Дисертація спрямована на розв’язання важливої та актуальної проблеми – розробку науково-методологічних засад комплексного управління комерційним посередництвом. Вона узагальнює та розвиває теоретичні, методологічні та практичні питання щодо управління комерційно-посередницькою діяльністю підприємств в умовах вітчизняної економіки. Результати проведеного дослідження дають підстави зробити такі висновки. 1. Сучасна теорія управління бізнесом характеризується наявністю різних підходів і концепцій, націлених на дослідження різноманітних комерційних проблем. Важливу роль відіграють також методологічні й світоглядні відмінності в підході до організації цих досліджень. На цих засадах визначено актуальність проблеми формування комерційного посередництва та розробки механізму його управління, які поки що знаходяться в дискусійній фазі розвитку. У якості аргументації залучено наукові факти у контексті історичного процесу розвитку комерційного посередництва як форми бізнесу, який є багатоаспектним творчим процесом і враховує загальні та специфічні особливості. 2. Управління комерційною діяльністю посередницьких підприємств зумовлено системою, яка має багато взаємопов’язаних елементів, частин, компонентів, підсистем, цілей, функцій і структур. У роботі викладено авторське бачення комерційного посередництва, яке вимагає зміни відношення до цієї форми підприємництва з боку держави в бік синергізму та мотивації, особливо із доповненням теорії управління бізнесом соціальними аспектами, екологічними проблемами, гуманізацією бізнесової діяльності. Відзначені нові аспекти посередництва та проблематика їхнього контролінгу стали вимогою часу. 3. Об’єктивна необхідність ролі й місця посередництва в суспільстві наведені в контексті світового і історичного досвіду розвитку будь-якої економіки. Доведено, що активний розвиток комерційного посередництва в Україні – це реальність, процес формування ринкових засад світу бізнесу динамічний і швидко змінюється. Комерційне посередництво працює на задоволення потреб людей, історично воно створилось людьми та для людей в умовах приватної власності й конкуренції. 4. Аналіз сучасного посередництва як складної системи відносин діяльності, що охоплює різні сторони, інтереси й мотиви людей в економічній, соціальній, психологічній, фізичній, етичній, правовій та інших сферах, дозволив обгрунтувати авторську позицію, що дослідження управління комерційним посередництвом є окремим науковим напрямом, який інтегрує всі важливі елементи та взаємозв’язки інших наявних наукових шкіл і наукових напрямів, які сприяють процесу пізнання на рівні конкуренції ідей і реальної практики, є визначальним критерієм їхньої життєздатності. 5. Наукова аналітика дозволила констатувати, що реально існуючий бізнес у сфері комерційного посередництва - це багатогранна, комплексна система економічних, соціальних, психологічних, правових, економічних, медичних, фінансових та інших взаємозв’язків, в основі яких знаходиться людина, як особистість. Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу постійно збільшує розрив між зростаючим обсягом знань й обмеженістю наукового потенціалу та дослідженнями в цих сферах. Тому існуючі проблеми слід розділяти на частини й досліджувати кожну локально у їхньому синергетичному взаємозв’язку та взаємодії. 6. Уперше відзначено особливості розвитку комерційно-посередницької діяльності в Україні та встановлено, що непослідовність економічної політики держави негативно впливає на розвиток посередництва й бізнесу в цілому. Економіка (значна її частина) змушена залишатись у „тіні”. При цьому підвищуються ризики господарської діяльності, зберігається негативне ставлення населення до комерційного посередництва. 7. Проведений теоретико-методологічний аналіз дозволив довести, що теоретичне підгрунтя управління комерційно-посередницькою діяльністю базується на концептуальних положеннях теорії управління. Комерційно-посередницька діяльність, як форма підприємництва, набуває специфічних особливостей господарювання в ринковій економіці в контексті поширення вказаної форми в національній економіці перехідного періоду. Дослідження особливостей організації управлінських процесів, стосунків між людьми, що виникають під час цих процесів, вивчення закономірностей і тенденцій, дозволили зробити практичні висновки та рекомендації щодо активного впливу на комерційну діяльність посередників. Управлінський процес слід розглядати як процес безперервного впливу на об’єкт управління (людину, колектив, фірму) з метою досягнення оптимальних результатів при найменших витратах часу та ресурсів. 