Анотація до роботи:

Коломієць Ю.Ю. Невідворотність кримінальної відповідальності: правова природа та зміст. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Одеська національна юридична академія – Одеса, 2005.

Дисертація є першим в України монографічним дослідженням, яке спеціально присвячене аналізові правової природи та змісту невідворотності кримінальної відповідальності.

Дослідження містить аналіз комплексу теоретичних та практичних питань, пов’язаних з обгрунтуванням доцільності та дійсності існування принципу невідворотності кримінальної відповідальності. Аналіз правової природи та змісту принципу невідворотності кримінальної відповідальності проведений за допомогою використання логіко-філософської природи понять: “принципи”, “презумпції” та “фікції”, а також громадської думки щодо реалізації принципу невідворотності кримінальної відповідальності. Сформульовано рекомендації стосовно удосконалення механізму кримінально-правового регулювання, а також підвищення ефективності кримінально-правового впливу на злочинність.

1. Дослідження логіко-філософської природи понять “принципи”, “презумпції” та “фікції” і правової природи невідворотності кримінальної відповідальності дозволили зробити висновок про те, що невідворотність кримінальної відповідальності за своєю сутністю є правовою, спростовною, матеріально-правовою і міжгалузевою презумпцією, а за своїм значенням є принципом кримінального і кримінально-процесуального права.

У теоретичному плані це означає об’єднання методів примусу і заохочення при вирішенні питання про притягнення винного до кримінальної відповідальності; у практичному плані це означає, з одного боку, підвищення ступеня реалізації принципу невідворотності кримінальної відповідальності, з іншого – гуманізацію кримінально-правових заходів впливу.

2. З метою надання найбільш точного та повного визначення невідворотності кримінальної відповідальності було розглянуто поняття та зміст кримінальної відповідальності. Зроблено висновок про те, що поява поняття позитивної кримінальної відповідальності в кримінальному праві певною мірою є результатом надмірної ідеологізації кримінальної політики за радянських часів та її руйнівних наслідків в епоху постмодерна. При цьому попереджувальне значення позитивної кримінальної відповідальності зводиться до попереджувального значення кримінального закону, тому зникає необхідність в існуванні двох термінів, що позначають одне і те ж явище.

Під кримінальною відповідальністю пропонується вважати виражене в обвинувальному вироку суду і засноване на кримінальному законі засудження, догана особи, яка вчинила злочин, а також обумовлене вчиненим злочином погіршення правового статусу особи, яке полягає у позбавленні чи обмежені її прав і свобод.

З урахуванням поняття кримінальної відповідальності було сформульовано таке поняття принципу невідворотності кримінальної відповідальності: “Особа, що вчинила злочин, підлягає кримінальній відповідальності, за винятком випадків, передбачених у законі. Якщо особа підлягає кримінальній відповідальності, то вона притягується до неї. Лише у виняткових випадках, передбачених законом, така особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності”.

3. Принцип невідворотності кримінальної відповідальності разом із принципом доцільності відповідальності відображують два основних методи правового регулювання (порядок призначення примусових заходів і можливість застосування заходів заохочення), тому вони є ядром системи принципів кримінального права. Відмовитися ні від принципу невідворотності кримінальної відповідальності, ні від принципу доцільності відповідальності не уявляється можливим, тому що це може негативно позначитися на всій системі принципів кримінального права. Це дозволяє вирішити суперечку між прихильниками принципу невідворотності кримінальної відповідальності і прихильниками принципу доцільності відповідальності й оптимально об’єднати два методи регулювання сучасних кримінальних правовідносин.

4. Принцип невідворотності кримінальної відповідальності рівною мірою діє стосовно осіб, які вчинили злочин, проте аналіз теоретичної та законодавчої бази показав, що під час застосування цього принципу до певної категорії осіб спостерігаються деякі особливості.

Так, реальна можливість для реалізації принципу невідворотності кримінальної відповідальності стосовно осіб, які вчинили злочин у стані осудності, але до винесення вироку захворіли на психічну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними, з’являється тільки після їх одужання. Примусові заходи медичного характеру, що застосовуються до неосудних, за своєю правовою сутністю є не примусовими заходами, а заходами безпеки, тому що примус до лікування припускає здатність до більш-менш свідомого відношення до висунутих вимог, розуміння змісту і мети примусу, обов'язку підпорядкування.

