Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.02 – теорія і методика навчання (українська мова). – Херсонський державний університет. – Херсон, 2007.
У дисертації, присвяченій проблемі професійного засвоєння лінгводидактичної термінології студентами філологічних факультетів, розглянуто лінгвістичні, психологічні й методичні засади роботи з лінгводидактичною термінолексикою; визначено та схарактеризовано критерії, показники й рівні володіння лінгводидактичною термінологією студентами-філологами. Розроблено методичну систему збагачення мовлення студентів лінгводидактичною лексикою, що обіймала три етапи: опорно-пропедевтичний, когнітивно-накопичувальний та узагальнено-систематизувальний. Її реалізація забезпечувалася застосуванням модульної технології, комунікативно-діяльнісного, особистісно-орієнтованого й когнітивного підходів, активних та інтерактивних методів, прийомів і засобів навчання, системи вправ і завдань, урізноманітненням форм роботи.
Формувальний експеримент підтвердив достовірність висунутої гіпотези, а також довів ефективність запропонованої методичної системи.
У висновках викладено основні результати дослідження.
У роботі вперше досліджено проблему професійного засвоєння лінгводидактичної термінології студентами філологічних факультетів, розроблено й апробовано експериментальну методичну систему, що сприяла ефективному збагаченню словника студентів лінгводидактичною лексикою.
Вихідною позицією роботи з лінгводидактичною термінологією на філологічних факультетах вищих закладів педагогічної освіти були поняття “лінгводидактичний термін”, ”лінгводидактична термінологія” та “професійна лексика”. З’ясування місця й функцій лінгводидактичного терміна у фаховому мовленні вчителя української мови, визначення вимог до нього базувалися на сучасних дослідженнях термінологічної й виробничо-професійної лексики.
Констатувальний експеримент обґрунтував гостру необхідність підвищення вимог до термінологічної підготовки студентів філологічних факультетів на заняттях з методики викладання української мови й суміжних фахових дисциплін, до формування їхньої професійно-мовленнєвої компетентності, а також пильнішої уваги до цієї проблеми під час педагогічної практики.
Проведене дослідження дозволило визначити критерії (семантико-когнітивний, функціонально-комунікативний, професійний) та рівні (високий, достатній, середній, низький) професійного володіння лінгводидактичною термінологією студентами філологічних факультетів.
Експеримент засвідчив, що роботу з лінгводидактичною термінологією слід проводити поетапно. Вона має ґрунтуватися на міжпредметних і внутрішньопредметних зв’язках лінгводидактики і становити чітку систему, в основу якої покладено закономірності, принципи, методи, прийоми, засоби навчання та форми роботи у вищій школі. Головним її завданням є формування активного фахового термінологічного словника майбутніх учителів-словесників як важливого засобу розвитку їхньої фахово-мовленнєвої компетентності та задоволення професійних потреб у подальшій педагогічній діяльності.
У ході експерименту доведено, що професійне засвоєння термінологічної лексики майбутніми словесниками повинне мати цілеспрямований характер і базуватися на поєднанні когнітивного, комунікативно-діяльнісного й особистісно-орієнтованого підходів до фахової та мовленнєвої підготовки у вищій школі, що забезпечить їх особистісну орієнтацію та спрямування на пізнавальні можливості й досвід студентів-філологів.
Змодельована й розроблена методична система роботи з лінгводидактичною термінологією ґрунтувалася на застосуванні педагогічних інновацій: модульної технології навчання, активних та інтерактивних методів і прийомів (ділової гри, мозкової атаки, дискусії, проблемного й евристичного методів); роботі з термінологічними словниками, прийомах семантизації термінів (дефініція, аналіз, класифікація, порівняння, зіставлення) тощо, що підтвердило її ефективність і достовірність.
Серед основних видів вправ у навчанні лінгводидактичної термінології найбільш ефективними виявилися кумуляційно-когнітивні, репродуктивні, аналітичні, узагальнено-творчі, комунікативні. Вони ґрунтувалися на різних рівнях пізнавальної діяльності студентів (репродуктивних і продуктивних), когнітивному й комунікативному критеріях, сприяли розвиткові всіх видів фахової мовленнєвої діяльності з активним уживанням лінгводидактичних термінів, навичок контролю й самоконтролю професійного мовлення.
Експериментально-дослідне навчання довело, що ефективному опрацюванню лінгводидактичної термінології сприяли завдання на аналіз, зіставлення, встановлення походження та родо-видових зв’язків понять і термінів лінгводидактики, складання з ними опорних схем та кросвордів, моделювання й проведення уроків української мови та їх фрагментів, підготовку повідомлень, доповідей, виступів під час конференції або дискусії щодо актуальних питань методичної науки тощо. Опрацювання студентами періодичних видань з методики української мови забезпечило збагачення їхнього фахового словника новаційною термінолексикою й удосконалення компетентності в галузі освітніх інновацій та можливостей їх застосування в практиці навчання української мови в школі.
