Анотація до роботи:

Кучма О.І. Німецькі емоційно-експресивні частки та їх відтворення українською мовою (на матеріалі українських перекладів сучасної німецької прози). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.16 – перекладознавство. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2004.

У дисертації досліджується феномен перекладності українською мовою німецьких емоційно-експресивних часток та їхніх сполучень залежно від їхніх комунікативно-прагматичних функцій у різних комунікативних типах висловлювання. Від правильної ідентифікації функції на етапі аналізу тексту оригіналу та її передачі на етапі ревербалізації характерними засобами мови перекладу залежить прагматична еквівалентність перекладу окремого висловлювання, що є передумовою прагматичної еквівалентності тексту, літературного твору в цілому.

Застосування сучасних підходів до аналізу еквівалентів дало можливість виявити різноманітні лексичні засоби для передачі функцій аналізованих часток, починаючи від одноморфемних часток до парафраз чи експлікації в словах автора. Найефективнішим та найекономнішим засобом є лексичні одиниці одного рівня (частки та їх сполучення, вигуки, прислівники, в т.ч. у формі вставних слів), які є найбільш придатними для лексикографічного опису ЕЕЧ у двомовних словниках.

Результати перекладознавчого аналізу засвідчують наявність різноманітних засобів перекладу ЕЕЧ в українській мові, починаючи від часток різних розрядів та їх сполучень до експлікації значення шляхом парафразування чи описового перекладу. Положення про “перекладність” ЕЕЧ та їхніх сполучень знаходить ще одне підтвердження на матеріалі української мови, а дане дослідження доповнює собою низку праць, присвячених проблемам перекладу німецьких ЕЕЧ.

Такі дослідження покликані подолати наслідки тривалого ігнорування ЕЕЧ як периферійної частини словника та недоліки їх лексикографічного опису. Вживання еквівалентів повнозначних омонімів, що містяться в двомовних словниках, призводить до формального перекладу ЕЕЧ, який не забезпечує прагматичної еквівалентності висловлювання. Проведене нами дослідженя дозволяє сформулювати такі висновки:

1. Переклад комунікативно-прагматичних функцій ЕЕЧ, відтворення прагматики адресата є важливою передумовою прагматичної еквівалентності текстів - найвищого рівня еквівалентності перекладу (зокрема літературного). Найекономнішим та найточнішим способом вона досягається за допомогою лексичних відповідників. При цьому не змінюється синтаксична структура висловлювання, ритм, соціальний чи словесний портрет мовця.

2. Найбільш поширеним способом перекладу ЕЕЧ є підстановка ЛВ: а) зі збереженням лінійної (синтаксичної) відповідності; б) з певними синтаксичними трансформаціями у випадку іншого позиціювання ЕЕЧ МП або якщо ЛВ є сполученням часток у дистантній позиції; в) з антонімічною заміною у випадку обмеження вживання ЛВ у формі частки, вигука чи прислівника певним граматичним типом речення. Парафраза та експлікація значення ЕЕЧ у словах автора підтверджують правильність класифікації ЕЕЧ та її функції перекладачем і відтворюють “дух” МО, але парафраза часто збільшує обсяг висловлювання, а експлікація в словах автора збіднює пряму мову персонажів. Однак, для нечастотних ядерних ЕЕЧ у специфічній функції та специфічному комунікативному типі висловлювання парафраза може бути єдино можливим способом перекладу.

3. Виявлені частотні ЛВ можуть бути використані для лексикографічного опису ЕЕЧ, для перекладу та для тренування в навчальному процесі. Індивідуальні ЛВ є прикладами часткових еквівалентів. Двомовний словник з частками повинен бути до певної міри тлумачним, оскільки він не може приписувати якісь ЛВ як обов’язкові до вживання. Користувачеві необхідні пояснення значення ЕЕЧ в усіх можливих типах синтаксичних конструкцій на типових прикладах, щоб мати можливість вибору лексичного відповідника.

4. ЛВ - це ЕЕЧ та частки інших розрядів, як правило, в сполученнях між собою або з вставними словами (реченнями), теж короткими за формою, які - подібно до ЕЕЧ стосуються змісту всього речення. Це дає підстави стверджувати, що у МО та МП немає ЕЕЧ з повним співпадінням функцій, незважаючи на значний обсяг розряду українських ЕЕЧ. Поєднання ЕЕЧ з сполучником чи вставним словом (тобто лексичною одиницею з сильнішим семантичним компонентом) експлікують додатково функцію ЕЕЧ в МП.

5. Відсутність у МП емоційної пресупозиції висловлювання оригіналу позбавляє читача “нюансу особистого”, заважає розпізнати мовця як особу, позбавляє його словесний портрет індивідуальності. Втрачаються такі складники ситуації висловлювання, як характер стосунків між партнерами, досвід їхніх попередніх інтеракцій. Особливою проблемою для перекладача є передача емоційної пресупозиції, утвореної сполученням 3-5 ЕЕЧ.

6. Правильна ідентифікація ЕЕЧ та належне відтворення її функції в МП є запорукою того, що представник іншої культури, в іншому часі та іншому місці, не відчуває своєї неповноцінності через відсутність або недостатність фонових знань, які імплікує ЕЕЧ для читача тексту оригіналу.

7. Суб’єктивна емоційність, виражена частотними ядерними ЕЕЧ відсутня в перекладі висловлювань без прямого адресування (непряма, невласне пряма мова, несамостійні підрядні речення, у першу чергу в монологічному мовленні), а також у діалогічному мовленні при багаторазовому, автоматичному вживанні.

Дослідження способів та прийомів передачі комунікативно-прагматичних функцій ЕЕЧ німецької мови та їхніх сполучень в українських перекладах, проведене в межах комунікативного підходу до опису мовних одиниць та функціональної прагматики, розширює поняття перекладності та еквівалента ЕЕЧ, пропонує шляхи для виявлення та лексикографічного опису таких еквівалентів. Необхідну для укладання словника чи лексикона статистику для нечастотних ЕЕЧ чи варіантів можна одержати, наприклад, за допомогою значного збільшення корпусу емпіричного матеріалу або залучення до перекладу текстів з даними ЕЕЧ інформантів (кваліфікованих мовців-білінгвів).

Повніше уявлення про характер еквівалентності ЕЕЧ двох мов могло б дати дослідження лексичних засобів перекладу українських ЕЕЧ в німецькій мові, що передбачає наявність чіткої класифікації та детального опису функцій останніх у термінах коґнітивної та прагмалінгвістики.

Публікації автора:

1. Великий потенціал маленьких часток // Вісник Київського національного ун-ту імені Тараса Шевченка. Іноземна філологія. - К.: ВПЦ “Київський університет”. - 1998. - Вип.27. - С. 50-52.

2. Контрастивні дослідження німецьких ЕЕЧ та їх відповідників у інших мовах // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Іноземна філологія. – К.: ВПЦ “Київський університет”. – 2000. - Вип.27. - С. 59-63.

3. Cинонімія та багатозначність емоційно-експресивних часток німецької мови: проблеми перекладу // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. – К.: ВПЦ “Київський університет”. - 2003. - С. 192-196.

4. Передача німецьких емоційно-експресивних часток українською мовою // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Іноземна філологія. - К.: ВПЦ “Київський університет”. – 2003. – Вип. 34-36. – С. 130-133.

5. Німецькі частки-нюансатори та їхні українські відповідники // Проблеми зіставної семантики. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції з проблем зіставної семантики 28-30 вересня 1995 р. – К.: Вид-во КНЛУ, 1995. – С. 162-163.