Заміна вираження “примусові заходи медичного характеру” вираженням “заходи безпеки медичного характеру” має практичне значення, тому що використання терміну “примус” часто призводить до неправильного розуміння сутності і значення заходів медичного характеру, передбачених кримінальним законодавством.

У зв’язку з тим, що до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене Особливою частиною КК України, можуть застосовуватися примусові заходи виховного характеру. Стосовно неповнолітніх діє принцип невідворотності кримінально-правових заходів впливу, який за своїм змістом є ширшим за принцип невідворотності кримінальної відповідальності.

Принцип невідворотності кримінальної відповідальності без будь-яких виключень діє стосовно осіб, які користуються імунітетом. При цьому питання про притягнення до кримінальної відповідальності таких осіб вирішується у передбаченому діючим законодавством порядку.

5. Сутність ідеї про невідворотність кримінальної відповідальності головним чином укладається у відображенні у свідомості людей твердої впевненості в неминучості кримінальної відповідальності. Зрозуміло, що реалізація принципу невідворотності кримінальної відповідальності залежить не тільки від роботи правоохоронних органів, але і від того, наскільки активно громадськість бере участь у попередженні злочинів. Незважаючи на те, що після зміни державного режиму багато громадських формувань припинили своє існування, знову залучити громадськість у процес попередження злочинів можна за допомогою: по-перше, вироблення об'єднуючої ідеології; по-друге, підвищення авторитету правоохоронних органів; по-третє, пошуку нових засобів стимулювання.

6. В реалізації принципу невідворотності кримінальної відповідальності поряд із державою зацікавлена особа, що потерпіла від злочину. Оскільки держава в процесі попередження використовує не тільки методи примусу, але, і методи заохочення, вирішуючи питання про звільнення винного від кримінальної відповідальності, не можна не враховувати інтереси потерпілого. Проте у зв'язку з тим, що злочином наноситься шкода не тільки інтересам потерпілого, але і інтересам державним, суспільним інтересам, а покарання часто нагадує двосічний меч, відшкодування збитків потерпілому не повинне бути єдиною умовою звільнення від кримінальної відповідальності.

7. Дослідження дозволило запропонувати проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації принципу невідворотності кримінальної відповідальності”.

Зроблені висновки будуть певним чином сприяти реалізації принципу рівності громадян перед законом і принципу невідворотності кримінальної відповідальності, а також підвищать авторитет кримінального закону.

Публікації автора:

1. Коломієць Ю.Ю. Ефективність невідворотності кримінальної відповідальності // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць – Вип. 16. – Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – С. 616-620.

2. Коломиец Ю.Ю. Использование презумпций в уголовном праве // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць – Вип. 15. – Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – С. 17-20.

3. Коломієць Ю.Ю. Імунітети, передбачені внутрішньодержавним законодавством, і принцип невідворотності кримінальної відповідальності // Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства і практики його застосування: Зб. тез доповідей учасників Регіонального круглого столу. – Хмельницький: ХІРУП, 2003. – С. 164-166.

4. Коломієць Ю.Ю. Невідворотності кримінальної відповідальності та примусові заходи медичного характеру // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць – Вип. 18. – Одеса: Юрид. л-ра, 2003. – С. 800-804.

5. Коломієць Ю.Ю. Співвідношення принципу невідворотності кримінальної відповідальності та принципу доцільності притягнення особи до кримінальної відповідальності // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць – Вип. 17. – Одеса: Юрид. л-ра, 2003. – С. 258-265.

6. Коломієць Ю. Історія розвитку ідеї про невідворотність кримінальної відповідальності // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції 13 – 14 лютого 2003 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. – С. 413-415.

7. Коломиец Ю.Ю. Неотвратимость ответственности как фактор противодействия организованной преступности // Информационное обеспечение противодействия организованной преступности: Сб. науч. статей / Под ред. М.Ф. Орзиха, В.Н. Дремина. – Одесса: ФЕНІКС, 2003. – С. 201-206.

8. Коломієць Ю.Ю. Чинність принципу невідворотності кримінальної відповідальності відносно неповнолітніх // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць – Вип. 19. – Одеса: Юрид. л-ра, 2004. – С. 867-871.