Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми формування конкурентноспроможного корпоративного сектору національної економіки в процесі приватизації. Вона узагальнює і розвиває науково-методичні питання формування корпоративного сектору та містить пропозиції стосовно вдосконалення державного регулювання цього важливого аспекту економічної політики. Виконане дослідження дозволяє зробити наступні висновки. 1.Корпоративний сектор, якій в країнах ринкової економіки представляє собою переважно акціонерні товариства та їх інтеграційні структури, відіграє провідне місце завдяки притаманним йому позитивним якостям, зокрема спроможності акумулювання значних фінансових ресурсів, обмеженої відповідальності власників цінних паперів, стійкості стосовно зміни структури власників; можливості залучення до управління кваліфікованих фахівців. 2. З позицій узгодження чинного законодавства зі світовою практикою пропонується таке визначення поняття корпорації як структурного елемента корпоративного сектора: корпорація представляє собою господарське товариство (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) або добровільне об’єднання окремих підприємств, яке створене на основі інтеграції капіталу фізичних чи юридичних осіб та функціонує як самостійний господарюючий суб’єкт, що має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну, комерційну діяльність, у тому числі і централізоване регулювання діяльності його учасників. 3. Елементами корпоративного сектору є господарські товариства як недержавного, так і державного секторів економіки. При цьому достатньо широкий підхід до визначення розмірів корпоративного сектору в національному законодавстві дозволяє в його межах виділити акціонерний сектор, оскільки саме суб’єкти господарювання у формі акціонерних товариств та похідних від них є найбільш важливим елементом ринкової економіки. 4. Важливим елементом державного сектору є державна корпоративна власність. Разом з тим, методичні підходи до визначення розмірів державного сектору мають суттєві недоліки. Автором обгрунтовується пропозиція щодо визначення розмірів державного сектору як середньоарифметична величина питомої ваги таких показників як обсяг реалізованої продукції, робіт послуг у діючих цінах (без ПДВ та акцизу); вартість активів та середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу. 5. На формування корпоративного сектору економіки суттєво впливає приватизація, в процесі якої закладається як структура власників, так і ефективність функціонування акціонерних товариств, а також потенціал їх розвитку. В природних умовах формування акціонерних товариств та їх конкурентоспроможність зумовлена прогресивністю (інноваційністю) та ефективністю бізнес-ідея, тоді як в процесі ринкових перетворень вона в значній мірі знаходиться в залежності від дієздатності та конкурентоспроможності підприємств, а також створення сприятливих умов для їх розвитку в постприватизаційному періоді (зокрема, завдяки передприватизаційній підготовці, відокремленню від підприємства соціальної сфери та непрофільних виробництв). 6. При розробці і реалізації політики приватизації, котра є визначальним чинником формування конкурентоспроможного корпоративного сектору національної економіки, необхідно передбачати можливість подальшого розвитку як в розрізі галузей (тобто, при формуванні умов створення “ланцюгів” приросту вартості за рахунок програми розвитку відповідних галузей), так і територіальних угруповань (використання кластерного методу). При такій методології здійснення приватизації будуть закладені надійні основи для розвитку конкурентоспроможних суб’єктів господарювання. 7.Важливим аспектом формування структури власності є посилення ролі держави в управлінні і розвитку корпоративних структур, зокрема шляхом визначення оптимального розміру державного пакету акцій чи впровадження механізму “золотої” акції (для забезпечення в окремих випадках заходів державного впливу за їх функціонуванням), а також запропонованого механізму перерозподілу власності та «вибракування» неефективних власників, що особливо актуально стосовно стратегічно важливих підприємств. Захисту майнових прав держави в процесі приватизації повинно також сприяти вдосконалення порядку формування холдингових компаній шляхом передачі до них не пакетів акцій, а лише прав користування на управління цими активами. 8. Забезпеченню реалізації принципу соціального партнерства в сфері відносин власності повинно сприяти здійснення заходів щодо розширення власності працівників. Для цього в роботі розглядаються різні моделі формування власності працівників та пропонуються заходи щодо посилення їх ролі у діяльності господарств. 9. В процесі приватизації не була в повній мірі врахована вартість нематеріальних активів (зокрема, ринкова вартість інтелектуальної власності, а також службової і комерційної таємниці, ноу-хау тощо). Тому доцільним є здійснення переоцінки вартості нематеріальних активів підприємств (особливо високотехнологічних, що є стратегічно важливими для держави і знаходяться в процесі ринкової трансформації) на основі застосування їх експертної оцінки (зокрема, на рівні питомої ваги нематеріальних активів у активах аналогічних іноземних товаровиробників, котрі мають аналогічні показники виробничої потужності, обсягу виробництва та якості продукції чи частки на ринку). 10. Важливою аспектом формування корпоративного сектору в процесі приватизації є врегулювання питань створення і функціонування корпоративних структур холдингового типу, більш виваженого застосування стосовно них заходів антимонопольного регулювання, впровадження державної статистичної звітності, котра забезпечувала б відслідковування процесів створення і функціонування холдингових компаній, що необхідно для здійснення державного регулювання цих важливих аспектів економічного розвитку. В процесі дослідження розроблені методичні підходи для проведення оцінки позитивних і негативних наслідків концентрації суб’єктів господарювання, що можуть бути використані в процесі корпоратизації та приватизації. |