8. Дослідження переконало, що активізації процесу формування професійного словника студентів сприяло урізноманітнення напрямів роботи з лінгводидактичною термінологією у процесі вивчення фахових дисциплін, що забезпечувалося застосуванням різних форм навчальної діяльності у вищій школі (лекційні, практичні, лабораторні та семінарські заняття, спеціальні курси й спецсемінари, науково-дослідна робота). Це зумовило необхідність створення термінологічного практикуму з лінгводидактики, спрямованого на узагальнення й уточнення лінгводидактичного словника майбутніх учителів-словесників.
Проведене наукове дослідження дозволяє констатувати, що висунута гіпотеза підтверджена, поставлені завдання розв’язані. Розроблена нами експериментально-дослідна методична система професійного засвоєння лінгводидактичної термінології студентами філологічних факультетів може бути використана як альтернативна до методичних розробок, упроваджених на філологічних факультетах вищих закладів педагогічної освіти.
Дисертаційне дослідження не претендує на остаточне розв’язання означеної проблеми, а відображає лише окремі аспекти фахової термінологічної підготовки майбутніх учителів-словесників у процесі засвоєння професійно орієнтованих дисциплін. Пропонована методична система професійного засвоєння лінгводидактичної термінології студентами філологічних факультетів є лише частиною складної та багатогранної роботи з підготовки майбутніх фахівців. Перспективу подальших наукових розвідок убачаємо в розробці альтернативної методики навчання загальнонаукової термінології студентів-філологів та професійної термінолексики майбутніх фахівців інших профілів.
Публікації автора:
Бородіна Н.С. Засвоєння студентами-філологами мовленнєвознавчої термінології // Педагогічні науки: Зб. наук. пр. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2004. – Вип. 37. – С. 215-219.
Бородіна Н.С. Психологічні чинники професійного засвоєння студентами-філологами лінгводидактичної термінології // Педагогічні науки: Зб. наук. пр. –Херсон: Вид-во ХДУ, 2005. Вип. 39. – С.189-193.
Бородіна Н.С. Лінгвістичні основи засвоєння фахової термінології майбутніми вчителями української мови // Зб. наук. пр.: У 2-х ч. – К.: Міленіум, 2005. – Ч II. – С.36-43.
Бородіна Н.С. Становлення й розвиток лінгводидактичної термінології в українській мові // Українська література в загальноосвітній школі. – 2006. – №3. – С.51-55.
Бородіна Н.С. Методичні засади роботи над лінгводидактичною термінологією // Педагогічні науки: Зб. наук. пр. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. – Вип. 41. – С.251-254.
Бородіна Н.С. Шляхи засвоєння професійної термінології майбутніми вчителями-словесниками в умовах Болонського процесу // Гуманітарний вісник ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”. – Переяслав-Хмельницький, 2006. – С.92-97.
Бородіна Н.С. Професійна підготовка майбутніх учителів-словесників (термінологічний аспект) // Науковий вісник Миколаївського державного університету. – Педагогічні науки. – Миколаїв: МДУ, 2006. – Вип. 12. – Т.2. – С.124-132.
Бородіна Н.С. Українська лінгводидактична термінологія у 20-30-х роках XX ст. // Вересень: Науково-методичний, інформаційно-освітній журнал. – 2006. – №1-2. – С.155-160.
Бородіна Н.С. Лінгводидактична термінологія української мови: аспекти дослідження // Ономастика і апелятиви: Зб. наук. пр. / За ред. проф.. В.О.Горпинича. – Дніпропетровськ: Пороги, 2004. – Вип.21. – С.64-72.
Бородіна Н.С. Лексико-семантичні групи сучасної української лінгводидактичної термінології // Філологічні читання: Матеріали міжвузівської наукової конференції. – Миколаїв: МДУ, 2005. – С. 30-31.
Бородіна Н.С. Теоретичні основи професійного засвоєння лінгводидактичної термінології студентами філологами // Україна наукова: Матеріали першої всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції. – К.: ТОВ “ТК Меганом”, 2005. – Ч. I. – С.35-36.
Бородіна Н.С. Закономірності й принципи у навчанні студентів-філологів фахової лексики // Соціум. Наука. Культура: Матеріали всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції. – К., 2006 – С.64-65.
Бородіна Н.С. Можливості застосування активних методів у фаховій термінологічній підготовці вчителя української мови // Матеріали II міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні наукові дослідження – 2006”: Педагогічні науки. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. – Том 6. – С.31-34.
Бородіна Н.С., Василькова Н.І. Курсові роботи з методики викладання української мови. – Миколаїв: МДУ, 2006. – 64с.
