У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що відобразилося у розробці комплексу проблемних питань щодо удосконалення непрямого оподаткування сільськогосподарських товаровиробників. Основні наукові і практичні результати проведеного дослідження полягають у наступному: 1. Дослідження і наукові узагальнення сутності і функцій непрямого оподаткування дали змогу визначити непрямі податки як ті, що встановлюються державою у вигляді частки у ціні товару, не спрямовані на конкретного платника податку та оподатковують предмети споживання. Із непрямих податків сільськогосподарські товаровиробники сплачують, в основному, податок на додану вартість, який слід визначити як багатоступеневий непрямий податок, що встановлюється у відсотках до вартості товару в розмірі однократного оподаткування за ставкою податку на кожній стадії виробництва чи обігу, включається до ціни і відшкодовується покупцем. 2. Більш повному розкриттю механізму визначення ПДВ сприятиме введення термінів „податкове вирахування” – це право платника податку протягом встановленого законом періоду, при визначенні податкового зобов’язання, врахувати суму податкового кредиту і „податкове нарахування” - суму нарахованого ПДВ на обсяги реалізованої продукції. Вони сприятимуть об’єктивному відображенню процесу непрямого оподаткування. 3. У загальному обсязі прямої і непрямої державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників Чернігівської області 83-93% займає ПДВ. Через режим його спеціального використання і на виплату дотацій на продукцію тваринництва в Ніжинському районі за 2000-2002 рр. 93,1-98,3% нарахованого податку використано на фінансування аграрного виробництва, за рахунок якого здійснено 3,7-5,0% матеріальних витрат сільськогосподарських підприємств. 4. Непрямий метод (рахунку-фактур) визначення податку на додану вартість має відмінності у формуванні бази оподаткування порівняно з іншими існуючими методами. При застосуванні однакових ставок податку на всіх стадіях виробництва чи обігу базою оподаткування буде додана вартість. При використанні різних ставок (підвищеної, основної, пониженої, нульової) частка податку у всій вартості товару буде приведена у відповідність із ставкою на заключній стадії виробництва чи обігу. Тому застосування пільгових або понижених ставок податку на додану вартість на проміжних стадіях виробництва є підтримкою виробника, а на кінцевій стадії – споживача. 5. Непряме оподаткування не спрямоване на конкретного платника, а тому не завжди особа, що сплачує ці податки, є їх фактичним носієм. Це зумовлює доцільність запровадження у вжиток терміну „суб’єкт оподаткування” податком на додану вартість, визначивши його як особу, яка реально несе на собі тягар оподаткування, тобто кінцевий споживач. 6. Потребує суттєвого удосконалення механізм податку на додану вартість з метою руйнування існуючих схем мінімізації сплати непрямих податків. Для цього запропоновано законодавчо визначені пільги щодо цільового використання нарахованого податку на додану вартість надавати в межах звичайних цін. Перевищення над звичайними цінами слід оподатковувати у встановленому порядку. 7. Дослідженням встановлено, що режим спеціального використання податку на додану вартість порушує вимоги щодо податків, оскільки за таких умов податок має цільове спрямування і не сплачується до бюджету, а також не регулює кількісну величину підтримки. Це вимагає його удосконалення або відміни після закінчення необхідності застосування. 8. Існуючі пропозиції щодо удосконалення непрямого оподаткування зводяться, в основному, до заміни одного податку на інший в межах однієї класифікаційної групи. Доведено переваги податку на додану вартість над податком з обороту, податком з продажу у виборі об’єкта оподаткування і ставки податків. Розроблено обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення ставок податку на додану вартість для великих сільськогосподарських товаровиробників у половинному розмірі від основної ставки і введення для невеликих фермерських господарств альтернативного оподаткування у вигляді фіксованого збору в розмірі 8-9% бази оподаткування, що відповідає об’єктивним умовам виробництва, забезпечить покриття податкового кредиту і спростить механізм оподаткування. 9. Окремі терміни механізму справляння податку на додану вартість неповністю розкривають їх сутність. Тому пропонуються уточнені визначення „бази оподаткування”, „податкового зобов’язання” і „податкового кредиту”: - базою оподаткування вважати додану вартість, а не вартість товару за цінами реалізації; - податкове зобов’язання – це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів усіх рівнів відповідну суму коштів у визначених порядку та строках, а не нараховану суму податку на обсяги реалізації; - до податкового кредиту відносити суму ПДВ у вартості придбаної сировини і матеріалів на виробничі цілі, за якими проведені розрахунки. Такі уточнення повніше врахують існуючу практику справляння податку і сприятимуть підвищенню ефективності механізму його дії. 10. З метою гармонізації вітчизняного непрямого оподаткування до вимог ЄС необхідно узгодити основні терміни, скоротити пільгові обороти, диференціювати ставки податку, запровадити спрощену процедуру оподаткування для окремих категорій підприємств з незначними обсягами діяльності, а також ввести фінансові гарантії у випадку експорту підакцизного товару. | 