксиду азоту (активність iNOS, cNOS, вміст NO₂Ї і NO₃Ї) та циклічних нуклеотидів (цАМФ і цГМФ) у печінці, моноцитах та ендотеліоцитах за умов хронічної гіперімунокомплексемії (ХГІК) та її корекції корвітином. Паралельно за даних умов вивчено ультраструктурні зміни досліджуваних тест-об’єктів.

За отриманими даними при ХГІК спостерігається активація iNOS та пригнічення сNOS в печінці, моноцитах і ендотеліоцитах. Одночасно з цим відмічено зниження суми стабільних метаболітів - NO₂Ї і NO₃Ї та рівнів цАМФ і цГМФ в усіх досліджуваних тест-об’єктах. Підвищення активності iNOS супроводжувалось деструктивними змінами у тканині печінки, моноцитах та ендотеліоцитах. Ці дані свідчать про участь активації iNOS у розвитку порушень при хронічній гіперімунокомплексемії. Застосування корвітину при ХГІК нормалізує у досліджуваних тест-об’єктах систему NO за рахунок зниження активності iNOS і підвищення – cNOS. Одночасно нормалізується вміст NO₃Ї у печінці і моноцитах та NO₂Ї в ендотеліоцитах. З боку NO₂Ї у печінці і моноцитах спостерігається тенденція до нормалізації. Рівень NO₃Ї у ендотеліоцитах підвищується. Відмічено нормалізацію вмісту циклічних нуклеотидів. Введення корвітину супроводжувались позитивними змінами і ультраструктури печінки, моноцитів та ендотеліоцитів. Таким чином, проведені експериментальні дослідження показали, що корвітин за умов хронічної гіперімунокомплексемії нормалізує імунологічні, біохімічні і ультраструктурні порушення, і виявляє виявляє імуносупресивний, протизапальний, цитопротекторний і ендотелійстабілізуючий ефекти.

У дисертаційній роботі наведені нові теоретичні узагальнення результатів дослідження і по новому вирішене наукове завдання, що полягає у з’ясуванні ролі NO-залежних процесів у печінці та їх зв’язку з моноцитарно-ендотеліальними асоціаціями за умов хронічної гіперімунокомплексемії. Описані механізми впливу циркулюючих імунних комплексів на ультраструктурні особливості цих клітин.

Запропоновані нові підходи до корекції функціонально-структурних порушень, зумовлених хронічною гіперімунокомплексемією, за допомогою корвітину.

В результаті вирішення наукового завдання зроблено наступні висновки:

1. Хронічна гіперімунокомплексемія, розвиток якої підтверджується зростанням показників циркулюючих імунних комплексів (Р<0,01), викликає суттєві зміни показників системи оксиду азоту і циклічних нуклеотидів у тканині печінки. Сумарна активність NOS зростає у 2,2 рази (Р<0,001), а її ізоформи мають різнонаправлені зміни: активність iNOS підвищилась у 3,4 рази (Р<0,001), а cNOS зменшилась у 2,1 рази (Р<0,01), що зумовлює зниження показника співвідношення cNOS/iNOS у 8,3 рази (Р<0,001). У моноцитах і ендотеліоцитах сумарна активність NOS не змінилась. При цьому її ізоформи зазнали суттєвих змін, аналогічних до таких, як у тканині печінки: активність іNOS у моноцитах зросла у 3,6 рази (Р<0,001), в ендотеліоцитах – у 2 рази (Р<0,05), а сNOS понизилась у моноцитах у 2,7 рази (Р<0,001), в ендотеліоцитах – 1,6 рази (Р<0,05).

2. За умов хронічної гіперімунокомплексемії виникають порушення вмісту стабільних метаболітів оксиду азоту і концентрації циклічних нуклеотидів в усіх досліджуваних тест-об’єктах. У тканині печінки і ендотеліоцитах рівень NO₂Ї знизився відповідно у 2,3 рази (Р<0,001) і 2 рази (Р<0,01), вміст NO₃Ї зменшився відповідно у 1,8 рази (Р<0,01) і 1,7 рази (Р<0,01). У тканині печінки відмічено зниження концентрації цАМФ у 2 рази (Р<0,001) та цГМФ – у 3 рази (Р<0,001). У ендотеліоцитах концентрація цАМФ та цГМФ знизилась відповідно у 2,8 (Р<0,001) та у 2.2 рази (Р<0,001). В той час у моноцитах відмічено підвищення вмісту NO₂Ї у 9 разів (Р<0,001) і концентрації цГМФ у 2,8 рази (Р<0,001) і зниження рівня NO₃Ї у 1,7 рази (Р<0,05) і цАМФ – у 2,5 рази (Р<0,01).

