В дисертації представлено нове вирішення наукової проблеми, що полягає у розробці системи епідеміологічного нагляду за інфекціями області хірургічного втручання на основі вивчення їх епідеміологічних особливостей. 1. На прикладі хірургічного стаціонару м. Києва встановлено високу частоту розвитку ІОХВ серед пацієнтів, яка складала, в середньому 27,1±0,9 на 100 операцій, у тому числі, після грижесічення – 36,3±2,1, апендектомії – 20,6±1,1 , холецистектомії – 36,4±2,4. 2. Прояви гнійно-запального процесу спостерігаються у хірургічних хворих протягом 8 днів після операції, найчастіше – на 3-й день після операції (48,4±2,8 %). У подальшому частка хворих на ІОХВ зменшується та складає відповідно 9,1±1,1 % і 2,7±0,64 % на 5-й та 8-й післяопераційний день. 3. Встановлено, що провідними збудники ІОХВ на сучасному етапі є УПМ, серед них 57,3 % складають грампозитивні та 42,7 % – грамнегативні збудники. Серед грампозитивних мікроорганізмів переважають стафілококи, у т.ч. Staphylococcus aureus - 37,7 %, Staphylococcus epidermidis - 9,9 % та Enterococcus spp. – 8,1 %. У структурі грамнегативних мікроорганізмів на долю Escherichia coli припадає 8,8 %, Enterobacter spp. - 8,5 %, Acinetobacter spp.- 7,7 %, Pseudomonas aeruginosa - 7,4 %. Proteus spp.- 4,7 %. 4. Доведено, що інтенсивність епідемічного процесу ІОХВ у стаціонарах залежить від факторів ризику розвитку інфекції. До них належать: стан пацієнта; передопераційні; операційні; післяопераційні; фактори внутрішнього середовища хірургічного стаціонару. 5. Встановлені найбільш важливі фактори передачі збудників ІОХВ у хірургічному стаціонарі: об’єкти із перев’язувальної кімнати хірургічного відділення (13,3 % контамінованих збудниками УПМ зразків); руки медичного персоналу під час огляду ран, заміни пов’язок та дренажів (35,0 %); хірургічний інструментарій та перев’язувальній матеріал (0,76 %). Показано, що контрольні дослідження змивів у хірургічному стаціонарі необхідно проводити з епідемічно значущих об’єктів внутрішнього середовища хірургічного стаціонару. 6. Розроблена науково-обґрунтована концептуальна модель системи епідеміологічного нагляду за ІОХВ. Впровадження її в практику роботи закладів охорони здоров’я дозволить підвищити ефективність профілактичних заходів, спрямованих на зниження рівня захворюваності на ІОХВ та попередити виникнення спалахів цих інфекцій. |