1. Теоретична і практична невирішеність проблеми енергетичної безпеки України зумовлює необхідність розробки системи показників-індикаторів стану енергетичної безпеки та їх порогових значень, а також удосконалення практики формування показників ресурсної частини прогнозних паливно-енергетичних балансів України. Враховуючи обмеженість валютних ресурсів для імпорту енергоносіїв, наявність великих геологічних запасів власного вугілля і відповідної виробничої бази для його видобутку, доцільно прийняти за основні показники-індикатори енергетичної безпеки рівень самозабезпечення країни енергоносіями та обсяг видобутку власного вугілля. 2. Проведене дослідження процесу реструктуризації вугільної промисловості України показало, що він потребує посилення державного управління, зміни існуючих підходів. Для цього запропоновано методичні розробки для відпрацювання управлінських рішень державного і галузевого рівнів, що грунтуються на поєднанні вимог енергетичної безпеки, які реалізуються через посилення цільової орієнтації, з принципами ринкової економіки. 3. Виходячи з необхідності досягнення відповідності між цільовими орієнтирами розвитку і реструктуризації вугільної промисловості та вимогами енергетичної безпеки, доцільним є формування показників ресурсної частини прогнозних паливно-енергетичних балансів України з урахуванням порогових значень рівня самозабезпечення енергоносіями та обсягу видобутку вугілля. З цієї метою запропоновано метод розрахунку порогових значень вказаних показників. 4. Для підвищення обгрунтованості управлінських рішень щодо економічної доцільності подальшої роботи збиткових вугільних шахт з невідпрацьованими запасами запропоновано методичні положення, які полягають у: збереженні пріоритетності завдань з видобутку вугілля в обсягах, не нижчих порогових значень; прийнятті за вхідні показники економічного стану кожної шахти, скориговані з урахуванням потенційної ефективності заходів з реструктуризації; розгляді альтернативних рішень за варіантами подальшої роботи, реконструкції, або дострокового закриття шахти; виборі варіанту рішення за критерієм найменших витрат. 5. З метою контролю та обмеження руйнівного впливу подальшої роботи збиткових підприємств на економіку в цілому необхідно впровадити в практику управління збитковими галузями (підприємствами), які виробляють необхідну для суспільства продукцію, запропонований метод визначення граничних економічно виправданих розмірів державних дотацій. Метод передбачає застосування єдиного підходу до оцінки результативності економіки на макроекономічному рівні та збиткового підприємства. 6. Виходячи з об’єктивної необхідності посилення державного впливу на розвиток вугільної промисловості і вдосконалення процесу реструктуризації, насамперед як засобу підвищення ефективності функціонування галузі, а не простого закриття і ліквідації найбільш збиткових підприємств, доцільним є скоригувати його у напрямах використання наявних внутрішніх резервів ефективності роботи вугільних шахт, зокрема збільшення обсягів видобутку вугілля за рахунок підвищення рівня використання виробничих потужностей; покращання якості вугільної продукції; зменшення до повного викорінення тіньових і бартерних операцій; залучення до господарської діяльності природних ресурсів, які видобуваються супутньо з вугіллям та ін. 7. Враховуючи негативні економічні і соціальні наслідки реалізації вжитих заходів з реструктуризації вугільної промисловості розроблено методичні рекомендації з оцінки суспільних економічних втрат від передчасного закриття збиткових вугільних шахт, в основу яких покладено співставлення прямих витрат на закриття і ліквідацію шахт (за проектами) та витрат на імпорт додаткового компенсуючого обсягу енергоносіїв з повними витратами на подальшу роботу шахт з урахуванням необхідної державної підтримки. 8. Розроблені методи, положення, рекомендації використані в процесі наукового супроводження Національної енергетичної програми України до 2010 року, розробки прогнозних паливно-енергетичних балансів України, визначення напрямів коригування реструктуризації вугільної промисловості. | 