Комплексним медико-соціологічним дослідженням встановлена неадекватність існуючої системи надання акушерсько-гінекологічної допомоги жінкам, які проживають в сільській місцевості, основним напрямам державної політики в галузі охорони здоров’я в частині забезпечення населення безоплатною належною за якістю і доступною медичною допомогою, що стало підставою для наукового обґрунтування та розробки якісно нової функціонально-організаційної моделі збереження репродуктивного здоров’я сільських жінок. 1. Встановлено, що в динаміці за 1997–2006 рр. кількість жіночого населення репродуктивного віку в області скоротилася на 12,3 тис. Має місце низький рівень репродуктивного здоров’я. Рівень зареєстрованої безплідності складає 0,6 на 1000 жінок відповідного віку. Відмічається збільшення рівня порушень оваріально-менструального циклу у жінок різних вікових груп. Так, у дівчаток віком до 14 років їх рівень збільшився з 0,46 до 0,66; у дівчат-підлітків з 9,0 до 19,6; у дорослих жінок з 2,9 до 4,0 на 1000 жінок відповідного віку. Динаміка захворюваності дорослих жінок на сальпінгіт та оофорит становить 9,2–7,6 на 1000 жінок; захворюваність на запальні хвороби шийки матки зросла в 1,2 рази. Серед чинників, що негативно впливають на стан репродуктивного здоров’я, вагоме місце займають інфекції, що передаються статевим шляхом. За останні роки (1996–2006 рр.) рівень захворюваності на трихомоніаз – збільшився на 599,0 (з 850,0 до 1449,0); хламідіоз – на 843,0 (з 16,0 до 859,0) на 100 тисяч жінок. 2. Показано, що в динаміці за 11 років кількість акушерських ліжок скоротилася на 338 і склала 5,9 на 10 тис. жінок. Потужність акушерських відділень в ЦРЛ складає від 10 до 65 ліжок. Робота акушерського ліжка збільшилася з 196,9 до 263,1 днів на рік з коливаннями в межах окремих районів з 197,4 до 338,5 днів. Рівень оперативних втручань в акушерських стаціонарах знизився на 5,3%, при цьому кількість кесарських розтинів збільшилася в 2,3 рази. В структурі пологів високим є рівень ускладнених пологів – 50,9%. Для забезпечення необхідної допомоги вагітним, роділлям та породіллям при невідкладних станах лише 73,7% пологових відділень мають окремі операційні, жодне із яких не має умов для проведення реанімаційних заходів. 3. Виявлено, що впровадження сучасних організаційних технологій надання акушерської допомоги проводиться незадовільно. Партнерські пологи у 2006 р. склали всього 5,1% від усіх пологів. Вони зовсім не проводяться в 8 (50,0%) пологових відділеннях; 5 (31,3%) пологових відділень не мають індивідуальних пологових залів, більше 50,0% післяпологових палат не пристосовані для спільного перебування матері і дитини. 4. Встановлено, що рівень фінансування за кодом бюджетної класифікації ”Придбання ліків” не забезпечує виконання галузевих нормативів надання стаціонарної акушерської допомоги. Він складає від 0,54 до 14,42 грн. на ліжко-день в різних медичних закладах (різниця 26,7 рази). Рівень фінансування менше 5,0 грн. на ліжко зафіксовано у 6 з 12 районів (50,0%), що не дозволяє забезпечити надання безоплатної допомоги вагітним, роділлям та породіллям навіть для покриття вартості діагностичних обстежень. 5. Виявлено, що 49,4±2,4% жінок вважають акушерсько-гінекологічну допомогу за місцем проживання недоступною. Причиною цього є неготовність медичного персоналу до надання акушерсько-гінекологічної допомоги (47,7±3,4%) або його відсутність у селі (8,6±1,9%), відсутність необхідного матеріально-технічного забезпечення закладів охорони здоров’я (67,1±3,2%), відсутність необхідних лікарських засобів (56,8±3,3%). 6. При вивченні рівня задоволеності жінок амбулаторно-поліклінічною допомогою, яку вони отримують в жіночих консультаціях, встановлено, що нею задоволено лише 51,8±3,4% респондентів. Основними причинами незадоволеності названі: організаційні упущення (44,7±3,6%), рівень кваліфікації медичного персоналу (18,7±2,8%), порушення прав пацієнтів (12,2±2,4%), що часто пов’язано з недостатнім фінансуванням (49,5±3,6%). Встановлено, що вагітні недостатньо готуються медичним персоналом жіночих консультацій до пологів та появи в сім’ї новонародженого. Не залучаються до даної підготовки чоловіки. Подружні пари із сіл не готуються до партнерських пологів. 