Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої проблеми - розробки науково-методичних підходів до аналізу та прогнозування структурних зрушень в агрегатах ВВП на стадії виробництва. Вона узагальнює та розвиває теоретичні засади формування структурних зрушень в галузевих пропорціях виробництва та містить пропозиції щодо її вдосконалення. Виконане дослідження дозволяє зробити наступні висновки. Структурні зрушення являють собою зміну пропорцій в розподілі ресурсів між елементами економічної системи, що відбувається під впливом процесів розвитку виробництва та обміну у відповідності з суспільними потребами та досягнутим рівнем продуктивності праці. Тому в роботі під структурними зрушеннями розуміється зміна взаємозв’язків між порівнюваними елементами макроекономічної системи, критична кількість яких призводить до якісної зміни структури цієї системи.
Критеріями за якими зміни в структурі економіки можуть бути охарактеризовані як структурні зрушення, можуть бути: у галузевій чи за видами економічної діяльності структурі виробництва – виникнення галузевих диспропорцій і деформацій міжгалузевих взаємозв’язків (за рахунок цінових диспаритетів, різких відмінностей динаміки за умов кризи тощо); в техніко-технологічній структурі – зміни під впливом зростання частки прогресивних виробництв вищих технологічних укладів (збільшення ефективності використання науково-технічного потенціалу, впровадження сучасних техніки та технологій, засобів зв’язку, комунікацій тощо); в структурі інвестицій – зміни галузевої структури капіталовкладень в основний капітал під впливом термінів його окупності; в структурі проміжних витрат – зрушення під впливом впровадження ресурсозберігаючих технологій. Структурні зрушення, як економічний процес, відрізняється від інших динамічних процесів наявністю результуючої складової та змін у системі суспільних потреб. Існує тісний зв'язок структурних зрушень з інтенсивністю впровадження досягнень НТП, зміною технологічних укладів, переходом від індустріального до постіндустріального суспільства, а в розвинених країнах – до інформаційної економіки та економіки знань. Основними характеристиками виробництва стають наукомісткість, інноваційність, ресурсозбереження, екологічність. Разом з тим, економіка багатьох країн ще залишається на різних стадіях старих технологічних укладів, виробляючи переважно сировинну та низькотехнологічну продукцію для світових ринків. В галузевій структурі виробництва стрімко знизилась частка випуску продукції для внутрішнього ринку та натомість зросла питома вага важкої промисловості, сировинна продукція якої користувалась попитом на зовнішньому ринку. Найбільш слабким місцем вітчизняної економіки є непропорційно низька частка машинобудування – 13-15% проти 40-45% у розвинених країнах, де ця галузь слугує локомотивом технологічного прогресу та інноваційних перетворень. Концептуальні підходи до дослідження структурних зрушень в агрегатах ВВП на стадії виробництва повинні ґрунтуватись на наступних принципах: забезпечення відповідності всіх елементів досліджуваної сукупності умовам збалансованості, підвищення інформативності аналітичних розробок та комплексності формування інформаційної бази для розробки прогнозу структурних змін виходячи з оцінки впливу на них основних чинників – рівня витратомісткості виробництва, динаміки та структури інвестицій в основний капітал, а також порівняння вітчизняної структури виробництва з іншими країнами; забезпечення порівнянності структурних елементів та загальної їх сукупності на основі використання єдиних цін; багатоваріантність підходів до прогнозування структурних зрушень. Зроблено акцент на посиленні ролі держави як вагомого інституціонального чинника структурного реформування виробництва та визначення його пріоритетів. Методика аналізу структурних зрушень в агрегатах ВВП ґрунтується на методологічних засадах та інформаційній базі СНР і теоретичних положеннях структурно-динамічного аналізу. За 1990-2007 рр. відбулися суттєві зміни структури цього агрегату за ВЕД: у 2007 р. порівняно з 1990 р. ступінь відмінності структур складає 85,5%. В окремі роки відбувалися зсуви структури як в бік початкової, так і віддалення від неї, і жодна галузь не мала поступальної траєкторії розвитку структури, що свідчить про коливальний характер структурних змін і відсутність різких зрушень. Методичний підхід до прогнозування структури агрегатів ВВП за ВЕД передбачає поєднання формальних методів та експертних оцінок. Алгоритм прогнозування охоплює: визначення структури ВВ за ВЕД у прогнозному періоді; визначення співвідношення ВДВ/ВВ за всіма ВЕД за останні 7 звітних років та його середньоарифметичного значення з наступним корегуванням в залежності від передумов та орієнтирів прогнозу; визначення структури ВДВ за ВЕД у прогнозному періоді; корегування структури ВВ і ВДВ за ВЕД з метою забезпечення їх відповідності умовам збалансованості і детермінантам формування структури ВВП виробленого в основних цінах.
З метою врахування особливостей формування ВВ та його структури за ВЕД, характеру чинників, що впливають на структурні елементи та прогресивні світові тенденції, всі види діяльності розподілено на п’ять груп: ВЕД зі спадною динамікою, із зростаючою динамікою за рахунок інвестицій; із залежністю від динаміки товарообігу; із переважанням бюджетних коштів у формуванні ВВ, із залежністю від тенденцій розвитку фінансового ринку та комерційної діяльності загалом, і для кожної групи пропонується відповідний метод прогнозування ВВ. Структурні зміни у ВВ та ВДВ є помітнішими в варіанті прогнозу, який передбачає більш високу динаміку ВВП, інвестицій та внутрішнього попиту, ширші можливості бюджету спрямовувати кошти в розвиток науки, освіти, охорони здоров’я. Варіант прогнозу з нижчою динамікою орієнтирів та гіршими передумовами свідчить про відсутність позитивних структурних зрушень та навіть їх регрес порівняно з передпрогнозним періодом. Важлива роль при реалізації структурної політики належить державній підтримці її прогресивних напрямів шляхом надання дотацій, реалізації програмних і законодавчих заходів щодо ліквідації застарілої техніки та забезпечення технологічного «стрибка»; загального і тривалого за періодом збільшення витрат на НДДКР; надання податкових пільг; звільнення від мита імпортованої нової техніки; зниження ставки рефінансування; прийняття Державної програми економічного та соціального розвитку спрямовану на реалізацію прогресивних структурних зрушень. При визначенні пріоритетності потрібно виходити з необхідності підвищення добробуту, що потребує, по-перше, вирішувати проблеми задоволення потреб людей в якісних товарах і послугах; по-друге, необхідно забезпечити розвиток конкурентоспроможного експорту; по-третє, потрібно забезпечувати вирішення двох вказаних крупних пріоритетних проблем технічними засобами, технологіями, матеріалами, енергоресурсами, які у сукупності забезпечуватимуть перехід до ресурсозберігаючого типу відтворення.
|