8. На засадах узагальнення світового й вітчизняного досвіду посередництва та бізнесу в цілому встановлено, що ефективність функціонування підприємницьких структур у значній мірі залежить від інфраструктури ринку та макроекономічної ситуації в державі. У складній інфраструктурі сучасного ринку важливими є всі ринкові елементи, а в кожному з цих елементів слід враховувати надзвичайно суттєве концептуальне положення – присутню комерційну посередницька ланку. Саме посередники здійснюють комерційну діяльність на ринку у формі надання послуг господарюючим суб’єктам. 9. На думку автора, визначені концептуальні положення розкривають сутність комерційної посередницької діяльності, як поєднуючого елемента. Так, слід виокремити поняття «кон’юнктури» ринку. Обгрунтовується висновок про те, що в сучасних умовах розвитку ринкових відносин поняття економічної кон’юнктури багатогранне, тому його слід розглядати на всіх рівнях економіки (від мікро- до мегаекономічного). Дещо глибшого дослідження потребують ті чинники формування та розвитку економічної кон’юнктури, управління якими надасть можливість досягти збалансованості та ефективності діяльності в усіх сферах господарювання й суспільного життя. Крім того, в роботі відзначено особливо активну роль суб’єктів посередницької діяльності у формуванні ринкової кон’юнктури. Від їхньої взаємодії з виробниками товарів та послуг залежать якісні характеристики ринку в цілому та окремих його сегментів. 10. Сформульована теза про те, що комерційне посередництво є складною формою та невід’ємним елементом організаційно-економічної підприємницької діяльності. Воно охоплює всі сфери й галузі економіки, а також демонструє стійку тенденцію до розвитку, трансформуючись у нові, чітко організовані, економічно сильні структури. Особливої уваги заслуговує такий вид посередництва, як лізинг, котрий виступає в якості визначального інструменту інвестицій. Посилаючись на викладене, доведено, що створення в Україні сприятливих умов для розвитку лізингу забезпечить стимулювання інвестиційно-інноваційного розвитку економіки. 11. У межах проведеного теоретичного й практичного дослідження обгрунтовано авторську позицію, що комерційне посередництво в усіх сферах економічної діяльності є важливим, самостійним видом підприємництва. Воно є частиною великого ринку трансакційної діяльності, пов’язаної з економічною реалізацією та переходом прав власності від одних носіїв до інших. Реалізація економічних прав приватної власності, їхній рух від одних суб’єктів до інших є «альфою й омегою» ринкової економіки. 12. Із розвитком системи ринкових відносин комерційне посередництво стає все різноманітнішим за інституційно-правовими, організаційними формами (торгівля, біржова діяльність, брокерство, дилерство, різноманітні схеми дистриб’юторських структур, агентська діяльність, лізингове посередництво, комісія, консигнація й багато інших форм). Принциповою ознакою для класифікації основних типів комерційно-торговельної посередницької діяльності є набір (перелік) специфікованих прав власності, майново-правової відповідальності, яку бере на себе суб’єкт посередницької діяльності. 13. Автором доведено, що незалежні гуртові посередники є ефективними економічними структурами ринку. Сутність гуртової торгівлі полягає в максимальному забезпеченні споживчого попиту в товарах і послугах у необхідному асортименті й кількості та в зручний для споживача час. Для сучасної економіки України дуже важливою є наявність розгалуженої системи господарських зв’язків між виробниками та споживачами. Її формуванню може сприяти розвиток гуртової торгівлі як інституту посередництва. В Україні сфера гуртової торгівлі й обсяги загального обороту підприємств гуртової торгівлі зростають. Позитивними є тенденції до збільшення гуртового та роздрібного товарообороту, обороту від посередницької та інших видів діяльності. 14. Переорієнтація української економіки на різноманітність форм власності й розвиток підприємництва створила умови для функціонування нових форм комерційного посередництва, зокрема в роздрібній торгівлі. Через роздрібну торгівлю проходить переважна більшість грошової готівки, яка є джерелом виплати заробітної плати працівникам усіх галузей національного господарства. Торгові послуги становлять невід’ємну частку національного суспільного продукту. Саме цим обгрунтовується актуальність комерційної діяльності підприємств роздрібної торгівлі та відзначається, що в сучасних умовах ринкових перетворень і посиленні інтегрованості України у світове співтовариство, в умовах зростаючої конкуренції й економічної глобалізації нової якості набувають взаємовідносини між виробником і споживачем, які реалізуються через торгівлю як інститут посередництва. Комерційно-посередницька діяльність, як будь-який інший