7. Показано, що отриманою стаціонарною акушерсько-гінекологічною допомогою задоволені лише 26,5±2,1%, частково задоволені 52,6±9,4%, не задоволені 20,9±1,9% респондентів. Факторами, що формують незадоволеність медичною допомогою, визначені: оплатність лікування (91,8±1,3%), незадовільна організація харчування (87,8±1,5%), оплатність обстеження (79,7±1,9%), відсутність лікарів в нічний час (77,9±1,9%). 8. В ході медико-соціологічного дослідження встановлено, що 47,7±2,5% опитаних дівчат-підлітків мають досвід статевого життя. При цьому тільки 42,9±3,5% із них постійно використовують засоби контрацепції, з яких 47,1±5,4% – традиційні методи, а 14,1±3,8% методи контрацепції не використовують зовсім. Основними джерелами отримання інформації щодо питань безпечної статевої поведінки є подруги (51,8±2,5%), партнери (40,7±2,4%) і тільки в 14,0±1,7% медичні працівники та 17,8 ±1,9% – батьки. Із опитаних підлітків 31,1±2,3% зверталися за допомогою до лікаря, із яких 38,8±2,4% – за місцем проживання. Підлітків хвилює ставлення до них лікаря (54,7±2,4%), страх розголошення факту та причин звернення (49,2±2,5%), відсутність коштів (47,5±2,5%). 9. Показано низький рівень самооцінки лікарями сільських лікарських амбулаторій і сільських дільничих лікарень (32,9±2,9%) та фельдшерами (15,7±3,6%) готовності до надання акушерсько-гінекологічної допомоги. Основною причиною цього названо недостатню можливість підвищити свою кваліфікацію за даною спеціальністю: лікарі – 39,9±3,0%, фельдшери – 12,7±3,0%. Іншою причиною було названо низький рівень матеріально-технічного забезпечення закладів охорони здоров’я (21,6–68,2% відповідно). Акушери-гінекологи, які працюють в ЦРЛ, також недостатньо оцінили свій рівень сучасних знань для виконання поставлених перед ними завдань (47,4±4,3%). Серед останніх 62,8±4,1% не задоволені умовами праці, 78,8±3,5% – рівнем зарплати, а 82,5±3,2% респондентів вказали на відсутність спеціального транспорту для перевезення жінок у важкому стані до закладу вищого рівня надання медичної допомоги. 10. Встановлено, що 23,3% вагітних потребують під час вагітності спеціального обстеження та лікування, які неможливо провести в умовах ЦРЛ. Із них 10,5% потребувало допомоги лікаря-кардіолога, 12,1% – невролога, 6,4% – ендокринолога, 3,2% – ревматолога, 0,3% – нефролога, 0,1% – інфекціоніста, тому у вагітних з обтяженим акушерським анамнезом та екстрагенітальною патологією пологи повинні здійснюватися у закладі, що надає допомогу третинного рівня. 11.Науково обгрунтована, розроблена та впроваджена якісно нова функціонально-організаційна модель збереження репродуктивного здоров'я сільських жінок на регіональному рівні. Особливістю запропонованої моделі стало використання наявних елементів системи акушерсько-гінекологічної допомоги та внесення до неї якісно нових елементів на всіх рівнях надання допомоги: регіональні міжрайонні перинатальні центри, центри планування сім’ї з пересувним консультативним кабінетом, обласний перинатальний центр з використанням автоматизованої системи управління та створення міжгалузевої координаційної ради з питань охорони материнства і дитинства. 12. Впроваджена в лікувально-профілактичних закладах науково-обгрунтована функціонально-організаційна модель збереження репродук- тивного здоров’я сільських жінок виявилась ефективною. Протягом 2001-2006 років збільшилась питома вага фізіологічних пологів (з 23,8% до 49,1%), зменшився рівень ранньої неонатальної смертності з 3,1о/оо до 2,6о/оо і мервонароджуваності з 4,4о/оо до 3,7о/оо. 13. Враховуючи, що Рівненська область є типовою в Україні сільськогосподарською областю, розроблену модель можна рекомендувати для впровадження в інших сільськогосподарських областях країни. |