Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки: Під громадянськістю особистості розуміють її складну психологічну та поведінкову характеристику, що реалізується в житті як можливість реалізації людиною сукупності її соціальних, політичних, громадянських прав, її ефективної самоактуалізації, що супроводжується вдалим інтегруванням особистості в суспільство. Громадянськість передбачає наявність у людини певних рис особистості. Під поняттям „риси громадянськості” розуміємо властивості характеру особистості, які сформувались у процесі діяльності шляхом інтеріоризації людиною громадянських цінностей суспільства, перетворення їх в особистісні якості, що постійно відбиваються у вчинках і поведінці людини. Серед них найважливішими є такі: патріотизм, почуття причетності до історичної долі Вітчизни та народу, усвідомлення себе повноправним громадянином своєї країни, членом соціальної спільноти, представником свого народу, своєї місцевої громади; відкритість до національно-культурних цінностей інших народів та пошана до них; відданість демократичним цінностям, віра в них, прихильність до таких вартостей суспільного життя, як права людини, свобода, справедливість, рівність можливостей, верховенство права та правління закону, законослухняність, стабільність, безпека, справедливість і готовність їх захищати; внутрішня свобода і відповідальність за свої дії та вчинки, відчуття власної гідності, готовність виконувати обов’язки, що випливають із прав і свобод інших людей; лояльність і вимогливість до законів, влади, соціальних і політичних інститутів держави, процедур прийняття суспільних рішень, повага до демократичних виборів і до демократично вибраної влади; активна громадянська позиція, прагнення до участі у суспільному житті, готовність та здатність людини, громадянина до активної участі у справах суспільства й держави на основі глибокого усвідомлення своїх прав та обов’язків; толерантність, готовність до компромісу, до розв'язання конфліктів шляхом переговорів. У процесі навчання і виховання особистості, зокрема у загальноосвітній школі громадянські цінності суспільства, за умов засвоєння учнем відповідних знань, умінь і навичок, інтеріоризуються в особистісні, а отже перетворюються на громадянські якості конкретної людини. Зовнішні прояви громадянських ціннісних орієнтацій, які складають громадянські якості особистості, системно й постійно відбиваючись на вчинках людини, поступово формують риси її характеру – риси громадянськості особистості. З психологічної точки зору формування рис громадянськості особистості передбачає розвиток у людини специфічних громадянських потреб, мотивів, стійких інтересів, установок, спрямованості особистості та емоційно-ціннісних орієнтацій і ставлень. Якщо ці складові проявляються у поведінці та діяльності людини постійно і систематично, то це свідчить про перетворення відповідних якостей в стійке особисте утворення – риси громадянськості особистості.
З психолого-педагогічного погляду у структурі кожної з рис громадянськості особистості можуть бути виділені три складові: когнітивна (наявність у людини засвоєних на рівні переконань „громадянознавчих знань”: понять, ідей, правил, оцінок, норм, цінностей), мотиваційна (особистісне емоційне ставлення людини до подій, фактів, явищ оточуючої дійсності, пов’язаних з відповідними сферами життя суспільства, до самої себе як громадянина) і операційна (розвиненість у особи сукупності узагальнених і спеціальних, аксіологічних та інших прийомів навчальної діяльності, які є основою формування громадянських установок, цінностей і відповідної спрямованості особистості). Якісний рівень розвитку цих складових може виступати і критеріями сформованості рис громадянськості в структурі особистості. Значна роль у формуванні рис громадянськості належить старшій школі, яка розширює знання учнів про процеси та явища суспільного життя, права людини, основи життя суспільства, сприяє формуванню громадянської позиції людини, її ціннісних орієнтацій. На цьому ступені освіти формується готовність захищати свої права, права інших людей, будувати індивідуальну й колективну діяльність. Вітчизняна історія як навчальний предмет відкриває значні можливості для формування рис громадянськості старшокласників. Аналіз Державного стандарту освіти, навчальних програм і підручників свідчить, що у змісті навчального предмета є значні можливості для виділення, акцентування й засвоєння учнями громадянознавчих знань. Категоріальний апарат навчального предмета містить значну кількість громадянознавчих понять. Серед вимог до навчальних досягнень учнів зазначено зокрема й необхідність розвитку громадянських умінь, навичок, формування відповідних емоційно–ціннісних орієнтацій. Навчальні програми і підручники надають вчителю можливість використовувати активні форми і методи організації