3. Показано, що у тканині печінки за умов хронічної гіперімунокомплексемії змінена ультраструктура синусоїдних гемокапілярів. Основна їх маса перебувала в стані набряку, а їх просвіт заповнений скупченнями еритроцитів в оточенні лапатих мас плазми, які представляють собою преципітати та коагуляти. Дезорганізована і цитоплазма гепатоцитів. Виявлено гіпертрофований комплекс Гольджі, збільшена кількість аутофаголізосом, мітохондрії в стані набряку, зменшена кількість глікогену. Констатовано пошкодження цитоплазматичних і ядерних мембран моноцитів і ендотеліоцитів.

4. Застосування корвітину у тварин з хронічною гіперімунокомплексемією нормалізує порушення імунологічних і біохімічних показників. Зменшується рівень патогенних ЦІК (Р<0,001) і активність системи комплементу (Р<0,05). В усіх досліджуваних тест-об’єктах нормалізуються показники системи оксиду азоту і циклічних нуклеотидів за рахунок зменшення активності іNOS у 3,3 рази (Р<0,05) і активації сNOS у 1,6 рази (Р<0,05), нормалізації вмісту стабільних метаболітів (Р>0,05) і концентраціїї циклічних нуклеотидів (Р>0,05) .

5. Нормалізація імунологічних і біохімічних показників при застосуванні корвітину у тварин з хронічною гіперімунокомплексемією супроводжується позитивними змінами ультраструктури досліджуваних тест-об’єктів. Відновлюється оптимальний стан клітинних і неклітинних структур синусоїдних гемокапілярів. Спостерігається нормалізація ультраструктури моноцитів і ендотеліоцитів з відновленням цитоплазматичних і ядерних мембран.

Публікації автора:

1. Качмарська М.О., Бідюк М.М., Чоп’як В.В., Ковалишин В.І. Ультраструктурна організація тканин печінки за умов хронічної гіперімунокомплексемії в експерименті // Вісник наукових досліджень. – 2003. – №3. – С.74-77. (Автор приймала участь у електронно-мікроскопічних дослідженнях, самостійно проаналізовано та узагальнено виявлені зміни, написано статтю).

2. Качмарська М.О., Чоп’як В.В., Ковалишин В.І., Садляк О.В., Вальчук І.В. Вплив корвітину на ультраструктури синусоїдних гемокапілярів печінки білих щурів за умов хронічного гіперімунокомплексного процесу // Клінічна та експериментальна патологія. – 2004. – Т.ІІІ, №2. – С.363-365. (Автор приймала участь у електронно-мікроскопічних дослідженнях, самостійно проаналізовано та узагальнено виявлені зміни, написано статтю).

3. Качмарська М.О., Бідюк М.М., Чоп’як В.В., Ковалишин В.І. Експериментальна корекція хро-нічного гіперімунокомплексного процесу // Вісник наукових досліджень. – 2004. – №3. – С.125-128. (Автор приймала участь у електронно-мікроскопічних дослідженнях, самостійно проаналізовано та узагальнено виявлені зміни, написано статтю).

4. Бідюк М., Чоп’як В., Любінець Л., Качмарська М. Хронічний гіперімунокомплексний процес та регуляція синтезу оксиду азоту // Актуальні проблеми клінічної імунології та алергології. – 1998. – №2. – С.21-30. (Автором самостійно проведено дослідження вмісту нітрит-аніону і циклічних нуклеотидів у тканині печінки тварин з хронічним гіперімунокомплексним процесом, здійснено аналіз літературних джерел, проаналізовано та узагальнено виявлені зміни).

5. Бідюк М.М., Чоп’як В.В., Качмарська М.О., Любінець Л.А., Никитюк Г.П. Обмін L-аргініну за умов хронічної гіперімунокомплексемії //Фізіологічний журнал – 2000. – Т.46, №2. – С.50-51. (Автором самостійно проведено дослідження вмісту оксиду азоту у тканині печінки тварин з хронічним гіперімунокомплексним процесом, проаналізовано та узагальнено виявлені зміни).

6. Качмарська М.О., Бідюк М.М., Чоп’як В.В., Любінець Л.А. Продукція оксиду азоту моноцитами білих щурів з імунокомплексною патологією // Тези доповідей Установчого з’їзду Українського товариства клітинної біології. – Львів, 2004. – С.288. (Автором самостійно проведено дослідження показників системи оксиду азоту у моноцитах тварин з хронічним гіперімунокомплексним процесом, проаналізовано та узагальнено виявлені зміни, написано тези).

7. Качмарська М.О. Вплив корвітину на NO-синтазну активність печінки за умов хронічного гіперімунокомплексного процесу в експерименті // Тези доповідей Х конгреу СФУЛТ. – Чернівці, 2004. – С.388.

8. Качмарська М. Стан системи циклічних нуклеотидів в моноцитах за умов хронічної гіперімунокомплексемії // Тези доповідей V міжнародної конференції студентів і молодих вчених “Молодь – медицині майбутнього”. – Дніпропетровськ. – 2004. – С.18-19.