Анотація до роботи:

Шестопал С.С. Неотомістський напрямок у французькій філософії права: концепція Жака Марітена. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.12 – філософія права. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2009.

Дана робота є першим у вітчизняній науці монографічним дослідженням неотомістського напрямку у французькій філософії права, представленого концепцією Жака Марітена. Досліджено роль конфесіональних версій у сучасній філософії права та сформульовані методологічні критерії світського аналізу філософсько-правових концепцій релігійних мислителів.

Автором показано ідейний контекст формування французької філософії права на прикінці ХІХ – початку ХХ століть. На основі філософсько-правового аналізу енцикліки Aeterni Patris показана її роль у реставрації й поширенні філософії Фоми Аквінського в сучасній філософії в цілому та у філософії права зокрема. На матеріалі «Суми теології» проаналізована базова томістська модель філософії права, на основі якої розгорталася концепція Ж. Марітена.

Проаналізовано твори найкрупнішого представника французької католицької філософії Жака Марітена та показаний його внесок у формування сучасної концепції прав людини. Простежена еволюція філософсько-правової проблематики в теорії та методології сучасного католицизму до феноменології, герменевтики та постмодерністського дискурсу, внаслідок якої неотомізм у його чистому вигляді перестав бути магістральним напрямком католицької філософсько-правової думки. Визначено зміст і специфіку французької католицької філософії права в її національному й світовому контексті. Встановлено ідейну наступність між поглядами Ж. Маритена й Президента Франції Н. Саркозі на взаємодію держави і церкви та державною політикою уряду Франції, здійснюваною в наші дні. Показані можливі траєкторії взаємодії християнської й світської філософії права в Україні.

У дисертації здійснено теоретичне й нове вирішення наукового завдання, що полягає у дослідженні внеску Ж. Марітена у зміст сучасної католицької філософсько-правової доктрини, визначенні ступеня його впливу на світову філософсько-правову думку та практичну діяльність католицької церкви, авторитетних міжнародних організацій і об’єднань (ООН, ЮНЕСКО, Європейський Союз), а також окресленні діапазону можливостей взаємодії католицької та світської філософії права.

Головні наукові та практичні результати дисертаційного дослідження, здійсненого автором, є такими:

1. Прагнення України стати повноправною частиною європейського співтовариства демократичних держав передбачає ознайомлення та адаптацію тих філософсько-правових принципів, на яких це співтовариство засноване. Багато з цих принципів розроблені в рамках католицької думки, якою не слід зневажати тільки в силу атеїстичних або іншоконфесійних поглядів, або виходячи з того, що ми не можемо ігнорувати присутність католицької церкви на території сучасної України.

2. На підставі тенденцій, що намітилися в сучасному діалозі між католиками, представниками інших релігійних конфесій і світських учених, запропоновано методологічні критерії світського аналізу філософсько-правових концепцій релігійних мислителів, а саме, репрезентативності, світоглядного плюралізму; авторитетності, гуманності та демократизму; критерій релевантності досліджуваних джерел предмету, цілям і завданням філософії права.

3. При аналізі соціально-історичного та ідейного контексту виникнення католицької філософії права варто враховувати, що вона розвилася з апологетики перших отців церкви, яка в епоху Середньовіччя трансформувалася у доктрину Томаса Аквінського. На тлі послаблення позицій католицької церкви в інтелектуальній сфері XIX століття папською курією було ухвалене рішення використати теоретичний потенціал філософії Аквіната. Завдяки масовому поширенню й пропаганді його творів у перекладах на новоєвропейські мови в ХХ столітті з’явилася плеяда визначних мислителів-неотомістів, які зуміли розвинути погляди середньовічного «ангельського доктора» стосовно до сучасної ситуації.

4. Історія формування філософії права почалася з розмежування природного й позитивного права, суперечлива єдність яких представляє структуру правової реальності. Аквінат першим спробував теоретично синтезувати ці обидві галузі права. Згідно йому, закон має функції певного правила і міри людських дій, які повинні бути згідними з Божественною метою, розумністю, справедливістю та чеснотою. Людина повинна прагнути до виконання законів по своїй свободній волі.

5. В «Сумі теології» розрізнюються Божественний або вічний закон, природний закон, людський закон. Вічний закон є загальний закон світового порядку, що виражає божественний розум, абсолютне правило й принцип, що керує загальним зв’язком явищ у світобудові та їхнім цілеспрямованим розвитком. Він є джерелом всіх інших законів, які мають частковий характер. У своїй повноті вічний або Божественний закон прихований від людини і відомий їй тільки через Одкровення в Старому та Новому Завітах, які Аквінат називає відповідно Старим і Новим Законом. Більше відкритий і доступний людському розуму природний закон. Зміст природного закону для людини як особливої істоти, обдарованої Богом душею й розумом, полягає в тому, що оскільки вона по самій своїй природі наділена здатністю розрізняти добро й зло, вона є схильною до вчинків свободної волі, спрямованої на здійснення блага як мети.