навчальних занять, що сприяють формуванню рис громадянськості учнів. Забезпечення ефективного формування рис громадянськості старшокласників у навчанні історії потребує реалізації у навчанні таких методичних умов як: орієнтація результатів навчання на формування когнітивної, операційної та мотиваційної складових рис громадянськості; наявність у навчальному змісті курсу сюжетів, що забезпечують формування у школярів необхідних громадянознавчих знань, умінь, цінностей, ставлень; організація навчального процесу, яка дозволяє перетворити учня на активно діючий суб’єкт навчання. Це потребує суттєвих змін як у змісті, так і в організації навчання історії. Зокрема зміст історичної освіти має забезпечити ефективне формування трьох складових рис громадянськості: когнітивної - через історичний навчальний матеріал, мотиваційної – шляхом організації відповідної емоційно-оцінювальної пізнавальної діяльності учнів та операційної через відповідні методи, форми, технології навчання, насамперед активні та інтерактивні. У процесі констатуючого експерименту, який проводився у восьми загальноосвітніх навчальних закладах м. Рівного з метою дослідження стану розвитку рис громадянськості у старшокласників за існуючої масової практики навчання з’ясовано, що формування рис громадянськості посідає поки що недостатнє місце у навчальному процесі ЗНЗ. Значна частина вчителів недостатньо обізнані з тим, у чому полягає сутність громадянськості учнів як окремого завдання історичної освіти. Недостатньо уваги приділяється інноваційним формам організації навчальних занять, впровадження яких створює умови для формування активної особистості, громадянина, розвитку критичного мислення, толерантного ставлення до інших. Одним з важливих завдань, яке необхідно розв’язувати на державному рівні, є також забезпечення впливу змісту підручників з історії на громадянські почуття й цінності учнів. В діяльності навчальних закладів не простежується чітко науково-обґрунтована система цієї роботи, не завжди скоординовані дії вчителів різних предметів, спрямованих на формування рис громадянськості учнів, не системно застосовуються пізнавальні, проблемні та аналітичні завдання відповідного змісту, методичними об’єднаннями вчителів історії не переглядається зміст дисциплін, а отже тематика та зміст навчального матеріалу уроків часто не відповідають потребам формування рис громадянськості. На уроках часто вивчається переважно зовнішні характеристики подій і явищ, фактологічний матеріал. Прямолінійне трактування громадянознавчих проблем історичного змісту або їх поверхневе висвітлення не сприяють розвиткові особистості учнів. Повільно впроваджуються в практику сучасні інтерактивні методи та технології навчання. Шаблон у формах та методах навчання, формалізм при оцінці результатів навчальної та виховної діяльності знижують якість освіти; на уроках інколи панує суха формальна атмосфера, що не дозволяє розкритися, бути щирим, не боятися помилитися при виборі рішення.
Ці негативні чинники обумовлюють переважно низький рівень сформованості рис громадянськості значної частини старшокласників і підтверджують необхідність розробки цілісної моделі навчання для втілення її в навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів України. Критеріями сформованості рис громадянськості у процесі навчання вітчизняній історії виступають рівні розвитку когнітивної, операційної та мотиваційної складових. За цими критеріями можна виділити та охарактеризувати три рівня сформованості рис громадянськості особистості учнів 10 – 11 класів у процесі навчання історії: високий, низький та середній.
Методика навчання вітчизняній історії у старших класах загальноосвітніх навчальних закладів, орієнтована на формування рис громадянськості старшокласників має передбачати акцентування у навчальному матеріалі громадянознавчих знань та системне оволодіння ними, приділення вчителями уваги формуванню громадянських умінь учнів як окремого завдання навчального процесу, обов’язкове систематичне застосування інтерактивних технологій навчання, що максимально активізують позицію учня у навчанні. Такі підходи дозволяють повністю забезпечити реалізацію сформульованих вище методичних умов формування рис громадянськості старшокласників у навчанні історії України. Формуючий експеримент підтвердив коректність сформульованої гіпотези й запропонованої моделі формування рис громадянськості особистості на уроках вітчизняної історії в 10-11 класах.
Дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів розглядуваної проблеми. Потребують спеціального вивчення історико-методичні засади формування громадянськості учнів основної школи, вплив засобів навчання на формування рис громадянськості учнів у процесі навчання історії, проблеми моніторингу рівнів розвитку рис громадянськості учнів основної та старшої школи тощо. |