вид діяльності, має бути певним чином організована, особливо з огляду на те, що вона має специфічні особливості. Тому слід розглядати організацію комерційного посередництва не по всьому колу організаційних проблем, а в контексті виокремлення складових організаційного процесу через відносини між суб’єктами комерційної діяльності, господарські зв’язки, організаційне підпорядкування та ін. 15. Розроблено методичні підходи до системи мотивації комерційно-посередницької діяльності, які слід формувати з дотриманням наукової логіки трансформування економіки на основі вільного підприємництва й приватної власності на засоби виробництва, відповідної організації бізнесу та вмілого використання мотиваційних імпульсів, що дозволяє досягти високого економічного й соціального ефекту. Сутність такої системи полягає в мотиваційній системі оплати праці на всіх рівнях управління фірмою та етичних принципах ведення бізнесу з метою психологічних спонукань до реалізації певних цілей на рівні кожної особистості, кожного індивідуума та члена трудового колективу. 16. Визначено складові комплексного управління комерційним посередництвом, серед яких особливе місце слід відвести маркетингу як однієї із важливих функцій ринкового управління. Для української економіки маркетинг — одна із нових й актуальних проблем управління бізнесом, який вивчає методи та способи найповнішого задоволення потреб суспільства в товарах і послугах в умовах ринкових відносин. 17. Сформовано методологічні положення управління розвитком посередництва, які ґрунтуються на тому, що будь-яка комерційно-посередницька фірма створюється та функціонує з певною метою. Сама назва «комерційна» вже означає конкретне спрямування, певну ціль, отримання прибутку — забезпечити перевищення доходів над витратами. У сучасному бізнесі існує цілий набір цілей або завдань, для комерційної фірми показник прибутку є визначальним. Проте в комерційно-посередницькій діяльності використовується багато інших важливих фінансово-економічних показників. Тому в науковій і навчальній літературі автори наводять різноманітні співвідношення, коефіцієнти, показники. В роботі обґрунтовується доцільність запровадження інтегрованого показника на основі вагових коефіцієнтів прибутковості, ліквідності, платоспроможності, ефективності використання активів, ефективності використання власного (акціонерного) капіталу. 18. Доведено необхідність наближення практики державного регулювання комерційно-посередницької діяльності в Україні до європейських стандартів, особливо в контексті наміру України стати членом Світової організації торгівлі, запровадження режиму вільної торгівлі, а в подальшому вступ до Європейського Союзу. Така перспектива розвитку економіки вимагає глибоких ринкових трансформацій у всіх сферах ринкової діяльності, зокрема у комерційно-посередницькій. 19. Основним науковим доробком є авторські висновки стосовно того, що оцінка ефективності діяльності комерційних посередників на сьогодні залишається однією з головних проблем, оскільки керівництво підприємств зобов’язане організувати процес управління таким чином, щоб забезпечити якнайповніше використання всіх наявних ресурсів і досягти високих кінцевих результатів комерційної діяльності. Кожна фірма намагається досягти своєї мети шляхом отримання прибутку завдяки перетворенню своїх ресурсів у товари чи послуги та послідуючим їхнім продажем. При цьому звертається увага на основні типи ресурсів: матеріальні (об’єкти, матеріали, обладнання тощо), фінансові (власні або позичкові кошти) та людські, стосовно яких слід приймати оптимальні рішення. Наведено грунтовні докази того, що оцінка ефективності комерційної діяльності фірми має здійснюватися на підставі оцінки ефективності використання його ресурсів. Такий підхід передбачає проведення аналізу ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства: матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, здійснення загальної оцінки ефективності використання ресурсів. 20. Найголовнішими фінансовими результатами підприємництва, його фундаментом ефективного й життєздатного бізнесу є прибутковість, ліквідність, платоспроможність, ефективність використання активів, ефективність використання власного (акціонерного) капіталу. Розроблено загальний індикатор системи фінансово-економічних показників оцінки комерційно-посередницькій діяльності. 21. Апробація розроблених основних науково-теоретичних положень комерційного посередництва, системи оцінки економічної результативності комерційно-посередницької діяльності та складових управлінського механізму її розвитком в Україні показала їхню комплексність, доцільність і практичну значущість в умовах національної економіки. |