6. Людський закон у трактуванні св. Томаса і його послідовників – це позитивний закон, що містить примусову санкцію. Людськими законами в справжньому змісті є тільки ті людські встановлення, які відповідають природному закону, інакше це будуть не закони, а лише перекручення й відхилення від природного закону. Справедливість людського закону визначається його метою – загальним благом людей. Людський закон повинен мати якість загальності, гарантуючи рівність усіх перед законом. Він повинен бути встановлений належною інстанцією в межах її правочинності, а потім обов’язково бути оприлюдненим. Тільки наявність всіх цих ознак робить певне встановлення позитивним законом. У випадку ж відсутності хоча б однієї з них ми маємо несправедливі закони, які Аквінат взагалі не вважає власне законами, і які, на його думку, не є обов’язковими для людей.

7. За Аквінатом, є два види несправедливих законів. До першого виду відносяться закони, у яких немає якихось обов’язкових ознак закону. Хоча такі закони й несправедливі, і громадяни не зобов’язані їх виконувати, але можуть їх виконувати заради збереження миру і традиції слухняності законам. До другого виду несправедливих законів належать ті, що суперечать природному й божественному законам. Такі закони громадяни не тільки не зобов’язані виконувати, але й зобов’язані не виконувати.

8. Аквінат створив унікальну модель релігійної філософії права, що вплинула на всі наступні європейські концепції природного права, а також, непрямим чином, стимулювала пошуки контраргументів, використаних згодом юридичними позитивістами. Але, безумовно, найбільший вплив вона зробила на неотомістів ХХ століття, зокрема, на представників французького неотомізму.

9. Відроджуючи теоретичну спадщину Аквіната, Марітен творчо переробляє її, пристосовуючи до аналізу сучасної ситуації у світі. Згідно нього, процес відділення громадянського, або політичного суспільства від духовного царства Церкви був розвитком євангельського поділу того, що належить Кесареві та Богові. Метою і результатом цього процесу було те, що громадянське суспільство стало ґрунтуватися на загальному добрі «світського» порядку, у якому різні за духовними орієнтаціями громадяни мають рівні права і беруть рівну участь.

10. Марітен вже в 1940-х роках виступав з позицій постмодернізму. Він одним з перших показав, що заявлений у Новий час проект побудови «земного граду» на підставі чистого розуму, відділеного від релігії та від Євангелія, зазнав невдачі. Тому Марітен уважає, що якщо демократія вступить у наступну історичну стадію «з достатньою розумністю й життєвістю», вона не буде ігнорувати релігію, як це робила буржуазна демократія в минулому. При цьому, у свою чергу, для католицького філософа цілком припустимо, що ця оновлена, «персоналістична» демократія буде плюралістичною, тобто насамперед терпимою до мультиконфесійності та різнодумства.

11. Держава, політичне суспільство і церква можуть співпрацювати в освітній, культурній і соціальній сферах. Але у їхній співпраці необхідно дотримуватися балансу інтересів віруючих і невіруючих, збереження світського характеру держави без штучного насадження релігії. Одночасно слід зважати і на те, що в історичній ситуації ХХ століття всі християнські церкви приєдналися до боротьби проти тоталітаризму і за права людини.

12. Для розбудови сучасної української держави є особливо актуальними і важливими положення Марітена про первинність прав людської особистості та політичного суспільства у державотворенні, пріоритет держави у створенні політичної нації і стримуванні політичного екстремізму, про створення політичним суспільством системи ефективного контролю над владою.

Публікації автора:

1. Шестопал С. С. Право і закон у філософсько-правових поглядах Фоми Аквінського / С. С. Шестопал // Пробл. законності: Респ. міжвідомч. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. — Харків : Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого, 2007. – Вип. 86. – С.194-199.

2. Соотношение естественного закона и естественного права в трактовке Жака Маритена / С. С. Шестопал // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ: Наук.-теорет. журн. – Луганськ : Луган. держ. ун-т внутр. справ, 2007. – Вип. 3. – C.24-31.

3. Шестопал С. С. Філософсько-правові погляди Жака Марітена / С. С. Шестопал // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ / Відп. ред. А. Т. Комозюк. – Х. : ХНУВС, 2007. – Вип. 37. – С. 422-430.

4. Шестопал С. С. Релігійно-філософське вчення про право і закон Фоми Аквінського / С. С. Шестопал // «Європейські інтеграційні процеси та трансформація права на постсоціалістичному та пострадянському просторі»: матеріали міжнародного науково-практичного семінару (м. Київ, 23-24 вересня 2005 р.). – К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2006. – С. 314 – 320.

5. Шестопал С. С. Демократические идеи глобализации в философии права Жака Маритена / С. С. Шестопал // «Проблеми глобалізації та геополітичний вектор розвитку України»: Збірник тез (за матеріалами ХІХ Харківських політологічних читань). – Х. : НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, НДІ державного будівництва та міського самоврядування АПрН України, 2007. – С. 238 – 240.

6. Взаимодействие государства и церкви в современной Франции / С. С. Шестопал // «Правова культура і громадянське суспільство в Україні: стан і перспективи розвитку»: матеріали міжнар. наук. конф., м. Харків, 12 жовт. 2007 р. – Х. : Право, 2007. – C. 194-195.

7. Влияние религиозных конфессий на философию права / С. С. Шестопал // Сучасні проблеми юридичної науки: Тези доп. та наук. повідомл. всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів. – Х. : Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого, 2008. – C. 99-102.